Статті26.03.2026 14:00

Як техсектор стає драйвером економіки України і чого бізнес чекає від держави вже зараз – Наталія Микольська

Редакторка MC: Money & Career

Кожен восьмий долар українського експорту сьогодні генерується не традиційними галузями економіки, а інтелектуальним капіталом, який забезпечує технологічний сектор. Вражає, чи не так? Техсектор давно перестав бути просто «галуззю в собі» — тепер це фундамент економічної стійкості України. Масштабне дослідження від Diia.City United доводить: адаптивність українців дозволяє впроваджувати інновації швидше за будь-яку іншу країну світу.

Наталія Микольська поділилась ключовими інсайтами з дослідження «Технологічний сектор як основа економічної стійкості України та драйвер відновлення» та розповіла, як працює український техсектор в умовах повномасштабного вторгнення. Фото: Наталія Микольська

Проте за цим успіхом стоїть тонка межа між подальшим зростанням і ризиками, з якими стикається галузь. Як працює український техсектор в умовах повномасштабного вторгнення, який вплив має на економіку, скільки сплачує податків, яке значення для нього має спеціальний простір «Дія.City» та про головні інсайти з великого дослідження розповіла очільниця Спілки Diia.City United Наталія Микольська.

«Технологічний сектор як основа економічної стійкості України та драйвер відновлення» – ключові інсайти

«Технологічний сектор як основа економічної стійкості України та драйвер відновлення» – це масштабне комплексне дослідження, ініційоване спілкою Diia.City United спільно з Мінцифри, UMAEF та Advanter Group у 2025–2026 роках. Його мета – оцінити реальний вплив ІТ та технологічних компаній на економіку, їхню роль в експорті та інвестиціях для стратегічного планування відновлення України.

Почнімо з того, що «Технологічний сектор як основа економічної стійкості України та драйвер відновлення» – це перше дослідження такого масштабу, ініційоване в Diia.City United. Під час запуску Спілки понад два роки тому ми аналізували ключові проблеми технологічного бізнесу і визначали, якими мають бути підходи до нашої роботи. Цього разу ми застосували значно комплексніший підхід.

«Країни конкурують за таланти та успішні технологічні компанії». Мета та методологія дослідження

Навіщо ми провели це дослідження? Diia.City United – це спілка продуктового та технологічного бізнесу й інвесторів, які зацікавлені в тому, щоб Україна стала юрисдикцією, з якої компанії можуть глобально зростати.

Наталія Микольська. Фото надала команда «Дія.City»

Наталія Микольська. Фото надала команда Diia.City United

Наше головне завдання – працювати над тим, щоб країна залишалася конкурентною: не програвала іншим юрисдикціям і могла залучати як локальні, так і міжнародні технологічні бізнеси. Вони за своєю природою глобальні й мобільні, тому в самій нашій місії немає формулювання «українські бізнеси». Сьогодні країни конкурують за таланти та успішні технологічні компанії.

Саме тому для нас важливо працювати з даними. Засновники та «мозковий» центр Спілки – це 24 великі технологічні підприємці, учасники Стратегічної ради. Я сама також маю досвід і в бізнесі, і в уряді, тому для нас принципово оперувати фактами. Адже складно говорити про необхідні зміни або про проблеми бізнесу, якщо немає агрегованих і якісних даних. Це також важливо для діалогу з державою та міжнародними партнерами.

Якщо в попередньому дослідженні ми проводили лише опитування технологічного бізнесу про виклики, очікування і, зокрема, про роботу спеціального правового режиму «Дія.City», то цього разу розширили підхід.

Ми поєднали макроекономічний аналіз, кількісні дослідження (опитування) та якісні дослідження – глибинні інтерв’ю, під час яких уточнювали і формували гіпотези, краще розуміли мотивацію учасників ринку. І значно збільшили чисельність респондентів – участь в дослідженні взяли 360 технологічних та інноваційних компаній – резидентів і нерезидентів «Дія.City».

