MIT – останні статті та новини

Зумери не втратили інтерес до кар'єри — їм просто не пропонують нормальних умов, з'ясував економіст MIT Пол Остерман. У новій книзі «Disposable Workers» він показує: 35% американської робочої сили вже працює у форматі, який сам автор називає «одноразовим» — це фрилансери, підрядники, гіг-працівники та люди, найняті без жодних довгострокових зобов'язань з боку компанії. Про це пише Fortune. Головне Економіст MIT Пол Остерман у своїй новій книзі «Disposable Workers: The Transformation of Employment» з'ясував: 35% американської робочої сили — понад 55 млн людей — потрапляють у категорію «одноразової» роботи: фрилансери, підрядники, гіг-працівники та так звані «маргінальні працівники». «Маргінальні працівники» — це офіційно штатні співробітники компаній, яких не вважають повноцінними членами команди: їх наймають з мовчазним розумінням, що вони не затримаються надовго і не просунуться по службі. Остерман спирається на оригінальне опитування понад 6 000 американців віком від 24 років і майже 100 інтерв'ю з працівниками, роботодавцями та кадровими агентствами. Зарплата в усіх категоріях «одноразової» роботи нижча, ніж у стандартної зайнятості, а підрядники й маргінальні працівники повідомляють про суттєво нижчу задоволеність роботою, ніж фрилансери чи традиційні співробітники. 35% робочої сили в статусі «одноразової» Пол Остерман — економіст праці, який роками досліджує якість робочих місць: від працівників довготривалого догляду до middle-менеджерів і того, що змушує одних роботодавців створювати «хороші робочі місця», а інших — ні. Його нова книга «Disposable Workers: The Transformation of Employment» — спроба виміряти зсув, який, на його переконання, назрівав ще з повоєнних часів: у тому, що саме роботодавці готові пропонувати працівникам. Спираючись на оригінальне опитування понад 6 000 американців віком від 24 років і майже 100 інтерв'ю з працівниками, роботодавцями та кадровими агентствами, Остерман підрахував: 35% американської робочої сили — понад 55 мільйонів людей — тепер потрапляють у категорію того, що він називає «одноразовою» роботою: фрилансери, підрядники, гіг-працівники та окрема група, яку він назвав «маргінальними працівниками». Читайте також: Хочу піти, але залишаюся: психологічний парадокс, який руйнує кар'єру Хто такі «маргінальні працівники» Найбільш незвичну категорію Остерман назвав «маргінальними працівниками» — це офіційно штатні співробітники компанії (з трудовим договором), яких, однак, не сприймають як повноцінних членів команди. Їх наймають із негласним розумінням: вони не затримаються надовго і не просунуться по службі. Формально це не фриланс і не підряд — але за фактом ставлення до таких людей нагадує саме тимчасову, «одноразову» зайнятість. Чому зарплата нижча, і задоволеність — теж За всіма категоріями «одноразової» роботи зарплата виявилася нижчою, ніж у стандартній зайнятості. Причому підрядники й «маргінальні працівники» повідомляють про суттєво нижчу задоволеність роботою, ніж фрилансери чи традиційні штатні співробітники, — саме ця група, за словами Остермана, несе на собі основний тягар ринку праці, перебудованого навколо контролю витрат і гнучкості, а не довгострокових інвестицій у людей. Читайте також: Не долається пошуком ідеальних людей: чому кадрова криза не мине сама собою Головний висновок дослідження суперечить поширеному стереотипу про молодь, яка нібито «розлюбила» кар'єру та довгострокові амбіції. Бажання будувати стабільну професійну траєкторію в молодих людей нікуди не зникло — проблема радше в тому, що бізнес дедалі частіше відмовляється інвестувати в розвиток співробітників, обираючи натомість наймання людей, яких легко замінити без жодних додаткових зобов'язань. Іншими словами, за версією Остермана, не «покоління відмовилося від роботи» — а сама структура робочих місць змінилася так, що дедалі важче знайти позицію, яка передбачає взаємні довгострокові зобов'язання роботодавця й працівника. Читайте також: Президентка КАІ Ксенія Семенова: частина випускників ніколи не розміщує резюме