Україна 2.0. Якщо ми повернемо території для того, щоб зануритися в трясовину корупції та бідності – росія виграє. Переказ The Economist

Війна в Україні точиться на двох фронтах. На 1000-кілометровому фронті її армія атакує глибоку оборону росіян. Водночас на внутрішньому фронті Україна визначає, якою країною вона буде, коли бойові дії припиняться. І те, і інше має значення. І те, і інше стане серйозним випробуванням для України та її прихильників.

В The Economist вийшов текст про ці два українських фронти. Редакція MC.today публікує переказ.

Після двох тижнів контрнаступу українські війська відстають від плану. Вони відвоювали частину території, але зазнали втрат і досі не змогли прорватися крізь кілометрову мережу російських мінних полів, танкових пасток і окопів. Навіть якщо вони прорвуть якусь лінію, вони ризикують бути притиснутими й знищеними ворожою артилерією і безпілотниками.

Це протверезлива перспектива. Однак, переважна більшість українських військ ще не вступила в бій, і поки вони цього не зроблять, ніхто – навіть українські генерали – не може знати справжню силу обох сторін. У найближчі тижні українська армія покаже, чи зможе путін утримати свої позиції, і встановить військові умови для решти конфлікту.

Ситуація в тилу менш драматична, але саме від неї залежить усе. росія може продовжувати окупувати частину території, але якщо Україна стане процвітаючою, демократичною і безпечною, то війна путіна буде повністю провалена.

І навпаки, якщо Україна поверне собі територію лише для того, щоб зануритися в трясовину корупції, бідності і політичного насильства, вона зрадить ідеали, за які так хоробро боролися її громадяни. Конференція в Лондоні цього тижня і саміт НАТО у Вільнюсі 11-12 липня закладають основи успіху або поразки.

Українські борці стикаються з величезними перешкодами. Найбільша з них полягає в тому, що поки путін у влади, ця війна навряд чи закінчиться міцним мирним договором. Обидві сторони можуть вести переговори – хоча б для того, щоб не виглядати божевільними від війни.

Але слову Путіна не варто довіряти, і Україна не захоче офіційно відмовлятися від своїх претензій на будь-яку територію, яку росія все ще окупує. Замість цього обидві армії можуть окопатися. За цим може послідувати неформальне припинення вогню або конфлікт низької інтенсивності, який буде перериватися ракетними ударами, продовженням блокади і придатними для цього наступальними операціями.

Інші перешкоди є майже такими ж грізними, хоча, принаймні, в силах України та її союзників їх подолати. Близько 6,2 млн українців виїхали за кордон: країна потребує їхнього повернення. Понад 1 млн бійців повернуться з війни, багато з них отримають поранення та психологічні травми.

За оцінками Світового банку, відновлення збитків від першого року війни коштуватиме понад $400 млрд – і це ще до обвалу дамби в Новій Каховці. Коли Україна вийде з воєнного стану, вона повинна подолати історію корупції та неефективного управління, яку росія тривалий час використовувала, щоб підірвати віру українців у своїх лідерів.

Щоб досягти успіху, Україна повинна працювати над багатьма аспектами одночасно. Щоб привабити працівників і приватний капітал, вона повинна перебудувати себе. Щоб розкрити творчий потенціал і підприємливість своїх громадян, вона повинна жити за принципом верховенства права. Щоб позбавити пана путіна права вето на її процвітання, вона повинна гарантувати, що її небо і міста достатньо безпечні від російської агресії для процвітання нормального життя.

Кожне з цих завдань залежить від інших, і працювати над ними слід вже зараз, незважаючи на бойові дії. Прогрес допоможе закріпити підтримку Заходу, яка може зменшитися – особливо якщо Дональд Трамп буде обраний у 2024 році. Це також дасть сигнал путіну і його оточенню, що їхня війна є марною.

Зусилля починаються з грошей на широкомасштабну відбудову. Економіка України стабілізувалася на рівні близько двох третин від її колишнього розміру. Зрештою, її майбутнє залежить від приватних інвестицій, але в першу чергу будуть потрібні державні гроші. Лондонська конференція мала на меті активізувати підтримку з боку банків розвитку та західних спонсорів, а також спокусити бізнес розглядати реформовану Україну як місце для інвестицій.

Багато країн життєво зацікавлені в тому, щоб Україна досягла успіху, а російська агресія зазнала поразки, але зараз настали складні часи. Урядам не вдасться зібрати достатньо коштів, особливо якщо вони захищатимуть свої бюджети на допомогу, як належить.

Натомість вони повинні знайти правовий механізм, який дозволить їм розглядати близько $330 млрд російських державних грошей, які вони заморозили, як фонд для виплати компенсацій Україні.

Наступним кроком має стати ефективне управління. Війна відсунула в бік багатьох олігархів, які стримували Україну. Їхнє місце зайняла когорта підприємців та активістів, багато з яких мають технологічну освіту. Уряд Володимира Зеленського розпочав боротьбу з деякими проявами корупції, зокрема затримав голову Верховного Суду за звинуваченнями у хабарництві.

Однак західні чиновники попереджають, що, попри всі свої сильні сторони, пан Зеленський не поспішає з діями, які тягнуть за собою наполегливі реформи. Коли Україна нарешті проведе вибори, вона ризикує повернутися до старої, корумпованої політики. Ось чому вступ до Європейського Союзу є настільки важливим. Він створює стимул для реформ і застосування законів. Він також піддає уряд ретельному контролю і створює союзників для тих, хто мріє трансформувати свою країну.

Нарешті, це безпека. Зрештою, Україна повинна приєднатися до НАТО. Це забезпечить постійну безпеку за найнижчу ціну, оскільки гарантії НАТО за статтею 5 дадуть сигнал путіну і його наступникам, що напад на Україну – це напад на весь Альянс, і росія не зможе виграти цю битву. Прив’язавши найбільшу і найкраще оснащену армію Європи до структур НАТО, це також допоможе стабілізувати Україну та її кордони.

Однак Україна мало що виграє від вступу до НАТО під час бойових дій – адже це вимагатиме призупинення дії статті 5, а будь-які сумніви щодо того, коли вона буде застосована, послаблять НАТО.

Натомість Україна потребує двосторонніх гарантій безпеки і прискореного шляху до членства в НАТО. Ці гарантії мають бути записані в законі, як це зроблено між Америкою та Ізраїлем. Вони повинні включати гроші, зброю, розвіддані та інвестиції в українську військову промисловість. Західні війська з часом можуть бути розміщені в країні. Мета – зробити Україну неперетравлюваною, що зробить майбутнє російське вторгнення менш імовірним.

Джерело: матеріал The Economist.