Зараз наші гіпотези обговорюються в експертному середовищі. Йдеться про те, що потрібно робити для розвитку українського технологічного бізнесу: як зробити так, щоб компанії якомога довше зберігали свою операційну діяльність в Україні, щоб іноземні компанії приходили сюди працювати, і щоб український бізнес міг швидше масштабуватися на глобальних ринках.

Вплив техсектора на економіку України

Це важливо і для економіки України загалом. Зараз технологічний сектор формує приблизно 4% ВВП країни – це без урахування частини індустрій, як-от хардверного сегменту. Лише експорт комп’ютерних послуг (знову ж таки, без урахування хардверу) становить близько $6,6 млрд – це кожен восьмий долар українського експорту. В індустрії працює приблизно 420 тисяч фахівців. Тобто це вже дуже значний сектор економіки.

Дослідження «Технологічний сектор як основа економічної стійкості України та драйвер відновлення» – ключові інсайти. Скриншот з презентації

Тому за правильних умов цей сектор може мати потужний мультиплікаційний ефект для економіки України, особливо в контексті відбудови країни після досягнення справедливого миру.

Які є бар’єри для розвитку технологічного бізнесу – і як їх можна подолати

У середовищі інвесторів є таке поняття, як країнові ризики – вони включають військові та політичні. Саме їх називають головним фактором негативного впливу 48,7% компаній. Серед інших важливих проблем бізнес також згадує нестачу професійних кадрів – це відзначили 31,5% опитаних. Ще 28,3% респондентів говорять про адміністративні бар’єри: зарегульованість, перевірки та складні процедури. А 26,9% називають проблемою податкову політику. Корупцію та вимоги посадових осіб згадують 24,2% респондентів.

Дослідження «Технологічний сектор як основа економічної стійкості України та драйвер відновлення» – ключові інсайти. Скриншот з презентації

Це безпосередньо пов’язано з тим, що Україна зараз перебуває в глобальній конкуренції за технологічний бізнес. Якщо подивитися на інші країни нашого регіону, майже всі вони пропонують спеціальні умови для IT і технологічних компаній. Йдеться про податкові пільги, спеціальні режими або інші стимули, які допомагають компаніям створюватися, релокуватися та працювати саме в цих юрисдикціях. Такі умови пропонують, наприклад, Азербайджан, Казахстан, Туреччина, а також низка європейських країн, зокрема Португалія.

Наталія Микольська. Фото надала команда Diia.City United

Інша історія – Сполучені Штати. Там немає спеціальних податкових преференцій для технологічного бізнесу, але є інший вирішальний фактор – величезний обсяг капіталу. Саме тому компанії їдуть у США залучати інвестиції. Кількість доступного капіталу там настільки велика, що фактично перекриває інші фактори. В Україні такого обсягу капіталу немає, і навряд чи він з’явиться в найближчій перспективі на рівні США.

У Європейському Союзі ситуація інша. Там також є доступ до капіталу – зокрема через грантові програми, фонди розвитку та державні інвестиційні інструменти. У багатьох країнах діють спеціальні фонди, які інвестують у стартапи або підтримують розвиток технологічних компаній.

Бізнес – це не доброчинність. Особливо якщо у компанії є інвестори й чіткий план розвитку. Інвестори очікують результату і ставлять логічне питання: у якій країні компанія може працювати ефективніше. Тому навіть якщо засновники мають сильні патріотичні почуття, вони все одно повинні пояснювати інвесторам, чому компанія продовжує працювати саме в Україні.

Саме тому ключовим фактором нашої конкурентоспроможності мають бути умови ведення бізнесу для технологічного сектору. Йдеться про передбачуване регуляторне середовище, стабільність правил і спеціальні інструменти підтримки, як-от спеціальні правові режими.

Компаніям важливо розуміти, що якщо їм кажуть, що ці правила діятимуть певний час, то вони справді не зміняться за кілька місяців. Така стабільність є своєрідним гігієнічним мінімумом, який також допомагає фаундерам аргументувати свою позицію перед інвесторами.

