«Це огидна практика»: навіщо японські компанії застосовують до працівників «кімнату для вигнання» і чи роблять таке в Україні

Деякі японські компанії, щоб змусити працівника звільнитися з роботи, використовують практику, відому як «кімнати для вигнання». Це роблять, щоб співробітник «пішов сам», і йому не довелося виплачувати компенсації. Виявляється, що в Україні теж зустрічалася схожа практика.

Про такий досвід японських компаній розповіла у Facebook HR-фахівчиня Анна-Марія Сабов. Зокрема, нещодавно таку практику застосувала компанія Bandai Namco, яка розробляє відеоігри. Про це писало і видання Bloomberg.

Що відомо про «кімнати для вигнання»

Так компанії змушують працівників самостійно йти з роботи. Адже в Японії жорстке законодавство і роботодавцям не вигідно звільняти людей, бо тоді доведеться платити великі компенсації.

Через це деякі компанії почали використовувати явище під назвою «oidashi beya» (переклад: «кімната для вигнання»). І така практика доволі популярна в країні. Як пише видання Workplace Insight, звинувачували у цьому і такі компанії: Panasonic, NEC, Sony та Sharp.

Як пояснила Анна-Марія, практика «кімнати для вигнання» полягає в тому, що компанія переводить працівника у спеціальне порожнє приміщення або дає йому лише нудні чи безглузді завдання, через що людина не витримує та звільняється за власним бажанням.

Чи прижилася б така практика в Україні? Український ринок праці та менталітет дуже відрізняються від японських. За словами HR-спеціалістки, у нас звільнення можуть відбуватися більш відкрито та швидко, без такого рівня «психологічного тиску». 

Вона також навела приклад, як звільняють працівників в американських компаніях. «Часто роботодавці для швидкого скорочення виплачують величезні severance пакети (компенсації). Наприклад, компанія Automattic пропонує 6 або 9 місяців “відступних”, для тих, хто одразу “піде” з власної волі. І це демонстрація їх культурного коду», – розповіла Сабов.

В Україні теж існує така практика? Обговорення 

Під дописом Анни-Марії у Facebook розпочалася дискусія. Українці висловили свої думки щодо цієї практики та розповіли, чи є схожі ситуації у вітчизняних компаніях. Ось що вони пишуть у коментарях:

• «Я працюю в Японії, і не можу сказати, що це “досить популярна” практика. Але нею користуються, бо тут є певні складнощі зі звільненням працівників. Якщо тебе звільняє компанія – це великий сором для людини, тому компанія робить все можливе, щоб створити умови для самостійного звільнення. Або виплачує високу вихідну допомогу (з практики судів – це 12-18 місяців виплат, але домовляються про менші пакети)», – пояснила Олеся Кирильчук.
• «Створити умови для звільнення через зміну робочого місця, нудні завдання, зміну ролі – таке в Україні практикували міжнародні компанії ще 15 років тому. Я знаю кілька схожих випадків. На мою думку, це огидна практика, бо ці місяці, коли компанія відверто чекає, коли ж людина піде, виглядають приниженням. Останнім часом такого вже не зустрічаю», – зазначила Олена Скляренко.
• «У великих українських холдингах так і випадки теж були. Розповім свою історію: ритейл, це була моя перша робота. Тоді нашу команду (3 особи) відсадили в окремий офіс в Києві. Він був порожнім, а ввечері було страшно ходити по тому району. Потім у нас почали забирати деякі завдання. Компанія просто не знала, як позбутися нашої команди», – поділилася Яна Рибалко.
• «В одній міжнародній компанії в Києві 10 років тому активно використовували практику створення тяжких моральних умов праці та зміну обовʼязків для того, щоб працівники самі звільнялися. Причому не для всіх, а тільки для тих, кого потрібно було звільнити. Проте більшість працівників, розуміючи всю суть, терпіли. Зрештою не витримувало керівництво компанії та виплачувало від 6 до 12 місяців “відступних”», – розповіла Віта Дмитренко.
• «Підтверджую, що в Україні є схожа практика, я з таким стикалася. Компанії робили це для того, щоб людина сама звільнилася. Спочатку працівника виводили поза штат, а потім “пересаджували” в інший далекий офіс і не давали завдань. Зарплата була мінімальна. Це не було покаранням, скоріш адміністративним інструментом оптимізації штату», – наголосила Ольга Прохоренко.
• «В Україні така практика не просто працює, а процвітає. Про окрему кімнату не чула, а от виселити людей у неопалювальне приміщення або кабінет біля туалету, куди йде вся вентиляція з вбиральні, а ще булінг та безглузді завдання – це буденна практика», – заявила Ксенія Бєляєва.
• «В Україні таке не спрацює. Якщо зараз комусь дадуть окремий кабінет і не будуть заважати, то, напевно, для працівника це буде краще», – написав Андрій Кочуков.
• «Мені здається, що у нас це поки не працюватиме. Це більше характерно європейським країнам, де законодавство працює краще і більш жорстко. Поки в LinkedIn існує безліч скарг за невиплати зарплати від деяких ІТ-компаній. І роботодавці часом користуються цим, бо розуміють, що фахівцям не вигідно платити декілька зарплат на суди, щоб добитися справедливості та виплат», – припустила Дарія Краснопольська.

Цікаво: Артем Гамзаєв написав у коментарях, що було б добре, якби HR-фахівці шукали наступне місце роботи для працівника, якого компанія хоче звільнити. На це Анна-Марія Сабов зазначила, що така практика існує, вона має назву outplacement. Це допомога / полегшення для працевлаштування. Вона включає карʼєрну консультацію (резюме, налаштування профілів, супровід, аналітика ЗП, стратегію пошуку, альтернативні посади тощо), написання рекомендаційних листів, піар/рекламу кандидата серед HR-ів.

Раніше ми розповідали про Product Designer, яка отримала офер у цікавий проєкт, але вже на третій день звільнилася. Вона зробила висновок, що «червоні прапорці» у компанії ігнорувати не варто. Більше про це – читайте у нашій статті.