«Відмовтесь від щоденної кави»: волонтерка і психологиня розповіли, які заклики збирають більше донатів на армію

«Якщо раніше я могла купити за місяць чотири дрони, то зараз – один», – каже Тетяна Есаулова, волонтерка з 11-річним стажем. Люди не стали байдужими, але стали втомленими. Чому так відбувається, які заклики краще працюють і що допомагає донатити на довгій дистанції, розповіли дві експертки: волонтерка та кандидатка психологічних наук.

Волонтерка та психологиня розповіли, які емоції краще працюють в зборах на армію. Фото: deposiphotos

Волонтерство змінилося

Фото: Тетяна Есаулова

Тетяна Есаулова допомагає фронту з 2014 року, має відзнаки від президента та Міністерства оборони й орден княгині Ольги.

«Починалося все з хаотичних зборів форми, взуття, медицини. Ми вантажили це в буси й везли на Донеччину та Луганщину. Потім зосередилась на автівках.

А з початку повномасштабного вторгнення – на дронах. Вони потрібні, і їх потрібно багато, бо це витратний матеріал: можна місяць збирати на нього гроші й втратити за пів години на фронті.

Зараз волонтерство має інакший вигляд. Але кістяк донаторів майже не змінився: регулярно донатять ті ж люди, що і в 2014-2015 роках. Звісно, вони втомилися. Питання про втому людей мені ставили ще в 2016 році – вочевидь, краще не стало».

Чому донатів стало менше

«Наша психіка має певні захисні механізми», – каже Тетяна Чиркова, кандидатка психологічних наук, психологиня й коучиня.

«Якби ми жили без них, то на четвертому році війни просто не змогли б нормально функціонувати. Психіка адаптується: якщо на початку ми впадали в істерику, коли уламок ракети падав на житловий будинок, то сьогодні ми вже реагуємо спокійніше. Ми бачимо трагедії наче через скло, і ми все ще відчуваємо горе, злість, страх – але вони притуплені. Дехто боїться цих змін. Даремно.

Але втома від донатерства виникає не через це, а через почуття провини: якщо я не доначу, то я – погана людина, поганий українець. Це підміна сенсів, і вона посилює емоційне вигорання.

Донатити набагато корисніше з почуття відповідальності: я маю обовʼязок і я його виконую. З такої позиції вигорання настане не так швидко. Воно однаково буде, але меншою мірою».

Що спонукає людей брати участь в зборах

Фото: Тетяна Чиркова

Тетяна Чиркова виділяє три основні емоції, які мотивують допомагати армії:

• Помста. Якщо в людини загинув близький або вона втратила дім – її не треба переконувати донатити. Вона робитиме це, щоби помститися ворогу.
• Вплив суспільства. Деякі люди донатять, бо це соціально схвальна поведінка. Соціум так робить – і людина робить так само.
• Надчутливість. Є люди, які сприймають будь-яку інформацію гостріше за інших. Така людина замотивована донатити, щоби гамувати свій біль, свій страх.

«Найкраще працюють емоційні дописи. Коли я показую листування з бійцем і пишу: “дуже терміново, допоможіть”. Але я не можу постійно так робити: коли буде щось справді термінове – люди поставляться до цього як до звичайного допису. 

Розіграші, фото, жарти, подарунки – усе це збирає менше», – каже Тетяна Есаулова.

«Зазвичай люди донатять у певний проміжок часу кожного місяця, і здебільшого це одні й ті самі люди. Тільки суми зменшуються. Якщо раніше я могла купити за місяць чотири дрони – то зараз щонайбільше один. Справа не тільки у втомі: в людей падають доходи, ціни ростуть. До того ж зараз майже в кожній родині є той, хто воює і кому потрібна допомога. І через це теж падають збори».

Які методи не дуже працюють

Психологиня Тетяна Чиркова радить не героїзувати донаторів.
«Іноді волонтери називають донаторів героями. Це хибна стратегія. Бо якщо людина є героєм через донати, то ким вона стає у разі втрати доходу? Антигероєм? Краще апелювати до відповідальності й балансу: як раніше ми балансували між роботою та життям, так зараз маємо знайти баланс між роботою, життям та війною».

Ще одна деструктивна теза – «відмовся від кави й задонать ці гроші».
«Ми живемо в умовах порушення наших базових потреб: безпеки, спокою, сну. Людина в стані відсутності сну стає дуже вразливою. Якщо додатково змусити її відмовитися від речей, які відновлюють її ресурс, ми отримаємо абсолютно розбалансовану людину, яка не зможе донатити, бо втратила ефективність», – каже Тетяна.

Волонтерка Тетяна Есаулова додає:  «Кожен сам має розуміти, кому ми віддячуємо за кожен ранок. А не донатити тому, що вмовили чи присоромили. До речі, долучитися до мого актуального збору на дрон ви можете за реквізитами в  цьому дописі. 

Робить, що можете

Здається, у нас немає часу на втому – треба постійно бігти, щоби хоча би залишатися на місці. Але ми біжимо марафон. І якщо витрачати ресурси так, ніби це спринт – вони швидко закінчаться. Потрібно тримати баланс і відповідально ставитися до благодійності. А донати й кава не виключають одне одного і прекрасно існують поруч.

Нагадаємо, раніше ми розповіли про нову українську соціальну мережу VMIST.