Від київської пекарні до сеньйор-баристи в Нью-Йорку. Як український досвід допомагає Єгору Чекалову будувати кар’єру в США

Спеціаліст із обсмаження кави Єгор Чекалов свої перші зміни проходив у київській пекарні. Сьогодні він – сеньйор-бариста Coffee Project New York. 

У матеріалі він розповідає про цей непростий шлях, про те, як український досвід виживання в кризу допоміг йому знайти своє місце в США, а також про те, чому «швидкість — це ввічливість» і як перетворювати нетерплячих клієнтів з довгих черг на задоволених гостей.

— Єгоре, давайте почнемо з початку. Як український досвід допоміг вам у Штатах?
Як фахівець я виріс в умовах турбулентності. Ми відкривали кав’ярню під час локдауну, вигадували «самовивіз через “доставку”» буквально на одну вулицю, підлаштовувалися під перевірки, під закони, під страхи людей. Потім — війна: провали за відвідуваністю і в грошах, переговори з орендодавцем, оптимізація всього. 

Цей досвід навчив мене трьом речам: швидко ухвалювати рішення, берегти кожну хвилину й думати не лише про каву, а й про людей. У США це виявилося ключовим.

— Який момент в Україні ви згадуєте як найзагартовуючий?
Перші місяці моєї власної кав’ярні. Грошей майже не було, я працював без вихідних, доки система не запрацювала сама. Тоді я зрозумів: якщо чесно вкладатися й тримати якість, люди повертаються навіть у найскладніший період.

— Переїзд до США: що виявилося найнеочікуванішим?
Те, що ваш досвід нікому не зобов’язаний бути зрозумілим. У Каліфорнії я влаштувався в український ресторан — там кава була рівня «просто налити». Я повністю перебудував бар і процеси, все злетіло — і мене звільнили, бо не було письмових домовленостей. Це був холодний душ: в Америці договір — це мова довіри. Відтоді — все тільки письмово.

— Чому далі був Остін, Техас?
Фінансово посильніше й більше шансів на успіх. На третій день я вийшов баристою в мережі Revolution. Дуже швидко став менеджером локації, старшим тренером і спеціалістом із обсмаження. Мій український «рефлекс» — наводити лад у хаосі — знадобився: прописав прості правила, навчив команду, і це відразу дало ефект.

— Які практики з Батьківщини ви забрали з собою до США?
Кмітливість замість дорогих рішень. Не завжди потрібна топова техніка, якщо можеш грамотно вибудувати процес.

Командність. В Україні ми багато робили «всім світом» — це допомагає і тут: підтримка всередині зміни, повага до гостя, спільна мета.

Чесність із гостями. Якщо щось пішло не так — пояснити, виправити, пригостити. Люди цінують щирість у будь-якій країні.

— Чому ви вирішили перейти працювати в Coffee Project New York?
Ми познайомилися з власницею, коли я складав іспити з обсмаження. Згодом вона покликала мене в Coffee Project New York. Зараз я тут обсмажую каву, працюю сеньйор-баристою на локаціях, проводжу тренінги й консультую щодо запусків. Нью-Йорк — особлива енергетика: високий ритм, вимогливі гості, але й величезна вдячність, коли все зроблено правильно.

— Ви часто повторюєте: «перемагати черги». Як це виглядає для гостя?
Дуже просто. Ви приходите — і все передбачувано: привітання, зрозуміле меню без зайвого, швидке прийняття замовлення, напій стабільно смачний щоразу. За лаштунками — робота команди, але гість бачить головне: його час поважають. Для мене «швидкість — це ввічливість».

— Яким був ваш найскладніший день у Нью-Йорку — і як ви його пройшли?
Відкриття локації після ремонту. Нова команда, нове планування, перша ранкова «година пік». Ми з хлопцями домовилися: сьогодні тримаємо очі й серце відкритими. Підхоплювали одне одного без слів — і в якийсь момент відчули, як черга перестала «тиснути», а почала текти. Увечері ми були виснажені, але щасливі.

— Що вам дає навчання інших?
Відчуття сенсу. Коли бариста вчора боявся гостя, а сьогодні впевнено спілкується й готує смачний напій — це найкращий «аплодисмент». Навчання — це не лекція, а турбота: як стояти біля бару, як дихати, як справлятися зі стресом. Ці речі я добре зрозумів в Україні й продовжую застосовувати тут.

— З якими стереотипами про США ви попрощалися?
Що «там усе легко». Ні. Легко — лише якщо ти готовий багато працювати й учитися, визнавати помилки й поважати правила. Але якщо ти такий — Америка дає дуже багато.

— Який у вас план на найближчий рік?
Розвиватися в Coffee Project New York — в обсмаженні та навчанні. Паралельно готуватися до участі в чемпіонаті з обсмаження — мені важливі досвід і контакти. І ще — допомагати іншим українцям в індустрії: підказати, як влаштуватися, як розмовляти з роботодавцем, як не боятися.

— Що б ви сказали собі, тому київському хлопцю, який лише тиснув кнопки на кавомашині?
Не бійся починати з малого. Настане день, коли всі твої «маленькі» кроки складуться у велику дорогу, яка поведе через океан.

ㅤ Новини ㅤ