Водночас важливо сказати, що в Україні вже є позитивні зміни. Зокрема, багато рішень останніми роками ухвалено в регуляторному середовищі. Значну роль у цьому відіграла команда Михайла Федорова, а також Уряд на чолі з Юлією Свириденко.

Наталія Микольська. Фото надала команда Diia.City United

У цьому контексті ми говоримо про спеціальний правовий режим «Дія.City», визнання актів виконаних робіт необов’язковими тощо. Чимало змін відбулося у сфері цифровізації державних послуг, що підвищує прозорість і швидкість процесів. Що більше державних процедур переходить у цифровий формат, то простіше працювати компаніям.

Наприклад, зараз так працює «е-Бронювання». Процедура стала зрозумілою і швидкою, реєстри взаємодіють між собою. Для компаній та інвесторів це легко пояснити: ось процедура бронювання, ось так вона працює, а так оформляються відрядження за кордон. А для технологічного бізнесу можливість відряджень є критично важливою.

Тому важливо підкреслити: це не «плач Ярославни» і не спроба змалювати ситуацію винятково в темних кольорах. Бізнес очікує стабільності. Якщо правила вже працюють і є результат, важливо, щоб вони продовжували діяти й надалі.

«Передбачуваність є ключовою» – що може зробити держава

Візьмімо простір «Дія.City». Держава його запровадила й пообіцяла, що він працюватиме 25 років. Компанії погодилися на ці правила і провели велику внутрішню роботу. Вони перебудували корпоративні структури, пояснили інвесторам, як працює цей режим і чому компанія переходить у нього. Багато хто перевів людей на нові формати, як-от гіг-контракти.

Фото надала команда Diia.City United

Тому будь-які заяви на кшталт «простір неефективний» або «треба подумати, що з ним робити» дуже негативно сприймаються інвесторами. Навіть сама собою така заява від державної особи уже впливає на відчуття стабільності. А для інвесторів саме передбачуваність є ключовою.

Було б добре, щоб із боку влади загалом, не тільки з боку профільних міністерств на кшталт Мінцифри або Мінекономіки, було більше інтересу до того, як працює технологічний сектор і що йому потрібно. Цю індустрію не можна оцінювати через призму традиційних галузей економіки – вона людиноінтенсивна, або human intensive. Її головний актив – це не обладнання і не ресурси, а таланти.

Цей бізнес базується на людях, на продуктах і на інтелектуальній власності, яку ці люди створюють. І тому модель роботи тут інша. Основна частина витрат у таких компаніях – це зарплати. Навіть коли йдеться про hardware-виробництво, адже обладнання лише допомагає створювати продукт.

Потрібно дивитися ширше: скільки податків сплачено із зарплат, який рівень цих зарплат і який економічний ефект вони створюють. Адже кожна гривня генерує додаткове споживання і стимулює розвиток інших секторів економіки.

Тому ми завжди наголошуємо: не можна робити лінійні порівняння між технологічним бізнесом і традиційними галузями. І коли питають, чому для цієї галузі мають бути винятки, ми відповідаємо, що це не винятки. Це просто коректне економічне порівняння і правильне розуміння того внеску, який технологічний сектор робить у економіку України.

«Попри війну технологічний бізнес зберігає оптимізм»

У межах дослідження ми оцінювали також очікування компаній щодо розвитку бізнесу на найближчий час. І у 82%середньозважений показник за сукупною вибіркою опитаних вони позитивні. Наше опитування охоплювало 2025 і 2026 роки, і в горизонті 2025–2027 років майже половина опитаних компаній планують залучати інвестиції, а ще третина розглядають таку можливістьсередньозважений показник за сукупною вибіркою.

Що це означає для мене? Насправді це підтверджує те, що ми й так бачимо на ринку. Якщо подивитися на останні інвестиційні угоди за участі українських компаній, то майже всі вони відбулися саме в технологічному секторі.

