Михайло Коваль – останні статті та новини

В одній українській родині дружина зауважила, що чоловік став потайливим і дратівливим, а вечорами засиджується біля комп'ютера. Вона здогадувалася, що він грає в азартні ігри, і вирішила поговорити про це: «Я дізналася, що знайомий дуже захопився грою у казино. Якби в нашій сім'ї таке сталося, я допомогла б близькому знайти допомогу та лікування». Чоловік вислухав і зізнався дружині, що не справляється з потягом до азартних ігор. Нині вони разом борються з його залежністю. Це не єдина подібна історія, знайома психологу Єгору Тополову. За його словами, в Україні немає точних даних про те, скільки людей страждає від ігрової залежністі – лудоманії. Але соціологічні дані кажуть, що українці – не азартна нація. Два дослідження щодо ставлення українців до гемблінгу замовляли в Ukrainian Gambling Council (UGC). Друге опитування, яке проходило буквально напередодні війни, показало, що майже 93% людей не грали в азартні ігри на гроші в останній рік. У партнерському матеріалі з Ukrainian Gambling Council (UGC) Єгор Тополов і заступник голови UGC з юридичних питань Михайло Коваль розповіли MC.today, що робити, якщо ваш близький хворий на лудоманію, на що йдуть гравці заради виграшу і чи передається залежність від ігор у спадок. Мій друг грає в азартні ігри та лотерею. Він лудоман? Не обов'язково. Якщо друг грає пару годин кожні вихідні і легко зупиняється, він не має залежності. «Лудоманія – нестримний потяг до азартних ігор, ставок та лотерей, – пояснює Єгор Тополов. – Під час гри людина забуває про сім'ю, друзів та роботу». У 1994 році в Америці лудоманію визнали психічним розладом. За статистикою, чоловіки схильні до цієї залежності більше, ніж жінки. Для них це частина соціального посилу «ризикувати – отже бути справжнім чоловіком». Зазвичай лудоману – до 40-45 років, іноді це молоді люди. Один із пацієнтів Єгора Тополова – студент, який поїхав навчатися до іншого міста. Він став писати батькам про викладача, який постійно вимагає хабара. Ті висилали гроші на сесію, а син програвав їх у казино. А як зрозуміти, що людина залежна? Психологи виділяють чотири основні етапи залежності: Виграш – ейфорія, ілюзія легких грошей. У цей період розпізнати лудомана складно: він ходить на роботу, ще не вліз у борги, налаштований оптимістично – впевнений, що виграватиме завжди. Програш. Людина вже втрачає гроші, але впевнена – чорна смуга швидко пройде. Вона стає забобонною і винахідливою – вірить у «щасливі» номери, хитрує та обманює близьких. На цьому етапі лудоман намагається припинити грати. Розчарування. Всі думки людини зайняті тим, як відігратися. Це загнаний звір, який винен усім навколо. Часто у цей час гравець розуміє – йому потрібна допомога. Паніка, безнадійність. У цей період у лудомана можуть з'явитися суїцидальні думки. Ці чотири етапи людина проходить у середньому за рік, каже психолог. Так було з однією з американських пацієнток Єгора Тополова. Для гри в автоматах вона мала цілу стратегію: підійти до апарату з потрібного боку, привітатися з ним, покласти на нього руку, відчути «віддачу» – і лише тоді грати. «Вона вважала, що не можна ні на секунду залишати автомат на самоті, тому завжди приїжджала із подругою, – розповідає психолог. – Якось вона приїхала одна, а щоб ніхто не зайняв місце біля автомата – одягла підгузок і просиділа за грою дві доби». Я хочу допомогти людині подолати залежність – чи допоможуть тут розмови? Іноді так. Якщо ви помітили у близького ознаки залежності, психологи радять насамперед щиро – м'яко, без агресії та звинувачень. Бажано, щоб людина сама зізналася в тому, що їй потрібна допомога. «Обережно згадайте про знайомого з подібною проблемою, від якого всі відвернулися. І скажіть, що ви б точно не кинули близького у біді, – радить Тополов. – Не давіть: повірте, у лудоманів і без цього колосальне почуття сорому та провини». Як лікувати лудоманію? Зазвичай використовують кілька способів – залежно від того, якому етапі перебуває людина. На другому та третьому етапах можуть допомогти психотерапія та групова підтримка. У першому випадку фахівець знаходить причину ігрової залежності, працює з переконаннями людини та перебудовує їх. Групова підтримка – це коли лудомани збираються разом і діляться історіями. Складні випадки лікують антидепресантами у спеціалізованих клініках. В Україні такі центри є у Києві й Одесі. Психологи наголошують: жоден із способів не спрацює, якщо людина сама не захоче подолати залежність. Мій близький вже лікується від лудоманії. А що можна зробити, щоб його взагалі не пустили в казино? Можна внести його до так званого реєстру лудоманів, який створила Комісія з регулювання азартних ігор і лотерей (КРАІЛ). Це список людей, яким заборонено грати в азартні ігри (офлайн та онлайн), покер, робити ставки тощо. Внести туди гравця можна трьома способами: за його бажанням, якщо звернуться близькі родичі (батьки, дружина, діти) та через суд. Юрист радить: «Напишіть заяву, прикладіть паспорт