Як віолончель стала інструментом для розвитку мозку дитини: історія педагога і музикантки Алли Стожок

Віолончель у її руках звучить як живий голос – то шепоче, то сміється, то розповідає глибокі історії без слів. Коли Алла Стожок виходить на сцену, публіка завмирає. Коли вона заходить до класу, діти прокидаються. 

Поєднавши кар’єру блискучої виконавиці та новаторки в галузі музичної нейропедагогіки, Алла відіграє ключову роль у трансформації дитячої музичної освіти в Україні. Вона створила освітній феномен – Levit Music School, що за кілька років переросла з камерної студії у виняткову компанію, яка лідирує на ринку інноваційної музичної освіти.

Ми зустрілися з Аллою Стожок у її школі в Ірпені. Саме тут, у світлому класі з великими вікнами, де на стінах поруч із нотними станами висять кольорові схеми мозку, народжується те, що вона називає «нейронною симфонією розвитку». 

Алла Стожок розповіла нам, як прийшла до власної методики, чому саме віолончель ідеальна для нейророзвитку, а також поділилась історіями, коли діти кардинально змінювались через музику. 

Хто така Алла Стожок 

Алла Стожок – переможниця міжнародних конкурсів у Відні, Києві, Вінниці, солістка престижних оркестрів, випускниця економічного факультету німецького університету Отто фон Геріке і авторка наукових публікацій про вплив музики на мозок. Її бізнес-модель та підприємницький підхід до освітньої галузі зробили великий внесок у розвиток нового сегменту освітнього ринку України. Як результат – десятки робочих місць, підвищені стандарти у сфері освіти та не тільки.

Як засновниця та директорка компанії, що поєднує освіту і науку, Алла Стожок забезпечила вагомий культурний внесок у розвиток країни: виховала молодих музикантів та зробила високоякісну музичну освіту доступною для сотень українських дітей. Її розробки у сфері нейромузичного розвитку дітей вже визнали провідні українські та європейські фахівці. 

А методика Алли Стожок, що поєднує віолончельну школу з нейропсихологією, допомогла сотням дітей не лише опанувати інструмент, але й подолати мовленнєві розлади, проблеми з концентрацією та емоційною регуляцією. Адже коли дитина вперше бере до рук віолончель, вона не просто торкається струн, а активує десятки нейронних мереж, запускає складні процеси міжпівкульної взаємодії, стимулює префронтальну кору. І тут важливий не стільки інструмент, скільки метод. 

Далі – історія музикантки, педагогині та засновниці авторської методики Алли Стожок, яка вдосконалює музичну освіту та  змінює життя дітей в Україні та не тільки.

Музика як перша мова

Як почалася історія з музикою 

Віолончель з’явилася в моєму житті, коли мені було близько чотирьох років. Інструмент був майже як я сама (сміється). Але щось у його звуці зачепило мене відразу. Я була тихою дитиною, і віолончель стала моїм голосом. Тим, чим я могла сказати те, для чого не знаходила слів.

Я розпочала свій професійний шлях у Київській середній спеціалізованій музичній школі імені Миколи Лисенка, яка зібрала навколо себе обдарованих дітей та викладачів найвищого рівня. Саме тут, у віці, коли більшість ще лише відкриває для себе музику, я вже працювала з партитурами, репетирувала з оркестром і вивчала складні форми. 

У дуже юному віці я стала наймолодшою учасницею оркестру національного рівня, де виконувала віолончельні партії на одній сцені з дорослими музикантами. Цей досвід став для мене фундаментом не лише технічної підготовки, а й глибокого розуміння того, як музика формує особистість і мислення. А потім навчання продовжила  у Національній музичній академії імені Чайковського. Я отримувала нагороди на міжнародних конкурсах – The 21st Century Art, конкурсі імені Станковича, «Подільському водограї». Виступала як солістка, грала в оркестрах.

Зрозуміла, що хочу не лише грати, а й навчати

Це був один конкретний момент. До мене на заняття привели хлопчика. Чотири роки, майже не говорить, на контакт іде погано, увага розсіяна. Батьки обійшли всіх фахівців, логопеди розводили руками. І ось я дала йому маленьку віолончель. Просто щоб відчув вібрацію. Ми почали разом стукати по деці, потім пальцем по струнах – в одному ритмі.

