Упередженість – останні статті та новини

Мислити нестандартно — критично важлива навичка в епоху ШІ. Але історично саме жінок карали за прояви такого мислення. Про це пише Fast Company з посиланням на дослідження й коментарі експертів у сфері організаційної психології. Дослідження, яке пояснює половину проблеми У 2007 році двоє психологів, Медлін Гейлман і Тайлер Окімото, опублікували роботу, яка згодом стала однією з найвпливовіших статей про гендерну упередженість на роботі. У трьох експериментах вони встановили: жінок, які досягали успіху в стереотипно «чоловічих» ролях, оцінювали інакше, ніж таких же успішних чоловіків. Під сумнів ставили не їхню компетентність, а їхню симпатичність. Учасники дослідження частіше описували таких жінок як різких, ворожих і небажаних як керівниць — просто через те, що вони виявилися успішними у справі, яка суперечила традиційним гендерним очікуванням. Майже два десятиліття по тому, у міру того як ми адаптуємося до епохи ШІ, ці висновки набули нової актуальності. Роботодавці дедалі більше цінують саме людські якості — але значна частина поведінки, яку компанії тепер оспівують як ознаку креативності, дивовижно схожа на риси, за які жінок історично карали. Разом усе це підводить до неприємного висновку якщо роботодавці дедалі більше цінують креативність, чи не стикаються жінки з вищими бар'єрами саме для прояву тих якостей, які організації тепер називають найважливішими? І якщо компанії не помічають, що творчий ризик коштує різним працівникам по-різному, чи не закріплюють вони гендерну нерівність, одночасно втрачаючи частину найкращих ідей? Читайте також: Чому інклюзивність більше не модний тренд: як рівність впливає на прибутки бізнесу Чому креативність стала новою валютою на ринку праці Уже є достатньо доказів того, що ШІ перебудовує організаційні структури й змінює вимоги до успіху співробітників. Торік Всесвітній економічний форум, на основі опитування понад тисячі роботодавців у понад 50 країнах, з'ясував: креативне мислення очікують серед найбільш затребуваних основних навичок у період 2025-2030 років. PwC дійшла схожого висновку: у міру того як ШІ бере на себе більше рутинних завдань, роботодавці дедалі більше цінують саме людські якості — креативність, судження, здатність до інновацій. Але успіх у ролі креативного співробітника — не лише про наявність хороших ідей. Це ще й про відчуття достатньої безпеки, щоб озвучити нестандартну ідею вголос. Організаційні психологи давно встановили: багато якостей, пов'язаних із креативністю — готовність ризикувати, наполегливість, самостійність — збігаються з рисами, які традиційно кодуються як «чоловічі». Це створює своєрідну пастку з двох сторін: підкорятися гендерним нормам і ризикувати, що тебе не помітять як недостатньо інноваційну, або порушувати ці норми й ризикувати, що тебе сприймуть як різку, несимпатичну чи складну в спілкуванні. «Жінки мають таку саму здатність до інновацій, як і чоловіки», — каже Емілі ДеДжу, доцентка бізнес-комунікацій у Школі бізнесу Теппера при Університеті Карнегі-Меллон. «Але соціальна ціна й ризики висловити цю здатність вищі, бо немає гарантії, що це сприймуть добре». Психологічна безпека — не для всіх однакова Щоб зрозуміти, чому ці соціальні витрати мають значення, важливо розібратися з поняттям психологічної безпеки. Хоча концепція бере коріння в роботах психолога Карла Роджерса, саме Емі Едмондсон, професорка лідерства в Гарвардській бізнес-школі, популяризувала її у сфері роботи. Вона описує середовище, у якому люди можуть ставити запитання, визнавати помилки й пропонувати ідеї без страху осоромитися, отримати покарання чи зіпсувати свою репутацію. «Креативність, хоч і переважно когнітивна активність, водночас є соціальною активністю», — пояснює Майкл Дженовезе, лікар і юрист. «Поки мозок генерує ідею, рішення про те, чи висловити цю ідею і як саме, значною мірою залежить від сприйняття ризику». Цей ризик закладений у самій природі креативності. «Це вимагає, щоб людям дозволяли помилятися», — каже Наталі Келлі, директорка з маркетингу платформи споживчих інсайтів Zappi. «Люди не створюють свої найкращі ідеї, коли турбуються про те, що виглядатимуть смішно, або що їх покарають за ризик». Найоригінальніші ідеї за визначенням викликають сумніви в загальноприйнятих способах мислення й провокують критику. «Без психологічної безпеки працівники тримаються консервативних ідей, щоб мінімізувати негативну реакцію», — каже Даніель Джао, головний економіст Glassdoor. Проблема в