Це Preply, який став юнікорном. Це Headway, який залучив великий інвестиційний раунд. Це купівля Fox Entertainment частки в Holywater, а потім і новий раунд інвестицій у саму компанію. Окремо варто згадати раунди, які зараз залучають українські DefenseTech-компанії. Це дуже цікавий і потужний новий напрямок, в який активно заходять іноземні інвестиції.

Наше опитування фактично підтверджує: попри війну технологічний бізнес зберігає оптимізм. Це пов’язано і з тим, що зараз усе ж є певна відносна стабільність регуляторного середовища, зокрема простору «Дія.City».

Інвестиційні угоди, які ми бачимо на ринку, а також результати опитування інвесторів показують, що технологічний сектор залишається інвестиційно привабливим навіть попри країновий ризик.

Наприклад, зараз уже майже не постає питання, яке звучало на початку блекаутів: чи зможуть українські компанії деліверити, випускати продукти, оновлення і рухатися за своїми планами.Ми вже побачили, що можуть. Попри обстріли, попри блекаути і всі інші обставини. І це, на мою думку, теж дуже важливий і позитивний сигнал.

Фото надала команда Diia.City United

«Якщо простору “Дія.City” не буде, ймовірність релокації зросте»

Для мене особисто хорошим інсайтом стало те, що галузь продовжує зростати, є темпи, є подальші очікування. І ще один важливий момент стосується безпосередньо простору «Дія.City» – нам було потрібно зрозуміти в цифрах значення цього простору для бізнесу.

Попри оптимізм бізнесу – а ми вже знаємо, що 82%середньозважений показник за сукупною вибіркою компаній очікують зростання – 43,5%середньозважений показник за сукупною вибіркою розглядають можливість релокації бізнесу як одну з опцій. Інвестори вимагають, щоб у компаній був план Б, інколи навіть план С. І один із таких планів – можливість релокації. Компанії відкрито про це говорять.

Разом із тим понад 58% компаній серед опитаних, які є резидентами «Дія.City», сказали, що якщо простору не буде, ймовірність релокації зросте. Але насправді цей відсоток більший – для частини респондентів скасування «Дія.City» стане додатковим фактором для релокації або принаймні для того, щоб активніше розглядати цей варіант. Тобто тих, на кого це взагалі не вплине, дуже небагато.

Внаслідок відтоку бізнесів інвесторам не буде в що вкладати гроші. Нові бізнеси або не створюватимуться, або створюватимуться в невеликому масштабі, виторг не заходитиме в країну. А великі компанії в перспективі можуть залишити цю юрисдикцію.

Що про український технологічний сектор має знати світ

Коли ми говоримо про позиціонування технологічного сектору назовні, нам потрібно підкреслювати, що в нас є 420 тисяч фахівців. Багато з них працює в АІ-секторі.

В «Дія.City» 10 компаній-єдинорогів. Днями єдинорогом став U-Force – це фактично перший DefenseTech єдиноріг із підтвердженою оцінкою. А український DefenseTech виріс саме із цивільного технологічного сектору. Тобто якби в нас не було сильного продуктового ІТ, а перед тим аутсорсу і паралельно сервісної індустрії, то в нас не з’явився б так швидко й у такому масштабі український DefenseTech. І це означає, що після завершення війни частина DefenseTech-технологій також може стати цивільними і навпаки – dual-use точно додаватиме нам важливу конкурентну перевагу.

Фото надала команда Diia.City United

Ще одна риса українського технологічного сектора – час промислового впровадження інновації в продукт в Україні надзвичайно швидкий. Я не впевнена, що якісь інші країни чи компанії з інших країн здатні так швидко адаптувати або впроваджувати інновації в продукти. Це саме та адаптивність, яка розвинулася за роки війни.

Чотири роки «Дія.City» – як змінився простір

В лютому 2026 року простір «Дія.City» відзначив своє 4-річчя. Сьогодні серед компаній-резидентів – як лідери галузі, так і перспективні стартапи, що працюють над інноваційними рішеннями у DefenseTech, ШІ, R&D, ВІМ-технологіях, HealthTech & Wellness, AgriTech, Business productivity software і не тільки.

