shafa.ua – останні статті та новини

У нас в редакції є традиція – щомісяця ми читаємо якусь книгу, а потім обговорюємо її під піцу на корпоративі. Наприкінці осені ми вибрали гучний бестселер «Есенціалізм. Шлях до простоти» Грега Маккеона. Багато хто в редакції залишився від книги в захваті. У партнерському матеріалі з «Таскомбанком» журналістка MC.today Наталія Соловйова розповідає, як під керівництвом книги Маккеона розібрала мотлох у квартирі та навчилась говорити «ні», чому банківські технології можуть врятувати від покупки чергової непотрібної речі та чи може ця книга дійсно спростити життя. Навіщо мені взагалі знадобилося ставати ессенціалісткою «Есенціалізм: Шлях до простоти» – книга для тих, хто загруз у повсякденних турботах і кому не вистачає часу на важливі справи. Так її описували Андрій Федорів, Олена Гудкова й інші, без сумніву, ефективні люди. Мені книга «зайшла» з перших сторінок. На них Маккеон описував мене – людину, якій навіть у відпустці катастрофічно не вистачає часу. Щоб виправити ситуацію, автор закликав робити менше, але краще. Задля цього радив кілька простих, але, як виявилося, складних речей: навчитися говорити «ні», жертвувати чим завгодно заради гарного сну та розставляти пріоритети. У момент, коли я читала книгу, нічого з перерахованого вище я не робила. Наприклад, тоді я як раз сама себе завалила текстами. У редакції мене не змушували – я просто брала всі цікаві проєкти, які пропонували. Адже як можна відмовитися від крутої теми? Зі сном проблем теж вистачало – за 24 години я намагалася попрацювати, сходити на тренування, приготувати їжу і залишити в будинку хоч якийсь лад. Мені рідко вдавалося лягти раніше другої години ночі, тому я вже кілька місяців спала по 4–6 годин. У пріоритетах ладу теж не спостерігалося. Пропустити черговий вечір із друзями в барі, щоб спокійно зробити прибирання? Маячня якась, я встигну після. Загалом, усе це доволі ясно давало зрозуміти – читати Маккеона мені треба уважніше. Пункт перший: зрозуміти, чи є в мене взагалі щось непотрібне Одна з рекомендацій у книзі звучала так: позбутися від непотрібного – речей, справ, зобов'язань. Маккеон показав це на прикладі одягу: він пропонує уявити шафу, у якій ніколи не прибиралися: старий одяг упереміш із новим, речі не висять на вішалках. Чи легко в бардаку швидко знайти щось потрібне? Звичайно, ні. Щоб вирішити цю проблему, автор пропонує оцінювати речі за Правилом 90%. Його суть така: «Коли ви аналізуєте якийсь варіант, оцініть його від 0 до 100. Якщо варіант отримає оцінку нижче за 90 – відкиньте його». Цей принцип Маккеон радить застосовувати завжди, коли ви стоїте перед вибором. Я перебрала полки й одяг на вішалках. Маккеон закликав бути прискіпливою – згадувати, чи часто я надягала цю річ і чи личить вона мені. Виявилося, що майже 40% моєї шафи – це одяг, який я навряд чи надягала хоч раз останнім роком. Решту речей я розвісила і розклала по місцях – мені стало набагато легше в них орієнтуватися. Це радувало, але треба було ще кудись подіти гору непотрібних речей. Куди я діла зовсім непотрібні речі та навіщо віддала в ательє нові штани До переїзду в Київ я часто віддавала речі на благодійність – зазвичай у місцеве відділення Червоного Хреста. Я вирішила відновити традицію, але виявилося, що через карантин речі в Червоному Хресті не приймають. Я не придумала нічого кращого, крім як написат допис у Facebook і запитати у друзів – кому і як можна передати одяг. За пару годин мені «накидали» кілька варіантів, і я вибрала організацію «Місто добра». Склала випрані речі в коробку та кур'єром відправила за адресою – посилку забрали вже наступного дня. Я не просто позбулася непотрібного, як диктує мені філософія есенціалізму, але і зробила добру справу. Серед відкладених у «непотрібне» був пакет з кораловими брюками від модного українського бренду. Їх я купила «чорної п'ятниці» всього за 400 грн: по знижці 70%, але з умовою – повернути не