На третьому занятті він повторив за мною перший склад. На п’ятому сказав слово. За три місяці він уже будував речення. І ось тоді я зрозуміла: музика – це не просто звуки, а мова мозку.

Після знайомства з нейропсихологією я почала системно вивчати зв’язок між музикою та розвитком мозку. Читала дослідження, проходила спеціалізовані курси, спілкувалася з фахівцями. І переконалася, що інтуїтивно йшла правильним шляхом.

Коли я дізналася, що музика активує ті самі зони мозку, які відповідають за мовлення, увагу, моторику і навіть математичне мислення — усе склалося в цілісну картину. Я зрозуміла, що можу розробити методику, яка буде не просто вчити дітей грати, а допомагати їм розвивати мозок через музику.

Методика, що змінює мозок

У чому суть моєї авторської методики

Моя методика називається «Нейронна симфонія розвитку» і являє собою структуровану систему, розроблену на основі сучасних досліджень нейропластичності та музичної педагогіки. Вона базується на п’яти взаємопов’язаних компонентах, кожен з яких має чітке наукове обґрунтування:

1. Ігровий підхід. Кожне заняття – це не урок, а гра, в якій нота стає персонажем, а музична фраза – історією. З нейробіологічної думки, це активує дофамінову систему винагороди мозку, що значно посилює запам’ятовування. Дослідження показують, що інформація, отримана в стані позитивного емоційного збудження, засвоюється на 40% ефективніше.
2. Ритмічні практики. Ми розробили цілу систему ритмічних вправ різної складності. Діти стукають, крокують, плескають у різних метричних структурах, часто змінюючи темп і динаміку. Найцікавіше те, що ритмічна синхронізація стимулює префронтальну кору – зону мозку, відповідальну за виконавчі функції: планування, самоконтроль, переключення уваги. Дітям з СДУГ (синдромом дефіциту уваги та гіперактивності) ми пропонуємо спеціальний комплекс ритмічних вправ, що працює як своєрідне нейрологічне тренування.
3. Слухова диференціація та концентрація. Ми використовуємо унікальну систему вправ, адаптовану з аудіологічних методик. Діти вчаться розрізняти найтонші відмінності в звуках – у тембрі, висоті, тривалості, інтенсивності. Це надзвичайно важливо для розвитку фонематичного слуху – здатності, яка лежить в основі мовлення. МРТ-дослідження показують, що такі вправи посилюють активність скроневої частки мозку та слухової кори.
4. Емоційне вираження через звук. Ми працюємо з дітьми над музичними «емоційними портретами»: як звучить радість, смуток, здивування? Це не просто творчість, а прямий шлях до емоційного інтелекту. З погляду нейронауки, такі вправи активують лімбічну систему та посилюють зв’язки між нею та префронтальною корою. Простіше кажучи, дитина вчиться розпізнавати та регулювати свої емоції.
5. Комплексна сенсомоторна інтеграція. Віолончель – це унікальний інструмент, який вимагає координованої роботи обох рук, корпусу, точного контролю дихання та постави. Кожна вправа на інструменті – це тренування міжпівкульної взаємодії. Мозолисте тіло – структура, що з’єднує півкулі мозку – особливо інтенсивно розвивається саме в дошкільному віці. Наші спеціальні вправи посилюють цей процес.

Фокусування уваги, ритм, гра за емоціями: як відбуваються заняття

Ми розробили чіткий модульний підхід для різних вікових груп. Для дітей 3-6 років програма складається з чотирьох послідовних модулів, які поступово ускладнюються:

Модуль 1. Слухове сприйняття і фокусування уваги. Тут працюємо над базовими навичками: здатністю розрізняти звуки, утримувати слухову увагу, виконувати прості інструкції. Використовуємо ігри на розрізнення тембру, висоти, тривалості, гучності – всі вони адаптовані з методик Університету Міннесоти. Особливу увагу приділяємо вправам на «звукову паузу» – діти вчаться завмирати, коли музика зупиняється. Так тренується контроль імпульсів, що особливо актуально для гіперактивних дітей.