та ІНН гравця. Якщо ви – родич, то ще документ, що підтверджує зв'язок із ним – наприклад, свідоцтво про шлюб». У заяві слід обов'язково вказати причину, з якої людина не повинна грати. Наприклад, людина витрачає на гру більше, ніж заробляє, має борги близько 240 тис. грн (це 100 прожиткових мінімумів), вона більше трьох місяців не виплачує аліменти. Документи можна подати в КРАІЛ - особисто в Києві або електронною поштою (у цьому випадку знадобиться цифровий підпис) або віднести будь-якому організатору азартних ігор. Незалежно від того, який спосіб ви обрали, закон має на увазі, що ви подали документи відразу всім організаторам азартних ігор. Якщо людина у реєстрі лудоманів – це назавжди? Ні. За законом внести себе до реєстру можна терміном від шести місяців до трьох років. Родичі можуть внести гравця до реєстру лише на півроку. Щоб захистити людину від ігор на більш тривалий термін, потрібно звернутися до суду. Достроково вийти з реєстру не вдасться. Лудоман або його родич завжди може отримати безкоштовну юридичну консультацію щодо ігрової залежності. Для цього потрібно зайти на сайт Ukrainian Gambling Council (UGC) та заповнити заявку на головній сторінці. З ним зв'яжуться спеціалісти організації. Мій родич – у реєстрі лудоманів. Тепер він не зможе грати? У легальних закладах, тобто тих, які отримали ліцензії на організацію та проведення азартних ігор, – ні. Щоб брати участь в азартних іграх, людина обов'язково має пройти процедуру верифікації та ідентифікації, тобто надати всі необхідні документи. А організатор ігор повинен перевірити, чи є гравець Реєстрі осіб, яким обмежений доступ до гральних закладів та участі в азартних іграх. Якщо людину, яка не має права грати, все ж таки допустили до гри, то організатору азартних ігор загрожує штраф понад 3 млн грн. «Обмеження на гру діють лише в Україні – міжнародного реєстру наразі немає. І навпаки: у наші казино можуть приїхати іноземці, які у себе на батьківщині перебувають у реєстрі лудоманів і гратимуть у нас», – додає юрист. А як ще у казино визначають лудоманів? «Співробітники українських казино спостерігають за поведінкою гравців та частотою ставок, – каже юрист Михайло Коваль. – Якщо людина у закладі вже довго і ще жодного разу не відпочивала від гри, її можуть попросити зробити перерву». В онлайн-казино слідкують за відповідальною грою за допомогою технологій. Завдяки їм можна зрозуміти, як довго людина сидить біля монітора або чи грає вночі. Якщо гравець за ніч зробить десятки ставок, то побачить спливаюче вікно з проханням перервати гру. За законом на сайтах онлайн-казино мають бути адреси та контакти клінік, куди гравець може звернутися за допомогою. Мій родич не грає вже рік. Чи можна сказати, що він вилікувався? На думку психологів, лудоманія після лікування може повернутися знову. Але якщо людина навчилася не реагувати на «подразники», вона – на правильному шляху. «Якщо вона ігнорує запрошення піти в казино та спокійно проходить повз них – це добрий знак», – пояснює психолог. У деяких лудоманів після лікування бувають зриви – довгі періоди гри. У цьому випадку важливо вчасно схаменутися і знову почати терапію. А чи є якась профілактика лудоманії? Так, і вона починається у дитинстві. «У сім'ях, де батьки надто велике значення надають грошам та їхній цінності, частіше виростають лудомани, – пояснює Тополов. – Ще більше шансів стати лудоманом у тих, хто у дитинстві чи підлітком грав на гроші». Про це свідчать дослідження американських учених. У профілактиці хвороби серед дітей добре допомагають чесні розмови про життя лудоманів. Якось до Єгора Тополова привели хлопця років 16, який захопився іграми. «Я запросив на зустріч із ним лудомана, який усе програв, прокрався, а потім потрапив до в'язниці, – розповідає психолог. – А починалося все в 11 років із гри в карти». Підліток вислухав цю історію та замислився, чи варто грати далі. Чи передається лудоманія у спадок? Можливо, так. П'ять років тому вчені Гарвардської медичної школи з'ясували: в людини є фермент, який руйнує ендорфіни – «гормони щастя». Якщо цього ферменту занадто багато, а ендорфінів – мало, людина починає шукати їх джерела. Часто це виливається в залежності – ігрову, алкогольну, наркотичну. Дослідження показало, що у лудоманів цей фермент завищено. Я все прочитав, але ще раз хочу уточнити: лудоманія – це назавжди чи її можна позбутися? Лудоманія – це такий потяг до азартних ігор, яким людина не може протистояти. Її складно розпізнати на першому етапі, коли людина тільки починає грати та радіє виграшам. Поступово вона стає потайливою і дратівливою: багато програє, влазить у борги, бере кредити. Є кілька способів перемогти лудоманію: психотерапія, робота у групах і лікування у клініках. Лудоманію, як і інші залежності, психотерапевти вважають до кінця невиліковними. Але є багато випадків, коли люди після лікування не поверталися до гри. Психолог упевнений: «Якщо у вас є бажання перемогти залежність і боротися з нею, все обов'язково вдасться».