Засоби захисту – останні статті та новини

Роман Павлюк, Intellias Ukraine Почну з того, що я не буду оцінювати ймовірність або неймовірність прильоту «ядерки» по нашій території. Хоча вважаю такий сценарій малоймовірним, але можливим. Я вам розкажу, як себе захистити, що покласти у тривожний рюкзак і як діяти, якщо все ж таки то сталося. На відміну від «що робити у випадку війни», людей із досвідом ядерної атаки серед тих, хто живе на планеті Земля, немає. А тому я спробую зібрати свій досвід із занять по ЦО, фізики, зокрема ядерної, та інших відкритих джерел, яким я довіряю. Радіація та міфи про неї Про саму радіацію. Не буду тут багато писати, але наведу лише кілька важливих пунктів: Радіація ≠ отрута і радіація ≠ однозначна смерть. Радіація і випромінювання появилися одразу ж при виникненні Всесвіту і живі організми, в тому числі і ми з вами навчилися з нею жити швидше, ніж з бактеріями і вірусами. Наше тіло абсолютно нормально витримує помірні дози радіації та може справитися і з високими. Захистися від радіації можна, іноді навіть досить простими способами. На жаль, у нас немає органів чуття, які би відчували всі тими випромінювання. Наші очі можуть бачити лише світлове випромінювання (так, це теж певним чином радіація), а шкіра може відчувати інфрачервоний спектр. Найбільшу небезпеку становить так звана радіоактивна пилюка, яка містить ізотопи елементів, які розпадаються і відповідно «фонять», тобто випускають альфа, бета та гамма випромінювання. Про ядерний вибух та його типи По Україні може бути застосована лише тактична ядерна зброя. Це заряди малої потужності, 0.5-50 кілотон (потужність бомби, що скинули на Хіросіму, становила 25 кт). Куди, як і коли будуть наноситися удари – це ми зараз обговорювати не будемо. Будемо припускати, що удар буде наноситися десь недалеко від вас. Варіанти ядерного вибуху: наземний: бомба падає на землю і підривається на її поверхні. Плюс: земля сильно поглинає енергію вибуху і сильно зменшує радіус руйнувань. Мінус: дуже брудний вибух із величезним викидом радіоактивного пилу та ізотопів, сильне зараження місцевості; повітряний: підрив на висоті 500-1,5 тис метрів над землею. Плюс: суттєво менше зараження, але й мінус – більші руйнування, адже ударна хвиля набирає розмаху. Це типовий варіант нанесення удару ядерною зброєю; підземний: ракета чи бомба заходить на 50-150 метрів під землю і там детонує. Плюс: незначні руйнування на поверхні, мінус – дуже багато зараження у місці удару і тотальне руйнування підземних комунікацій (кабелі, трубопроводи, тунелі) у значному радіусі; висотний: підрив на висотах від 10 км. Мінус: сильний електромагнітний імпульс, який піджарить ВСЮ електроніку у значному радіусі, плюси – незначне забрудення, хоч досить рознесене по площі, та відсутність руйнування. І як бонус – полярне сяйво. Про зони ядерного вибуху Є наступні зони ядерного вибуху: епіцентр: це власне сама точка підриву боєзаряду і також радіус 1–1.5 км від нього. Виживання у епіцентрі без перебування у захисних спорудах практично неможливе. А все живе очікує миттєва смерть за умови наземного та повітряного вибухів; зона руйнувань: до 5 км від точки підриву. Залежно від близькості, це від напівзруйнованих будинків до вибитих вікон. Виживання дуже високе, якщо не знаходитися на відкритій місцевості; зона радіоактивного забруднення: залежно від вітру, погоди та інших факторів атмосфери і рельєфу ця зона можна становити від 8–10км до 20. Слід зазначити, що рівень забруднення може бути досить малий залежно від типу заряду і висоти підриву. У ядерного вибуху є наступні так звані уражуючі фактори: світлове та радіо випромінювання, зокрема рентгенівське та гамма. Виникає у момент самого вибуху і триває до кількох секунд. Вплив на людину: у зоні епіцентру – миттєва смерть, у зоні руйнувань – опіки відкритих ділянок тіла і сліпота (як правило, тимчасова), у зоні забруднення – відчуття тепла на шкірі; ударна хвиля – вибухова хвиля, що спричиняє основні руйнування. Вплив на людину такий же, як і ударна хвиля від конвенційних бомб. Рухається зі швидкістю звуку; електро-магнітний імпульс. Неймовірно інтенсивний потік заощаджених частинок (електрони або більш відоме як бета випромінювання) створює величезне змінне електромагнітне поле тривалістю кілька мілісекунд. Для людини небезпеки не несе, але для електроніки має руйнівний ефект через явище зворотньої індукції, коли у всіх