Модуль 2. Ритм, рух і моторика. Цей блок поєднує ритмічну ходьбу, плескання в долоні в темп під живу гру на віолончелі, координаційні вправи: наприклад, «граємо однією рукою», «тримаємо ритм, змінюючи позу». Особливо ефективними виявилися вправи на синхронізацію: струнні піцикато в супроводі маршових рухів. Тут ми опираємось на дослідження Frontiers in Neuroscience, які доводять, що ритмічні вправи активують виконавчі функції мозку.

Модуль 3. Знайомство з віолончеллю: техніка та усвідомленість. Ми розробили поступову програму введення в інструмент: спочатку вивчаємо корпус, відчуття вібрації, резонансу. Потім  «розмова через струну», де діти вчаться за допомогою смичка передавати емоції. Поступово переходимо до освоєння першої позиції і найпростіших мелодій на одній струні. Використовуємо спеціальні наліпки та візуальні маркери на грифі, розроблені нашою методичною групою.

Модуль 4. Емоції, імпровізація та виразність. Цей модуль – справжній прорив для дітей з емоційними труднощами. Ми створили гру за емоціями: яка музика звучить, коли я сумую? А коли радію? Діти виражають почуття через рух смичка: швидкі/повільні, важкі/легкі штрихи. Кульмінацією стає створення музичних казок з озвучуванням персонажів. Діти, які мають труднощі з вербальним вираженням емоцій, часто знаходять у цьому свій голос.

Ми постійно вдосконалюємо нашу програму і маємо дані про тисячі годин практичного застосування. Найважливіше – гнучкість. У методиці передбачені адаптації для дітей з РАС (розладами аутистичного спектра), СДУГ, затримкою мовлення і тривожними станами. Кожен блок можна варіювати за часом, складністю і темпом залежно від стану дитини.

Взагалі класична музична освіта часто страждає від надмірної серйозності та відірваності від природних потреб дитини. Я взяла найкраще з традиції – структуру, якість звуковидобування, роботу з нотним текстом – і додала елементи, яких бракувало: рух, гру, спонтанність, емоційне занурення.

Наприклад, ми можемо почати урок із гри «Зупинись – слухай»: діти рухаються, поки звучить віолончель, і завмирають, коли настає тиша. Це тренує і слух, і саморегуляцію. Потім переходимо до знайомства з інструментом через казку. І лише згодом — до виконання простої мелодії, яка вже стала частиною їхнього емоційного досвіду.

Як методика адаптована для дітей з особливими потребами

Гнучкість – основа методики. Для дітей з РАС ми використовуємо більше тактильних підказок, візуальних опор, працюємо з передбачуваними ритмами. Для дітей із СДУГ розбиваємо урок на коротші блоки, частіше змінюємо діяльність, використовуємо більше рухливих ігор.

У нас в школі є діти з алалією, ЗПР (затримкою психічного розвитку), вибірковим мутизмом. Для кожного ми модифікуємо програму. Але основа залишається: музика як місток до тих частин мозку, які потребують додаткової стимуляції.

Наука за нотами

Конкурсні досягнення, які вплинули на мій шлях

Моя виконавська кар’єра – важлива частина мого становлення як педагога і засновниці школи. Участь у конкурсах навчила мене системності, дисципліні, стресостійкості – всім якостям, які згодом знадобилися в бізнесі.

Серед найзначніших перемог – перше місце на The 21st Century Art International Competition в номінації камерні ансамблі, що проходив у Відні. Це дало мені можливість виступати на європейських сценах і налагодити контакти з музикантами з різних країн. Сьогодні ці зв’язки переросли в партнерства для нашої школи.

Я також здобула призові місця на Міжнародному інструментальному конкурсі імені Євгена Станковича в номінації «Струнні ансамблі» в Києві, на конкурсі «Подільський водограй» у Вінниці, стала лауреаткою Всеукраїнського конкурсу «Класичний Меридіан» у категорії «Соліст».

Крім конкурсної діяльності, я була провідною виконавицею національних культурних заходів. Наприклад, виступала на Національному Дні Молитви, святкуванні 500-річчя Реформації в Києві, де зібралося пів мільйона учасників. Ці виступи дали мені розуміння, наскільки важливою є роль музики в формуванні національної ідентичності.

