Україна, Сакартвело, а тепер – Іспанія. Як і де проходять фототури PHOTOTOURKARPIY від Марини Карпій
Марина Карпій – фотографка з десятирічним стажем, яка живе між двома країнами – Сакартвело та Україною. Разом зі своєю командою вона створила унікальний формат подорожей – PHOTOTOURKARPIY. Це не просто тур, а справжня пригода, під час якої учасники вдосконалюють навички фотографії та відкривають для себе цікаві, часом важкодоступні для звичайного туриста, місця.
Як фототури Марини Карпій поєднують подорожі й навчання мистецтву фотографії
/ Фото надане спікеркоюПерша подорож відбулася влітку 2020 року. За час існування проєкту команда PHOTOTOURKARPIY провела понад 20 турів, створивши спільноту з більш ніж 500 учасниками. Попри виклики, пов’язані з повномасштабним вторгненням, Марина та її команда продовжують проводити тури, запроваджувати нові напрямки, адаптуючись до змін.
Редакції MC.today Марина Карпій розповіла, як виникла ідея PHOTOTOURKARPIY, чому для неї цей проєкт не про бізнес, як репутація інфлюенсерки допомагає долати складнощі в організації турів, яку нову країну відкриває PHOTOTOURKARPIY і з якими викликами стикнулися під час повномасштабного вторгнення.
З чого почалося захоплення фотографією
«Мені хотілося показати людям своє сприйняття світу через фотографію» / Фото надане спікеркою
Мій батько все життя працював у сфері радіо і телебачення тому я завжди була дотична до різноманітної техніки, в тому числі й фотокамер. Це з дитинства мене захоплювало. Мама навіть переймалася, що замість журналу Cosmopolitan, який купляли тоді всі дівчата, я обирала National Geographic.
Я візуал – сприймаю інформацію через картинку. Тому мені хотілося показати людям своє сприйняття світу через фотографію. У 2006 році, коли я вчилася у випускному класі, за пів року закінчила всі можливі курси в Київській школі фотографії. А у випускному класі почала активно фотографувати друзів, однокласників і вчителів. Знімки викладала у популярній тоді соцмережі Tuse. Я просила, щоб люди підписували мої фотографії photo by Todes Girl. Це був мій псевдонім, бо я тоді танцювала в однойменному колективі. Тоді це здавалося круто, а зараз навіть згадувати не хочеться.
Згодом я створила собі сайт, там були вказані всі мої робочі контакти. Одного разу несподівано зателефонували з питанням про вартість фотосесії. Розгубившись, я спонтанно назвала ціну в $100. На мій подив, клієнт одразу погодився і запитав, як дістатися до студії.
Як виникла ідея PHOTOTOURKARPIY
Останні роки Марина Карпій жила між Києвом і Тбілісі / Фото надане спікеркою
Мій чоловік Ґіґі Дедаламазішвілі – фронтмен популярного у Сакартвело музичного гурту Mgzavrebi. Ми з Ґіґі разом з 2010 року, тому останні 15 років я жила між Києвом і Тбілісі. До речі, я максимально підтримую ідею відмовитися від радянської назви «Грузія». Самі грузини цю назву не використовують. Краще казати Georgia англійською або Сакартвело грузинською мовою.
Там мене часто представляли просто як «дружину Ґіґі», що мене дуже дратувало. Адже в Києві я побудувала успішну кар’єру фотографа, знімаючи по чотири весілля на тиждень.
З часом в Сакартвело почав стрімко розвивався туристичний бізнес. Найкращий друг Ґіґі попросив розповісти моїм підписникам в соцмережах про його туристичну компанію, яка організовувала тури в Сакартвело. Коли я це почула, то спитала його: «Слухай, може ми разом створимо якийсь проєкт?» Так розпочалася історія PHOTOTOURKARPIY.
Фототури Марини Карпій поєднують подорожі та знайомство з мистецтвом фотографії / Фото надане спікеркою
Це проєкт, який поєднує подорожі, знайомство з новою країною і мистецтвом фотографії. Я пояснюю основи фотографії простою мовою, тож навіть за дві години людина вже розуміє, як робити чудові знімки.
Карпій наголошує, що учасники фототурів швидко вчаться, як робити чудові знімки / Фото надане спікеркою
PHOTOTOURKARPIY – це креативна пригода
Я не хочу, щоб PHOTOTOURKARPIY для мене став бізнесом, бо я до нього так не відношуся. Хочу, щоб для мене це назавжди залишилося креативною пригодою. Для мене рецепт успіху нашого фототуру – це враження і сюрпризи для всіх гостей. Багато чого ми не розкриваємо в програмі, а один з турів був взагалі секретним.