провідниках починає струм, який просто спалює їх. Для металевих стовпів і мостів це не відчутно, а от для тонких кабелів та майже всієї електроніки це фатально. Не діє, до речі, на оптоволокно і більшість радіоламп. Тому є шанс, що стара дідівська радіола переживе ядерний апокаліпсис; радіоактивний пил та опади. Це напрореагований плутоній, радіоактивні ізотопи, що утворилися при розпаді, та матеріали, які не були радіоактивними, але при дії на них гамма ти рентгенівського випромінювання такими стали. Ймовірно, це навіть більш деструктивний фактор, ніж ударна хвиля – через довготривалий вплив. Вплив на людину: поступове ураження організму у випадку проникнення в тіло. Ефект помітний лише у середній та довгій перспективі, якщо звичайно ж ви не пішли збирати залишки бомби відразу ж в сам епіцентр за 5 хв після вибуху. Ефект цього фактуру може тривати від кількох годин до кількох десятків років; радіоактивний дощ. Через забруднення атмосфери через годину-дві починається конденсація вологи – падає брудний дощ. Його крапли дико радіоактивні і контакт з ними може призвести навіть до гострої променевої хвороби. Саме радіоактивний дощ відповідальний за більшу частину жертв атаки на Хіросіму. Дощ Від кожного фактору є свої методи захисту. І ви будете здивовані, але ці методи захисту випробували практично на атомних полігонах у 50-60х, поки ті експерименти не визнали негуманними і лавочку не прикрили. Теорію ми трохи освоїли. Тепер до практики. Що покласти в «ядерний» рюкзак Почнемо з того, що зберемо тривожний ядерний рюкзачок. Зважте, що це все на додаток до стандартного «рюкзака», про збір якого я тут розказувати не буду. Усе подане нижче з розрахунку на людину, якщо не вказане інше. Також всі речі треба запакувати або в поліетиленові пакети, або тримати в оригінальній запечатаній упаковці. Це важливо! Два комплекти зручних штанів, найкраще військових, оскільки там щільна півсинтетична тканина. 5 шт поліетиленових дощовиків. 5-10 пар бахіл, можна медичні. Рулон сміттєвих пакетів, бажано чим потовстіших. 6 шт Респіраторів FFP2, а ще краще FFP3. Рекомендовано нашого виробництва. Кожен в окремій упаковці. Скотч – ідеально армований, можна будь-який. 4 пари гумових господарських рукавиць. 1 шт окуляри робочі, такі як для роботи з болгаркою. 3 упаковки паперових салфеток. 2 флакони змивки лаку для нігтів або ацетону. 3 літри води у поліетиленовій тарі. Чим товстіші стінки – тим краще. Компас механічний. Саме механічний, а не на телефоні. Карти місцевості або куплені, або роздруковані з Інтернету. Олівець, ручка у придачу. Ну і головне: лічильник Гейгера, він же – детектор радіації. Його купляємо один на сім’ю. Звичайно, слід потурбуватися і про павербанк і/або батарейки для нього. (Опціонально) Радіоприймач, обов’язково з КХ/СХ діапазоном. Тим не менше, ми припускаємо, що зв’язку з ЦО не буде, так як вона буде зруйнована у результаті вибуху. На пункті про детектор зупинимося детальніше. З одного боку, не треба шукати дорогущі по $500-700 з окремим вимірюванням альфа, бета і гамма. Вам це ні до чого. З іншого боку, детектори випромінювання за $40-50 – це погано. Нормальний детектор радіації з трубкою Гейгера коштує $100-170. Так, немало, але від нього буде залежати ваше виживання. А ймовірність вижити під час ядерних ударів вища, ніж померти, як би дивно то не звучало. А ще гідний детектор не піджариться від EMI, точніше може піджаритися, але частково: контур «трубка Гейгера»-лампа підсилення-пищалка буде працювати, і це вже достатньо. Чим інтенсивніше тріщить-пищить – тим гірше. Ідеально, якщо детектор має ще й функцію дозиметра, тобто показує не лише поточний радіаційний фон, а й може рахувати накопичену вами дозу. Найголовніше: що робити під час ядерного вибуху Після оповіщення про ядерну небезпеку (а 99% ймовірності, що про неї сповістять), хапаємо ядерний і тривожний рюкзаки і ліземо у найглибший підвал чи діру, у яку можемо залізти. Якщо вас застало на вулиці – лізете у найближчу шпарину, яму, підвал тощо. Виключаємо телефон, виймаємо всі метали і електроніку з кишень. Лягаємо на підлогу, обличчям вниз, очі затуляємо долонями. У глибокому підвалі, наприклад, на -2, -3 поверсі і далі, ядерний удар можна пережити навіть в епіцентрі, якщо підрив буде повітряний. Тому говорити, що епіцентр – це 100% смерть все ж не варто. І ховатися треба завжди, навіть якщо ви раптом знаєте, що у ваш район точно летить «ядерка». Удар, вибух. Чекаємо, коли все відшумить і стихне, тобто пройде ударна хвиля. І починаємо евакуацію. Якщо вас не завалило і при вас ядерний рюкзак, тоді діємо далі по плану (а якщо ні, то розпишу згодом, що робити). Одягаємо маску FFP3. Одягаємо рукавиці. Одягаємо дощовик. Одягаємо окуляри і бахіли. Обмотуємо і ущільнюємо де можливо скотчем, ніби робимо саморобний костюм ОЗК Вмикаємо детектор, міряємо фон. Все, що вище 100 мкР/год – це вже не добре. Але у нашій ситуації це прийнятно, можливо буде і вище. І пам’ятайте: спочатку одягаємо захист, а потім дозиметри і все інше. Тепер два варіанти подій: якщо у вас є запас води-їжі, ви в надійному укритті, але не маєте дозиметра та засобів захисту, що описані вище, раджу залишатися там же наступні 12-24 години. Так як ви не знаєте, де більш небезпечно – у середині чи назовні. І далі вже виходимо і йдемо до евакуації. Людина з рюкзаком Якщо дозиметр-детектор працює, засоби захисту є – через годину можемо починати вихід із зони ураження. Беремо зі собою рюкзак(и), попередньо загорнувши його в сміттєвий пакет, і виходимо на поверхню. Далі визначаємо, де був епіцентр, і рухаємося від нього. Як вичислити? Тут однозначного механізму нема: скоріш за все, там, де буде виднітися основна маса пожеж – там і був епіцентр. Також по характеру руйнувань можна подивитися, звідки прийшла ударна хвиля. Далі все, як на практичних заняттях з географії в школі: карта, компас і вперед. Ідея така: відійти якнайдалі від епіцентру, кілометрів 10-15 щонайменше, і вже там чекати на евакуацію. Або рухатися далі, по можливості. Рухаємося так: кожні три години міняємо маску, а кожні 8-10 год – дощовик. Якщо дощовик порвався, міняємо негайно; маску знімаємо лише для того, щоб попити-поїсти і ніяк інакше; якщо так сталося, що прийшлося забруднити руки або обличчя – протираємо паперовими серветками, змоченими змивкою для нігтів (якщо знайдете півлітри ацетону – це бінго). Це буде наш аналог старого доброго ИПП-8; переодягання слід робити у приміщеннях, а ще краще – підвалах, де нема протягів; якщо попали під дощ – зразу ж в укриття і провести переодягання (дощовик, маска, рукавиці); якщо зайшли в зону, де детектор показав зашкалюючий рівень, вертаємося тим же шляхом назад у точку, де рівень спаде, і починаємо шукати новий прохід; пам’ятайте про пріоритети: ваша особиста безпека, безпека сім’ї, безпека інших; (майже) вся вода, особливо ближче до епіцентру, буде заражена, а тому вода у пластикових пляшках буде найбільш цінним ресурсом. Спрага буде найбільшим болем, особливо через велику кількість пожеж і поранених опіками. Ділитися водою з кимось чи ні – ваша справа. Пити воду з відкритих джерел – це категоричне «ні». Шукати воду в батареях чи зливних бачках – це залишимо для сценаріїв постапокаліптичних фільмів; дозиметр-детектор періодично протираємо змивкою, адже на ньому збирається пилюка і він може почати «підбріхувати»; серветки після протирання, так само як використані дощовики, рукавиці і маски викидаєте; дотримуєтеся принципу: (а) чисте і брудне – окремо і (б) чисте може стати брудним, але ніколи не навпаки. І врешті ключові цілі: Вижити. Ваша задача залишитися живим(-ою) і з мінімальною шкодою для здоров’я. Протриматися два дні. Після того всі рівні радіації прийдуть в контрольовану норму. Покинути зону небезпеки і дістатися до пунктів евакуації, які обов’язково будуть організовані нашим МНС та нашими союзниками. А що якщо я десь в дорозі/на роботі/в парку, і тут все почалося, а я не маю того рюкзака при собі? Отже, тут є дві абсолютно базові задачі: Пережити сам удар: ховаємося у будь-яку шпарину, як я писав вище. Захистити органи дихання: носіть зі собою запечатану маску FFP2/3, а краще навіть дві. Вона важить 10 грам, їх можна розкласти по кишенях усіх курток. Вдихання радіоактивного пилу – це найбільше шкода для організму, бо після осідання в легенях вона буде труїти вас все життя. А далі шукайте воду і прямуйте від епіцентру в сторону евакуації. І наостанок. Наша задача – вижити. Будь-якою ціною. Щоб не сталося. Якщо вам ця інструкція смішна і недоречна – напевно, коли проводять в літаку передпольотний інструктаж, вам теж дуже смішно. Ми ж вірили, що росія нас не здолає. І вона не може! Так само давайте вірити в те, що ніякі «ядерки» нас не знищать. Практичних експертів по виживанню при ядерному вибуху нема. І дуже надіюся, що й не буде. Джерело: Facebook Романа Павлюка