мотивація персоналу – останні статті та новини

В умовах постійної невизначеності та високого рівня стресу в Україні, класичні командно-адміністративні методи управління втрачають ефективність. М'яка сила або Soft Power сучасного українського керівника базується на емпатії, прозорості, стійкості та здатності об'єднувати людей навколо спільних цінностей, а не на залякуванні чи жорсткому контролі. Про це та особисті цілі як керівника при роботі з персоналом розповіла в ексклюзивному інтерв’ю для МС Today директорка компанії UTG Євгенія Локтіонова. «Я хочу розвивати масштаб мислення та напрацьовувати антикризовий капітал, адже для особистості масштабна криза — це виклик її інтелекту, волі та здатності адаптуватися. В зв’язку з чим хочу відточити майстерність «м'якої сили» до досконалості, щоб управляючи компанією в часи невизначеності, бути сталевою у захисті бізнес-інтересів, але залишатися максимально людяною, чуйною та гнучкою для своєї команди», - зазначає Євгенія Локтіонова. Сьогодні підхід керівника трансформувався у концепцію «лідерства воєнного часу з людським обличчям». При цьому ключовими принципами «м'якої сили» є: Людяність та емпатія. Це перш за все турбота про психологічний стан. Розуміння того, що співробітники можуть переживати повітряні тривоги, блекаути, втрати або тривогу за близьких на фронті. Гнучкість дедлайнів у критичні моменти будує вищу лояльність, ніж будь-які премії. Культура психологічної безпеки. А саме - створення атмосфери, де працівник не боїться чесно сказати: «я сьогодні не справляюся, мені потрібна перерва або допомога». Стійкість та автентичність на власному прикладі. Керівник має демонструвати відносну емоційну стабільність (організованість, спокій під час криз), але водночас залишатися живою людиною. Зайвий «героїзм» або вдавана ідеальність лише відштовхують. Поділення ризиків. Для цього треба бути поруч із командою. Якщо команда працює в офісі під час блекаутів, керівник забезпечує умови (генератор, зв'язок) і перебуває там само. Надважливість сенсу чи зв'язок роботи з відбудовою. Співробітники в Україні зараз гостро потребують розуміння: «Навіщо я це роблю і як моя робота наближає перемогу чи підтримує економіку країни?» Керівник має постійно підсвічувати соціальну місію компанії. Прозора та відкрита комунікація - чесність замість ілюзій. Говорити про реальний стан справ у компанії (навіть якщо він важкий). Люди в Україні адаптувалися до криз, тому невизначеність і замовчування лякають їх більше, ніж сувора правда. Горизонтальність - перехід від суворої ієрархії до формату партнерства. Інклюзивність та інтеграція ветеранів. Готовність до повернення колег, створення умов для тих, які повертаються до цивільної роботи. Розуміння військового досвіду та перенесення його у бізнес-навички. Безбар'єрність - психологічна та фізична адаптація робочого простору під нові реалії. Також директорка наголошує, що навіть за умов колосального навантаження, особистим правилом залишається безперервне навчання: вивчення світового досвіду ревіталізації міст після глобальних потрясінь, освоєння нових технологій та пошук нестандартних бізнес-моделей. «Якщо ж казати взагалі про особисте, то вже багато років моя філософія базується на тому, що криза - час сильних. Тому мій головний внутрішній двигун, який змушує прокидатися щоранку і драйвити команду - це непохитна віра в те, що найбільші статки, найсильніші бренди та найвпливовіші люди виникають саме в часи великих змін», - резюмує вона.