можна. Правда, замість гарних офісних брюк мене приїхали козацькі шаровари. Сиділи вони жахливо. Я засмутилася і «поховала» їх у шафі. А тепер вирішила: якщо вже купила брюки зі знижкою, можу докласти грошей і перешити їх. В ательє я заплатила 250 грн, брюки сіли ідеально. А мені не довелося витрачати час і купувати нові штани замість тих, що мене вже влаштовували. Есенціалізм! Як я стала онлайн-продавчинею У моєму чорному списку опинилося кілька майже нових речей: пишна спідниця міді, коктейльна та повсякденна сукні, кардиган і блуза. Я вирішила продати ці речі, а на виручені гроші купити щось нове. Для початку своєї кар'єри продавчині я вибрала сайт для продажу одягу Shafa.ua. Раніше я пішла б на інші барахолки, але на найвідомішій з них півтора року тому я нарвалася на шахрая і віддала 350 грн за сукню, якої не існувало. На Shafa.ua можна купувати з допомогою безпечної оплати. Такий спосіб оплати страхує покупця. Припустимо, ви оформляєте замовлення на сайті: вводите дані картки, і з неї списується вартість товару. Але гроші продавець отримає не відразу – банк заморозить їх до моменту, поки ви не заберете товар на пошті. Якщо ви відмовитеся від посилки, гроші повернуться вам на рахунок. Такий спосіб оплати на Shafa.ua уперше запрацював завдяки «Таскомбанку». Щоб викласти товар на Shafa.ua, у мене пішли дві години: я сфотографувала одяг, описала його і поставила максимально лояльні ціни – 150–480 грн за річ. Оголошення я опублікувала в середині грудня. За 20 хвилин до Нового року мені написав перший покупець – дівчина хотіла купити сукню. Щоправда, у новорічній метушні я так заклопоталася, що забула їй відповісти. Як я все-таки продала кілька речей Щоб скоріше продати одяг, після новорічних свят я знизила ціни на кілька речей. Це спрацювало: за два дні мені написала ще одна дівчина, яка теж хотіла сукню. Я відразу запропонувала покупниці оформити все через безпечну оплату – вона погодилася. Коли дівчина оформила замовлення, сайт сформував мені номер декларації для «Нової Пошти». У відділенні я просто показала його оператору і віддала заздалегідь упаковану посилку. Дівчина забрала плаття наступного дня. Гроші прийшли мені на карту практично одночасно з повідомленням «Нової Пошти» про те, що посилку забрали. ПІДКЛЮЧИТИ БЕЗПЕЧНУ ОПЛАТУ НА СВОЄМУ САЙТІ Ще за день я за такою самою схемою продала кардиган – тут нікому й нічого не довелося пояснювати, покупниця сама оформила замовлення за допомогою безпечної оплати. За сукню та кардиган я виручила 380 грн. Інші речі продати поки не вийшло – на вулиці вже потеплішало, і зараз вони не актуальні. Як я вирішила сортувати сміття і знайшла вдома цілу порожню шафу Під час розхламлення квартири я вирішила позбутися десятків порожніх коробок з-під взуття – вони лежали в шафі-купе в коридорі і займали цілу секцію. Ми із сусідкою зібрали їх і разом з іншим папером здали на переробку в супермаркеті. Заробили 4 грн на бонусну картку. На місце коробок ми склали зимові речі, взуття та верхній одяг. Приємний бонус – пальто тепер не м'ятиметься в пакеті, а провисить до холодів у чохлі. Як я випадково ледь не купила дитяче боді На зароблені 380 грн я вирішила купити собі щось нове – щоб відновити втрати в гардеробі. У магазині я побачила неймовірної краси чорно-біле боді, у якого був тільки один недолік – ціна майже 2 тис. грн. Я оцінила боді за Правилом 90% і зрозуміла, що від нього варто відмовитися. Адже інакше довелося б економити на більш важливих речах, наприклад, на уроках англійської. А це ніяк не підходить моєму новому есенціалістському підходу до життя. Дорогою додому я вирішила подивитися боді на Shafa.ua – а раптом знайдеться щось схоже. Мені дуже пощастило – уже на другій сторінці я натрапила на схожу модель за 220 грн. Щоправда, у продавця не було відгуків. Ризикувати не хотілося – я відразу запропонувала оформити замовлення за безпечною оплатою. У пару кліків я оплатила боді, і дівчина вислала його