«Дія.City» точно не створювали для воєнного часу

Податковий простір «Дія.City» запустився 8 лютого 2022 року, і його точно не створювали для воєнного часу. Але на тлі повномасштабного вторгнення він став фундаментом, інституційною основою технологічного сектору. Зараз це 3 900 компаній-резидентів, 143 тисячі спеціалістів, які у 2025 році згенерували понад 335 мільярдів гривень виторгу. І важливо те, що ступінь задоволення компаній простором «Дія.City» становить 99% серед резидентів.

Водночас ми не можемо замовчувати того, що в бізнесу є певна недовіра до держави. За нашою гіпотезою, це – одна з причин того, чому компанії не поспішають приєднуватись до простору. Логіка така: ми перейдемо – усе скасують, ми переведемо працівників – їх мобілізують, ми потрапимо на гачок до Податкової. Міфів є багато, і вони будуються на недовірі до держави.

Але минуло вже чотири роки, і є позитивний досвід – зростання компаній, залучення ними інвестицій, можливість побудувати прозору корпоративну структуру завдяки елементам англійського права, законодавчому регулюванню найму в штат і за гіг-контрактами.

Також у бізнесів є пересторога щодо правоохоронних органів, їхніх дій. Технологічний бізнес не живе в бульбашці – компанії працюють у тому ж регуляторному просторі, що й інші галузі.

Фото надала команда Diia.City United

Як змінювалась структура резидентства

Структура резидентства в просторі «Дія.City» не змінилась кардинально, хоча зараз більшість – це умовно нові компанії. Тут важливо розуміти, що це світова практика. Для таких просторів часто створюються нові компанії, тому що це простіше для корпоративного, податкового і юридичного структурування. Простими словами, ви створюєте нову юридичну особу й починаєте працювати за спеціальними умовами. Особливо, якщо це стосується ПнВК або структури наймання, яка існує в «Дія.City».

Разом із тим потрібно розуміти, що не всі нові компанії – саме новостворені, тобто що це молоді стартапи або бізнеси, які виникли щойно.

Також потрібно враховувати, що компанії створюють нові юридичні особи не тільки для податкового чи корпоративного структурування, а і для окремих продуктів. Це частина специфіки роботи технологічного сектора – запускається новий продукт і для нього реєструється окрема юридична особа.

Не забуваймо про те, що в Україні засновують нові стартапи. DefenseTech – це повністю новий сектор, який виник фактично тільки після повномасштабного вторгнення.і з його розвитком з’являються нові компанії. Частина резидентів простору – це саме DefenseTech-стартапи.

Буває так, що команди розділяються, а їхні продукти стають окремими структурами. Рух у цьому середовищі доволі активний, тому частина нових бізнесів виникає саме в результаті розподілу.

Нарешті, іноземні бізнеси, котрі заходять в Україну, також створюють тут нові юридичні особи. Якщо хтось відкриває в Україні R&D-центр – це може бути DefenseTech або велика міжнародна чи іноземна компанія – то це теж буде новостворена компанія.

Фото надала команда Diia.City United

Чому технологічним компаніям потрібен спеціальний простір

Технологічний сектор в Україні потребує саме окремого простору, а не покращення загального бізнес-клімату. І йдеться не тільки про податки, про гнучкі спеціальні податкові умови для того, щоб ми могли конкурувати з іншими юрисдикціями.

Що дає «Дія.City»? Це різноманітні моделі співпраці з фахівцями – наймання в штат, гіг-контракти, з яких також сплачуються податки і військовий збір. І ми говоримо про доволі високі і прозорі зарплати. Це інвестиційні інструменти, елементи англійського права, гарантована на 25 років стабільність умов.

Потрібен чіткий сигнал до технологічного бізнесу: залишайтеся в Україні, працюйте в Україні. І також це важливо озвучувати інвесторам: режим працює, компанії працюють – інвестуйте.

