реабілітація – останні статті та новини

Протягом багатьох десятиліть ортодонтія розвивалася вузько – переважно в межах класичного уявлення про прикус як про ізольовану стоматологічну проблему. Лікарі зосереджувалися на положенні зубів, контактах між зубами, формі дуг, аналізі телерентгенограм та ортопантомограм. Але з часом стало зрозуміло: цього замало. Якщо мета лікування — не лише красива усмішка, а й стабільний результат на роки, дивитися тільки на зуби вже недостатньо. У цьому тексті Ольга Златова, стоматолог-ортодонт Antipa Dental Clinic та Smile Innovation Project, розповідає про головні тренди в цій сфері, співпрацю ортодонтів, кінезіологів та остеопатів і не тільки. Чому прикус – це частина складної функціональної системи Ольга Златова У Європі все активніше формується напрям нейром’язової ортодонтії. І він розглядає прикус як частину складної функціональної системи, що включає м’язи, нервову регуляцію та поставу тіла. Цей підхід поступово змінює мислення стоматолога-ортодонта з локального на більш системне. Сьогодні зрозуміло, що стабільне положення зубів і нижньої щелепи залежить не тільки від кісток. Велику роль відіграють жувальні та шийні м’язи, м’язи постави й стан слизової оболонки. Коли м’язи постійно перенапружені або працюють неправильно, формується звичка неправильного руху й навантаження. З часом саме це може стати причиною повернення проблем із прикусом навіть після ортодонтичного лікування. Особливо це актуально для підлітків. У період активного росту можуть виникнути порушення постави, а саме сутулість, функціональні кіфози, асиметрії плечового поясу. Ці зміни безпосередньо впливають на положення нижньої щелепи та роботу скронево-нижньощелепного суглоба. Якщо ігнорувати такий фактор, це може звести нанівець зусилля ортодонта. Чому так важлива співпраця ортодонтів із кінезіологами та остеопатами Саме через комплексну проблему в сучасних клініках дедалі більшого значення набуває співпраця ортодонтів із кінезіологами та остеопатами. Такий підхід дозволяє працювати не лише з прикусом, а й з тілом в цілому. У нашій практиці ми дедалі частіше залучаємо цих спеціалістів до ведення пацієнтів, особливо підлітків. Паралельно з ортодонтичним лікуванням проводиться робота над поставою, м’язовим балансом, рухливістю хребта. Це значно підвищує стабільність результатів і зменшує ризик рецидивів після зняття ортодонтичних апаратів. Особливо важливим є скронево-нижньощелепний суглоб. Раніше його проблему пояснювали переважно неправильним прикусом і положенням зубів. Сьогодні ж усе частіше стає зрозуміло, що в багатьох випадках вирішальну роль відіграє стан і робота м’язів, а не лише оклюзія. Якщо положення суглоба порушене, це не завжди пов’язано зі структурними змінами. Часто першопричиною є м’язовий спазм або дисбаланс, який можна скоригувати за допомогою спеціальних вправ, мануальних технік та нейром’язової реабілітації. Такий підхід дозволяє зменшити біль, покращити функцію та створити більш сприятливі умови для ортодонтичного лікування. Яким має бути діагностичний підхід Певний час я стажувалась в Італії, у нейром’язовій клініці, де велику увагу приділяють аналізу нейром’язових патернів. Тоді я зрозуміла, наскільки обмеженим є класичний діагностичний підхід. Там активно використовують методики функціональної діагностики, зокрема апарати TENS, які дозволяють оцінити реальний стан м’язів і їхній вплив на положення щелеп. Цей досвід став важливим етапом переосмислення ортодонтичного лікування. Очевидно, що для складання повноцінного плану лікування недостатньо лише проаналізувати знімки. Необхідно розуміти, які компенсаторні механізми приховують м’язи і як вони впливають на всю систему. Які головні висновки Нейром’язова ортодонтія формує ширшій, холістичний підхід до пацієнта. Сьогодні стає зрозуміло, що навіть такі віддалені фактори, як плоскостопість, можуть впливати на поставу. А через поставу й на положення щелеп та те, як формується прикус. Водночас порушення прикусу можуть провокувати зміни в осі тіла. Цей висхідний і низхідний взаємозв’язок неможливо ігнорувати. Саме тому майбутнє ортодонтії саме у міждисциплінарності, глибшому розумінні роботи тіла та нервово-м’язової регуляції. Поступово формується нова філософія лікування, де ортодонт стає частиною команди фахівців, об’єднаних спільною метою – не лише вирівняти зуби, а й забезпечити гармонійне функціонування всього організму. І саме за таким підходом, без сумніву, велике майбутнє.