того ж дня. Але на пошті мене чекав сюрприз – у коробці лежало боді, більше схоже на одяг для дітей. В оголошенні був вказаний розмір S, а на етикетці – XXS. Я відмовилася від посилки, написала дівчині причину і пішла додому чекати на гроші. Буквально за годину в застосунку Shafa.ua змінився статус, мені прийшло повідомлення, що відмова прийнята і гроші прийдуть мені протягом семи робочих днів. Стільки чекати не довелося – усе повернулося наступного ранку. За пару тижнів я купила коктейльну сукню. Продавчиня відправила її тим же ранком, і мені навіть не довелося з нею спілкуватися – обожнюю таке. Сукня виявилася новою й обійшлася мені всього в 255 грн. Це дає їй усі 100%, якщо оцінювати за системою Маккеона. Як я ще намагалася бути ессенціалісткою Розбиранням шафи мої спроби систематизувати своє життя не обмежилися – я вирішила лягати спати раніше. Маккеон у книзі присвятив сну цілу главу – її суть звучить так: «Ессенціалісти систематично і свідомо вбудовують сон у свій розклад, щоб досягати більшого». Квест «Лягти спати раніше» я провалила першого ж дня – заснула десь о третій, тому що читала «Есенціалізм. Шлях до простоти ». Але розпочате на цьому не кинула – попросила сусідку «штурхати» мене лягати спати, і це трохи допомогло. Наступним важливим викликом було навчитися говорити «ні». Мені пощастило з роботою – в MC.today через день пропонують написати цікаві тексти. Я хапалася за кожен і часто тонула в кількості завдань. Дедлайни, що висять над головою, не сприяють творчості – я відчувала, що починаю вигоряти. Насамперед я взяла відпустку і закрила робочі та побутові «хвости». Потім зробила у планувальнику Trello дошку із завданнями і їхніми термінами – це допомогло оцінювати завантаження за пару хвилин. З пріоритетами теж вирішила розібратися. Я вже кілька років веду календар, у якому через день наступаю на одні й ті самі граблі – мене запрошують на вечерю, я погоджуюся, потім мене запрошують на виставку, і я теж погоджуюся. При цьому в календарі вже стоїть манікюр – 24 роки життя я намагалася втиснути по дві-три різні справи в один вечір. Філософія есенціалізму стверджує, що пріоритет може бути тільки один. «Якщо ми самі не можемо вибрати, на що спрямувати свій час та енергію, за нас це роблять інші: начальство, колеги, клієнти або навіть члени сім'ї», – йдеться у книзі. Тому я вирішила перестати придумувати відмазки для друзів, чому знову запізнилася на зустріч або коли нарешті зможу виділити їм більше години свого часу. Я стала жити за правилом «Один вечір – одне заняття». Чому Правило 90% – насправді не про одяг і чи такий простий цей «шлях до простоти» Загалом мої перші пів року життя за принципами есенціалізму мені сподобалися, хоча «шлях до простоти» виявився складнішим, ніж я думала. Розібрати шафу виявилося відмінною ідеєю. Гарний, але нелюбий одяг вирушив до тих, кому він ще може знадобитися, а в мене з'явилися класні офісні брюки. Я навчилася безпечно продавати речі онлайн, купила на виручені гроші гарну сукня. А ще зрозуміла, що слідуватиму Правилу 90% в усіх ситуаціях, коли стою перед вибором. Ми із сусідкою домовилися лягати не пізніше 12-ї. Вона виконує це правило, і мені теж доводиться, тому що я не можу шуміти у квартирі, коли сусідка спить. Я навчилася говорити «ні» і більше не набираю в роботу відразу десять текстів. Свою дошку у Trello я оновлюю щоранку – виділяю на це 15 хвилин. Із пріоритетами складніше – у моєму житті постійно відбувається багато цікавого, і мені поки що важко вибирати най-най. Головне досягнення за цим пунктом – зрозуміти, що за вечір після роботи можна встигнути тільки щось одне. Із цим змиритися в мене вийшло. Навіть мої невеликі результати зробили моє життя простішим і, як це не парадоксально, ефективнішим. Тепер я більше сплю, краще концентруюся і навіть швидше пишу. Тому я збираюся і далі, нехай і невеликими кроками, слідувати принципам есенціалізму. ПІДКЛЮЧИТИ БЕЗПЕЧНУ ОПЛАТУ НА СВОЄМУ САЙТІ