тому, що психологічна безпека відчувається не однаково для всіх. Дослідження показують: жінки частіше стикаються з більшими соціальними санкціями за те, що висловлюються, кидають виклик встановленому мисленню чи демонструють наполегливість, яка часто потрібна для творчої роботи. Якщо попередній досвід навчив людину, що висловлення нестандартної ідеї ризикує отримати ярлик «емоційної», «агресивної» чи «складної», — за словами Дженовезе, «це не брак креативності, а адаптивна реакція на існуюче середовище». Тож створення інноваційних робочих місць — не просто про заохочення співробітників думати по-іншому. Як формулює Дженовезе: «Створення психологічної безпеки не вимагає, щоб усім було комфортно; воно вимагає мінімізації витрат, пов'язаних з інтелектуальним ризиком». Що можна змінити практично Змінити ці динаміки буде непросто. Стереотипи, які формують сприйняття творчої поведінки, глибоко вкорінені, каже ДеДжу, і навряд чи зникнуть за одну ніч. Однак є практичні кроки, які організації можуть зробити вже зараз. Лідери можуть нормалізувати експериментування й невдачі, а не винагороджувати лише відполіровані успіхи. Організації також можуть створювати структури, які роблять творчу участь очікуваною нормою, а не винятком. Джао наводить приклад компанії, яка попросила кожного співробітника подати ідею для економії коштів компанії, пропонуючи бонуси за впроваджені пропозиції. «Це виявилося хорошим, малострессовим способом отримувати ідеї від усієї організації», — каже він. Келлі стверджує: загальнокорпоративні інціативи також можуть розширити «поле гри» і протидіяти упередженням. «Якщо ідеї надходять лише від найстаршої людини в кімнаті, або одні й ті самі люди завжди очікувано мають бути "креативними", ви створюєте середовище, де упередження можуть проникати, а також самовиконуване пророцтво, коли інші перестають бачити себе творчими учасниками», — каже вона. «Ціна втрачених можливостей величезна, бо ви не повністю використовуєте потенціал своїх людей і, як наслідок, втрачаєте можливості, які могли б рухати інновації та зростання». Ці інтервенції важливі, бо самі очікування здатні формувати результати. У соціальній психології так звана теорія станів очікувань (expectation states theory) припускає: припущення щодо здібностей людей впливають на те, як вони насправді виконують роботу. Хоча дослідження неоднозначні щодо того, на кого сильніше впливають негативні очікування — на чоловіків чи жінок, — Рейчел Скаггс, професорка менеджменту в мистецькій сфері в Університеті штату Огайо, каже, що одне зрозуміло чітко: «Працівники, до яких висувають низькі очікування, імовірно, показуватимуть гірші результати». ДеДжу додає: жінкам також може допомогти стратегічний підхід до того, як вони формулюють нестандартні ідеї. Оскільки жінок історично асоціюють із такими рисами, як співпраця, емпатія та побудова стосунків, представлення пропозиції в термінах колективної вигоди, а не лише руйнування статус-кво, може знизити опір. Зрештою, відповідальність не повинна лежати виключно на жінках, які мусять навчитися обходити упереджені очікування. Просто просити співробітників бути більш інноваційними недостатньо, якщо організації не аналізують, чиї ідеї систематично почуті, підтримані й винагороджені, наголошує Дженовезе. Компанії, які досягнуть успіху в епоху ШІ, — не обов'язково ті, у кого найкреативніші співробітники. Це будуть ті, що створюють середовище, де креативність не коштує вищою соціальною ціною одним працівникам порівняно з іншими. Інакше деякі з найкращих ідей просто ніколи не будуть почуті. Читайте також: Руйнуємо стереотипи про «нежіночу справу». Історії трьох директорок, які працюють в логістиці Замість висновків або моралі Якщо ви керівник команди, головний практичний висновок — не просто закликати людей «бути креативнішими», а чесно перевірити, чиї ідеї у вашій команді системно чують, підтримують і винагороджують. Якщо помітили, що креативними «за замовчуванням» вважаються завжди одні й ті самі люди, — це сигнал переглянути, хто насправді отримує простір для творчого ризику. Якщо ви жінка, яка відчуває, що нестандартну ідею страшно озвучити через ризик отримати ярлик «складної» чи «емоційної», — варто пам'ятати: це не брак вашої креативності, а раціональна реакція на реальні соціальні витрати. Один із практичних інструментів, на який натякає дослідження, — формулювати пропозицію в термінах колективної вигоди для команди, а не як виклик існуючому порядку речей, що часто знижує опір без втрати суті ідеї.