Мої виконавські досягнення стали важливим елементом брендингу школи. Адже батьки довіряють своїх дітей педагогу, який довів свій професіоналізм на міжнародному рівні. Це частина нашої маркетингової стратегії – «навчайтеся у тих, хто сам досяг висот».

Як ми впливаємо на культурне та бізнес-середовище України

Я розглядаю нашу діяльність як внесок у формування нової культурної та освітньої екосистеми України, і він вимірюється кількома аспектами.

По-перше, економічний вплив. За 4 роки ми створили понад 15 робочих місць для висококваліфікованих фахівців – викладачів музики, нейропсихологів, методистів. Також наша робота стимулює суміжні індустрії: виробництво та імпорт музичних інструментів, нотної літератури, спеціалізованого обладнання. Щороку ми інвестуємо в українську економіку понад 2 мільйони гривень через закупівлі, оренду, податки.

По-друге, інноваційний вплив. Ми впровадили в українське освітнє середовище нейронаукову методику, яка відповідає найсучаснішим світовим тенденціям. Наші викладачі проходять унікальні програми підвищення кваліфікації, розробляють авторські матеріали. Ми зареєстрували нашу методику як інтелектуальну власність, що створює прецедент захисту педагогічних інновацій в Україні.

По-третє, культурний внесок. Наші учні щороку дають понад 20 концертів – від невеликих шкільних виступів до участі у міських та обласних культурних заходах. Ми підготували понад 30 лауреатів національних та міжнародних конкурсів. Кілька наших випускників вже навчаються в престижних європейських музичних закладах, представляючи Україну на міжнародному рівні.

Особливо пишаюся нашою програмою «Діти для дітей» – соціальним проєктом, у рамках якого наші учні виступають у дитячих лікарнях, реабілітаційних центрах, інтернатах. Це не лише концерти, а й майстер-класи, де наші вихованці діляться музичними навичками з дітьми, які мають обмежений доступ до музичної освіти.

Додатково ми запустили просвітницький проєкт «Нейромузика» – серію публічних лекцій та воркшопів для батьків, педагогів, психологів про вплив музики на розвиток мозку. За три роки ці заходи відвідали понад 5000 людей у різних містах України.

Усе це створює кумулятивний ефект: формується нове покоління українців, для яких музична освіта не просто елітарне хобі, а інструмент розвитку, доступний широкому колу дітей.

Чому саме віолончель ідеальна для нейророзвитку

Віолончель – не просто один із музичних інструментів. З професійного погляду, вона має особливі характеристики, які роблять її ідеальним інструментом для нейророзвитку.

• Тембральний діапазон. Віолончель охоплює частоти від 65 Гц до понад 1000 Гц – це майже весь діапазон людського голосу, від низького чоловічого до високого жіночого. Дослідження показують, що мозок особливо чутливий до частот людської мови. Коли дитина слухає віолончель або грає на неї, її слуховий апарат тренується в тому ж частотному діапазоні, який критично важливий для сприйняття мовлення.
• Фізика звуковидобування. На відміну від фортепіано, де звук виникає від удару, віолончель вимагає неперервного контролю над смичком – тиску, швидкості, кута нахилу. Це розвиває надзвичайно тонку моторику та проприоцептивну чутливість. З нейрофізіологічної точки зору, це постійна стимуляція мозочка та моторної кори.
• Біомеханіка гри. Віолончель передбачає абсолютно різні рухи для правої та лівої руки, що створює потужну міжпівкульну стимуляцію. Ліва рука працює з точними позиціями пальців на грифі, розвиваючи дрібну моторику, просторове мислення та тактильне розрізнення. Права керує смичком – це розвиток плавності рухів, контролю сили, координації «плече-лікоть-зап’ястя». Такий асиметричний патерн рухів неможливо відтворити на більшості інших інструментів.
• Вібраційний компонент. Віолончель – це інструмент, який дитина буквально відчуває всім тілом через низькочастотні вібрації. Ці вібрації створюють потужну сенсорну стимуляцію, яка особливо корисна для дітей з порушеннями сенсорної інтеграції. Коли дитина тримає віолончель, корпус інструмента торкається її грудної клітки – виникає вібраційний зворотний зв’язок, що посилює усвідомлення тіла.
• Емоційна виразність. Віолончель часто називають інструментом, найближчим до людського голосу за виразністю. На ній можливе глісандо (плавне ковзання між нотами), широке вібрато, найтонші динамічні градації. Це дозволяє передавати емоції з надзвичайною точністю і дає дітям мову для вираження складних почуттів.

Нарешті, є практичний аспект: віолончель виготовляється в різних розмірах – від 1/16 для наймолодших дітей до повнорозмірних інструментів. Це дозволяє починати навчання з 3-4 років, коли нейропластичність найвища, і поступово переходити до більших інструментів у міру росту дитини.

У нашій методиці ми використовуємо всі ці унікальні властивості віолончелі. Наприклад, для дітей з мовленнєвими порушеннями ми розробили спеціальні вправи, в яких вібрація струн допомагає відчути резонанс у грудній клітці – те саме відчуття, яке необхідне для правильного формування голосу. А для гіперактивних дітей ми використовуємо великі, плавні рухи смичком як інструмент для розвитку контролю та саморегуляції.

Практика змін

Як виглядає типовий урок у нашій школі

Кожне заняття структуроване, але гнучке. Для дошкільнят воно триває 30 хвилин і включає:

• 5 хвилин – ритмічна розминка, рухові ігри;
• 7 хвилин – слухові вправи: розрізнення звуків, робота з увагою;
• 10 хвилин – знайомство з інструментом, гра на віолончелі;
• 5 хвилин – творча імпровізація або емоційні ігри;
• 3 хвилини – рефлексія, обговорення домашніх завдань.

Для школярів заняття триває 45 хвилин, і пропорції змінюються. Більше часу приділяється безпосередньо інструменту, але ігрові та нейророзвивальні елементи залишаються обов’язковими.

Важливо, що ми працюємо не лише з дітьми, а й з батьками. Вони отримують рекомендації, як підтримувати музичний розвиток удома без тиску та стресу.

Історії, коли діти кардинально змінювались через музику

У нас є десятки прикладів, коли дитина сильно змінювалась завдяки заняттям. Розповім найяскравіші.

Сашко, 4 роки, прийшов до нас із вибірковим аутизмом – він говорив лише вдома, з мамою, пошепки. У садочку, з іншими дітьми, з незнайомими людьми – мовчав. Через пів року занять він не лише почав говорити, а й взяв участь у нашому першому концерті. Зараз йому 8, і він переможець міжнародного конкурсу в Польщі.

Марія, 5 років, мала настільки сильну тривожність, що не могла залишатися без мами навіть на кілька хвилин. Істерики, плач, панічні атаки. Ми почали з коротких сесій, де просто торкалися віолончелі, відчували вібрацію. Поступово додавали імпровізацію: «заграй, як почуваєшся». Через три місяці вона вже спокійно займалася сама. Через рік виступила дуетом з одним із наших викладачів. Її емоційна регуляція повністю змінилася.

Олексій, 6 років, гіперактивний, не міг всидіти на місці й 30 секунд. В школі були проблеми, вчителі скаржились. Ми розробили для нього спеціальну програму, де чергувалися інтенсивні рухи і вправи на концентрацію під музику. Він навчився зосереджуватися в ритмі, переносити цю навичку на інші сфери. Через рік вчителька запитала батьків, чи дають вони йому якісь ліки – настільки змінилася його поведінка в класі.

Бізнес в освіті, освіта в бізнесі

Як моя бізнес-освіта вплинула на створення школи

Я навчалася в Otto von Guericke University Magdeburg на програмі International Business and Economics. Багато талановитих українських музикантів намагаються відкрити школи, але не всі розуміють, як побудувати сталу бізнес-модель.

Я почала не з оренди приміщення, а з бізнес-плану. Не з набору учнів, а з формування ціннісної пропозиції. Не з пошуку інвесторів, а з розрахунку моделі, яка може масштабуватися органічно.