Люди настільки мені довіряли, що могли заплатити $2 тис. за чотири дні подорожі, бо точно знали, що повернуться з неї щасливі.
«Для мене рецепт успіху нашого фототуру – це враження і сюрпризи для всіх гостей» / Фото надане спікеркою
PHOTOTOURKARPIY – це подорож «під ключ». Як all-inclusive у готелі – вас розважають й про вас піклуються, все продумано. Кожен проєкт завершується виставкою учасників туру в місці-сюрпризі. Ніхто не знає заздалегідь, де це буде. Якось ми робили виставку в Одеському національному академічному театрі опери та балету, іншого разу – в Чернівецькому університеті, а в Тбілісі – на даху в центрі міста.
Кожен фототур завершується виставкою учасників туру в місці-сюрпризі / Фото надане спікеркою
Одна моя подруга поїхала в фототур, щоб зрозуміти, чому він стільки коштує. В останній день вона сказала: «Марино, я не знаю, як ви звели кінці з кінцями, просто дякую за можливість. Якби я сама організовувала таку подорож, витратила б набагато більше».
Учасники фототуру Марини Карпій в Бессарабії / Фото надане спікеркою
Складнощі в організації PHOTOTOURKARPIY
Організація фототурів – це складний процес. Найважче – монтажі на локаціях. Наприклад, в Бессарабії ми монтували ринок на воді. Орендували човни, наповнювали їх фруктами та овочами, робили кастинг людей. Уявіть собі, наскільки це складний процес – відібрати, одягти 20 людей, закласти час на те, щоб вони приплили у потрібне місце… Подібні організаційні задачі потребують багато ресурсів і часу й вони майже ніколи не закінчуються.
Під час фототуру в Бессарабії організаторам довелось монтувати ринок на воді / Фото надане спікеркою
Друга складність в організації фототурів – домовитися з незвичними локаціями. Тут допомагає моя репутація інфлюенсерки – є певний кредит довіри. Наприклад, коли ми хотіли провести виставку в Чернівецькому університеті, було складно домовитися – там доволі строгі правила. Але вдалося переконати представників університету, показавши наші попередні проєкти. Зокрема, фотовиставку в Одеському національному академічному театрі опери та балету.
Одна з фінальних виставок пройшла у Одеській опері / Фото надане спікеркою
Люди розуміють, якщо Одеська опера нам дозволила і навіть написала рекомендаційний лист, то ми надійні партнери. Ми завжди залишаємо після себе все чистим. Наприклад, після подорожі Бакотською затокою ми замовили для пароплава клінінг. Мабуть, перший за всю його історію.
Команда PHOTOTOURKARPIY
Моя команда – це найкращі люди планети. В її основі – Оксана, Вероніка і Катя з івент агенції Event Cafe. Саме вони підтримують найбожевільніші ідеї й завжди кажуть: «Спробуймо!»
«Оксана відповідає за естетику і гостинність фототурів, а я займаюся всіма творчими моментами, пов’язаними з фотографією» / Фото надане спікеркою
З Оксаною, власницею Event Cafe, ми найближчі подруги. Багато подорожуємо разом, вона часто приїздить до мене в Сакартвело. У нас вийшов такий творчий тандем. Оксана відповідає за естетику і гостинність фототурів, а я займаюся всіма творчими моментами, пов’язаними з фотографією. Коли ми поїхали подивитися дім-музей Далі, подумали: а чому б не присвятити цьому фотосесію? Ось так і народжуються наші ідеї для турів.
Як розширюватиметься географія фототурів
Україна та Сакартвело залишаються для мене джерелом натхнення. Я продовжуватиму досліджувати та показувати нові місця в обох країнах. Для мене це не лише творчий проєкт, але й спосіб зробити щось корисне для двох дорогих мені держав.
Карпій наголошує: для неї такі фототури – це не лише творчий проєкт, але й спосіб зробити щось корисне для двох дорогих їй держав / Фото надане спікеркою
Мені важливо підкреслити, що наші фототури в Україні – це не раптова ідея, викликана повномасштабним вторгненням. Наш перший тур відбувся в Карпати відбувся влітку 2020 року. Я завжди прагнула відкривати неймовірні місця в Україні – від рожевих озер Херсонщини до покинутих замків Харківщини, куди ми, на жаль, не встигли потрапити.
Після успішних фототурів у Сакартвело та Україні, ми відкриваємо новий напрямок – Європу. Наш дев’ятнадцятий за рахунком, але перший європейський фототур відбудеться в Барселоні 8-11 листопада й до нього ще можна доєднатися. Ми поїдемо відкривати Іспанію маршрутом, натхненним життям Сальвадора Далі.