Коли є прозорі умови роботи, передбачуваність, бізнеси можуть зосередитись на зростанні. І як показує досвід «Дія.City», вони ростуть, залучають інвестиції.

Якщо говорити про економічний ефект роботи простору – достатньо згадати податки, зокрема значний обсяг військового збору, який сплачується і який напряму використовується для фінансування Збройних сил.

Я завжди говорю, що зростання податкових надходжень відбувається не коштом підвищення ставок, а завдяки масштабуванню компаній, зростанню бізнесу, його виторгів, збільшенню кількості найманих спеціалістів, підвищенню їхньої заробітної плати і власне, збільшенню обсягів відрахування до бюджету.

Виклики, що стоять перед технологічним бізнесом, і пріоритет №1

В подальшому розвитку технологічних бізнесів я бачу кілька критичних потреб. Насамперед це збереження простору «Дія.City», тому що саме він може забезпечити компаніям потрібний рівень передбачуваності.

Дуже важливий захист права власності – тут ідеться про все, пов’язане з реформуванням судової та правоохоронної систем. Не можна допускати надмірного застосування санкцій чи дій із боку правоохоронців, якщо це матиме негативний вплив на бізнес. Це стосується також вилучення серверів, комп’ютерної техніки, яка є основним знаряддям роботи технологічного бізнесу.

Потрібно рухатись в напрямі дерегуляції і цифровізації – вони сприяють антикорупції і пришвидшують ведення бізнесу в державі. Якщо спрощуються умови, у вас вивільняється ресурс – або фінансовий, або людський – і увага переноситься з паперової бюрократичної роботи на те, щоб збільшувати ефективність бізнес-процесів, робити свій продукт конкурентним.

Нарешті, потрібно реформувати систему освіти й повертати людей в Україну, створювати стимули для них. Нестача кадрів – одна з тих проблем, про яку говорять у майже половині компаній.

Технологічний бізнес тривалий час був таким, який держава фактично не бачила. Він просто працював, тому тут і сформувався підхід «не заважайте нам». Не потрібно навіть допомагати – треба просто дати компаніям працювати, але водночас партнеритися в реформах, які бізнеси не реалізують самостійно. Якою б не була компанія, вона не виправить ситуацію з освітою і самотужки не поверне людей. Так само як і не врегулює питання з правоохоронними й судовими органами.

Як говорять учасники нашої Стратегічної ради, якщо підприємець – хоче щось зробити, він це зробить. А завдання держави – створювати загальні умови, щоб в Україні з’являлися інвестори. Важливо не просто залучати їх ззовні – потрібно, щоб інвестували самі українці. І це також частина розвитку підприємництва – підприємницького майндсету.

Наталія Микольська. Фото надала команда Diia.City United

Є багато речей, які прямо від нас не залежать. Зараз нам усім потрібний справедливий мир. І так само потрібні реформи – не можна обійтися тільки однією. Але якщо розставляти їх за пріоритетами, я б обрала такий порядок: захист права власності, розв’язання питань із судовими та правоохоронними органами, дерегуляція і цифровізація всього, що можна, – від реєстрів до державних послуг, і зміни в системі освіти. Варто відзначити й те, що для технологічного бізнесу також важливе послаблення валютних обмежень. Потрібно купувати компанії за кордоном, наймати команди, фінансувати маркетинг і промо, адже технологічний бізнес – глобальний. І саме завдяки цьому він може залучати в Україну валюту.

А далі вже дивитися, що можна зробити швидко й короткостроково, а що потребує більше часу й ресурсів.

Ми завжди повинні пам’ятати, що зараз ресурси включно з податками повинні спрямовуватися на фінансування Збройних сил. Це наш пріоритет номер один. А щоб фінансувати ЗСУ, потрібно, щоби бізнес працював, зростав глобально, залишаючи значну частину своєї операційної діяльності в Україні, сплачував дедалі більше податків і заводити в країну гроші.