Завдяки бізнес-освіті я впровадила в школі:

• Систему фінансового планування і контролю
• Маркетингову стратегію, основану на цінності, а не на знижках
• Структуровану програму навчання і розвитку викладачів
• Метрики ефективності для всіх аспектів роботи
• Автоматизацію адміністративних процесів

Це дозволило нам вирости з 15 учнів до понад 300 за чотири роки, відкрити три локації і зберегти високу якість навчання.

Яку роль такі освітні проєкти відіграють у розвитку України

Я вірю, що майбутнє України залежить від освіти та підприємництва. І коли ці дві сфери поєднуються, виникає потужний ефект.

Такі проєкти, як наша школа, створюють нову освітню екосистему – гнучку, інноваційну, орієнтовану на реальні потреби дітей і батьків. Ми показуємо, що українська освіта може бути прогресивною і конкурентоспроможною на світовому рівні.

Щобільше, ми створюємо освітній продукт, який може стати експортним. Вже зараз наша методика викликає інтерес у колег з Європи. Ми проводимо майстер-класи для польських педагогів, консультуємо німецькі музичні школи.

Майбутнє через звуки

Чого я прагну досягти 

Моя мрія – змінити парадигму музичної освіти в Україні. Щоб вона стала не елітарною розвагою для обраних, а доступним, науково обґрунтованим інструментом розвитку для кожної дитини.

Я хочу, щоб елементи нашої методики ввійшли в програми звичайних дитячих садків, шкіл, інклюзивних центрів. Щоб педагоги розуміли, як музика впливає на мозок і могли використовувати це у своїй роботі.

А ще я мрію, щоб Україна стала відомою не лише як країна з багатою музичною традицією, а й як інноватор у сфері музичної нейропедагогіки. Щоб наші методики вивчали та впроваджували у світі. Це амбітна мета, але ми крок за кроком рухаємося до неї.

Музична освіта є особливо важливою саме зараз

Ми живемо в епоху інформаційного перевантаження. Діти з перших років життя стикаються з надміром стимулів – екрани, гаджети, постійний потік інформації. У результаті ми бачимо зростання розладів уваги, мовленнєвих затримок, тривожності, проблем із саморегуляцією.

Музика пропонує протиотруту. Вона вчить глибокої концентрації в епоху розсіяної уваги. Дає інструменти емоційної регуляції в час тривоги. Розвиває слухове сприйняття в період візуального перенасичення.

Коли дитина грає на віолончелі, вона не просто вивчає ноти. Вона вчиться слухати себе, інших, світ. Вона структурує час через ритм. Виражає те, для чого іноді не вистачає слів. Координує тіло і розум. Інтегрує емоції у свій досвід.

Усі ці навички стають фундаментальними для життя в XXI столітті. Тому я переконана, що музика – не розкіш і не додаткове заняття. Це базовий інструмент для виховання гармонійної, адаптивної, емоційно зрілої особистості.

А для України, яка переживає трансформацію, музика може стати одним зі способів зцілення та зростання. Бо коли дитина тримає в руках інструмент, вона тримає в руках своє майбутнє. І майбутнє своєї країни.

Зараз Алла Стожок має багато амбітних планів, які поступово втілює разом з командою. Серед ключових проєктів:

• Розвивати мережу Levit Music School в Україні. Алла Стожок планує відкрити філії в Києві та інших великих містах, адаптуючи модель під різні регіони.
• Створити методичний центр для музичних педагогів. Команда хоче ділитися методикою, навчати викладачів, інтегрувати нейророзвивальний підхід у традиційні музичні школи.
• Запустити онлайн-платформу, яка зробить елементи нашої методики доступними для батьків і педагогів по всій Україні, особливо в невеликих містах і селах.
• Поглибити наукову роботу та продовжувати співпрацю з університетами для дослідження впливу нашої методики на розвиток дітей з різними особливостями.
• Розвивати міжнародні партнерства: уже є домовленості з кількома європейськими школами про обмін учнями та викладачами.

Її історія не лише про музику, а й про стратегію, віру та глибоке розуміння дитячої природи. Саме те, що змінює підходи до музичної освіти та терапії дітей, які мають особливі потреби. 

ㅤ Новини компанії ㅤ