Переглянути цей допис в Instagram
Я не виключаю, що колись буду організовувати тури для іноземців в Європі, а потім привозити їх і в Україну. Але для цього мені варто підтягнути англійську мову.
Як повномасштабна війна вплинула на проведення PHOTOTOURKARPIY
Повномасштабна війна суттєво вплинула на нашу діяльність. Купівельна спроможність людей зменшилась, до того ж всі ми донатимо на ЗСУ і, виходить, що наших зарплат стало менше. А ціни на послуги значно зросли.
Вечеря в межах фототуру Марини Карпій в Бессарабії / Фото надане спікеркою
Ми опинилися в складній ситуації – фототури ніколи не були дешевими, а зараз ми змушені підвищувати ціни, щоб зберегти якість. Тому постійно шукаємо баланс між високим рівнем турів та доступністю для учасників. В цьому допомагає реалізація рекламних інтеграцій – вони покривають частину витрат. Це дозволяє утримувати ціни на прийнятному рівні, не жертвуючи якістю фототурів.
Шукати баланс між рівнем турів і доступністю допомагають рекламні інтеграції / Фото надане спікеркою
Останні шість фототурів ми провели з партнерськими інтеграціями. Серед наших партнерів такі відомі бренди як Toyota, Canon, Biotherm, «Моршинська», Lexus та Guzema. Ми співпрацюємо з брендами, які поважаємо і любимо самі, тож намагаємося зробити їх інтеграцію в наші подорожі максимально органічними.
Переглянути цей допис в Instagram
Після початку повномасштабної війни стало складно домовлятися з людьми. Багато хто ставиться до масових подій з насторогою, адже це тепер велика відповідальність. Ми вже другий рік плануємо фототур на Маланку в Закарпатті. Але через війну ніде не проводять офіційних масштабних святкувань. Я вважаю, що такі заходи мають продовжуватися, бо це наша культура. Тому я дуже хочу, щоб цей тур все ж відбувся.
Життя українки в Сакартвело
Карпій зазначає, що між українцями й грузинами є багато спільного / Фото надане спікеркою
Мені здається, що між українцями й грузинами є багато спільного. Загалом і українці, і грузини дуже відкриті та приязні народи. Але є і відмінності. Грузини відрізняються від нас більшою відданістю релігії. Для них родина – це найголовніше, особливо мама. Щодо роботи, то грузини менш працьовиті. Тут класно відпочивати – пити, їсти, подорожувати горами, купатися в Чорному морі. В Грузії чоловіки мають більший авторитет, тоді як в Україні часто майже матріархат.
Щодо наших дітей – Лізі і Нікуши – ми вирішили, що вони все ж таки грузаїнці, адже гени взяли своє. На відміну від мого молодшого сина Нікуши, Лізі дуже добре пам’ятає Київ і постійно мене питає, коли закінчиться війна.
Переглянути цей допис в Instagram
У мене багато вишиванок від Etnodim. Моїй донці Лізі вони теж подобаються – у неї є сукні з їхніх колекцій. В школі ще не було такого першого вересня (а в Сакартвело – це третій понеділок вересня), щоб вона не одягнула стрій. Всі в школі знають, що Лізі наполовину українка і вона цим дуже пишається. Нещодавно ми розмовляли про те, що я їй передам, коли вона виросте. Я сказала, що це будуть мої вишиванки. І Лізі цьому надзвичайно зраділа.
Про емоційний зв’язок з Києвом
Карпій зазначає, що хоче передати своїм дітям емоційний зв’язок з Києвом / Фото надане спікеркою
Я б хотіла також передати своїм дітям емоційний зв’язок з Києвом. Хоча вони народилися у Тбілісі, вони знають, що їхня мама українка, бабуся українка, а перші роки свого життя вони провели в Києві та бачили з вікна Києво-Печерську Лавру і «Батьківщину-Мати».
Хоча я з Донецька, саме Київ я вважаю рідним містом. З початку повномасштабної війни я ще жодного разу там не була. Логістика значно ускладнилася, й крім цього у мене аерофобія. Але найбільше я боюся приїхати й відчути, що Київ змінився. Я розумію, що це реальність, яку я маю прийняти, але намагаюся відтягнути цей момент усвідомлення.
Куди я піду, коли приїду в Київ? Моє місце сили – це моя двоповерхова квартира з фотостудією, з видом на правий берег. Коли я жила на дві країни й приїжджала в Київ з Сакартвело, то запрошувала туди всіх друзів. Ми замовляли суші, мама готувала «Наполеон», ми сідали на підвіконня, спілкувалися й дивилися на Київ. Ще я б поїхала на Рейтарську і попити кави.
- Читайте також: Професіонали гостинності: як любов до тварин й дачного відпочинку перетворилася на заміський комплекс на 380 га. Історія Dereville
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: