Як запустити те, чого в місті ще не було. Підприємець Олексій Попов про моно-бар «П’яна вишня» в Маріуполі та інші проєкти

Олексій Попов  –  підприємець і розробник концепцій, який уміє бачити можливість там, де інші помічають лише порожню набережну або складну логістику. У 2021 році він привів до Маріуполя один із найвиразніших львівських форматів – моно-бар «П’яна вишня». А до цього будував водні та рекреаційні сервіси. 

У цьому тексті розповідаємо про те, що допомагає Олексію запускати в місті проєкти, ких там ще не було.

«П’яна вишня»: від правильної локації до чітких процесів

Перший моно-бар «П’яна вишня» в Маріуполі відкрився на проспекті Миру, 62. Майже відразу він став особливою точкою сили для центру міста: впізнаваний червоний блиск пляшок у вітрині, короткий, але емоційний ритуал подачі, швидкий сервіс без метушні. Коли конверсія перехожих у гостей стабілізувалася, з’явилася друга локація – з однаково чіткою ергономікою, тим самим темпом наливу, такою ж дисципліною в поставках і обліку.

Олексій Попов твердить, що формат з однією обіцянкою працює краще, ніж довге меню: гості розуміють, заради чого прийшли, а команда знає, як тримати темп. Підготовка до запуску йшла не стільки через рекламу, скільки через документацію процесів. Олексій вибрав точку з правильним пішохідним трафіком і вечірнім освітленням, налагодив сценарій керованої черги та бек-офіс з мінімальною кількістю кроків між прийманням, зберіганням і відпуском. 

Усі правила та норми зробили помітними для гостей: перевірка ID, санітарні регламенти, акуратна робота зі склом, контроль розливу напоїв. Це не псувало атмосферу, а навпаки додавало довіри. Результатом став хороший середній чек і повторні візити.

Розвивав не тільки бари 

Історія Олексія Попова не зводиться до барів. До «П’яної вишні» він послідовно будував водні та рекреаційні сервіси, які в місті раніше не існували як стандартизований продукт. 

Один з них – клуб WINDLIFE для кайту та віндсерфінгу. Стихійні катання вдалось перетворити на зрозумілий сервіс: тут з’явились розмітка акваторії, видимі порогові умови погоди, радіоспостереження, навчальні модулі з прозорою прогресією для новачків.

Вейкбординг став логічним продовженням  –  із док-флоу без штовханини, шоломами та імпакт-жилетами, чіткими таймінгами заїздів і тренерськими рубриками, що дають відчутний прогрес дітям і дорослим. 

Ще один приклад — ліцензований «морський трамвай». Йдеться про короткі прогулянкові маршрути щогодини з 45-хвилинними колами, 15-хвилинною перезбіркою на понтоні, маніфестом пасажирів і брифінгом безпеки, який перетворювався на частину гостинності. 

Той самий підхід застосували й в сезонному кінотеатрі просто неба: невелика, але продумана інфраструктура, акустика без конфліктів із сусідами, погодні сценарії, партнерства з локальним F&B. У кожному з цих кейсів Олексій Попов спершу знаходив ринкову порожнечу, потім прогнозував прихований попит, далі конструював продукт із чітким операційним «хребтом» і вже після цього розгортав екосистему перших користувачів, щоб перейти до масштабування.

Яка логіка успішних проєктів 

Фінансова частина в проєктах Попова не поступається атмосфері. Він мислить юніт-економікою: для водних сервісів ключовим іспитом є будні, а не субота; для барів – співвідношення оренди та годин пікового трафіку. Відстежуються прості, але безкомпромісні метрики – вчасні відправлення, частка повторних візитів, інциденти на нулі, конверсія «перехожий → гість», середній чек. Команду підбирають під ці показники – тут працюють короткі зміни, чіткі ролі, навчання за чек-листами. Коли цифри сходяться, масштабування стає вправою з дисципліни: друга точка бару повторює першу майже дзеркально, додаткове судно не створює хаосу на причалі, розширення вейк-програми не знижує якості тренувань.

Сам підприємець формулює принцип просто: «Романтика приводить людей до води, а стандарти повертають їх знову і знову». Безпека стає помітною частиною сервісу, чіткі прописані інструкції допомагають легко повторювати той самий досвід, а навчена команда зменшує залежність від окремих «зіркових» інструкторів. У результаті місто отримує стабільний формат відпочинку не лише на вихідних, сім’ї – зрозуміле і безпечне дозвілля, а підприємці – модель, яку можна масштабувати без втрати якості.

Як будуються плани 

Плани на майбутнє будуються за тими самими принципами. Для міських локацій і простих водних форматів Олексій Попов обирає рішення, які дають результат уже в перший сезон. Наприклад, короткі пасажирські петлі на заході сонця, інструкторські вікна, дитячі академії, програмування набережних у м’які сезони. 

Йому важливо, щоб якість легко переносилась між локаціями, залишалась впізнаваною, але водночас враховувала місцеву специфіку. Йдеться не про разову розвагу, а про стабільну модель зі зрозумілими стандартами, простою економікою та сервісом, який працює не лише у пік сезону, а й у звичайні будні.

Маріупольська історія «П’яної вишні» у 2021 році – лише одна сторінка в ширшій карті проєктів Олексія Попова. З водними форматами її об’єднує спільний підхід: починати з методичного аналізу, будувати операції як мову довіри, робити безпеку видимою, а процес – повторюваним. Саме так виникають перші у місті формати, які згодом стають новими звичками для мешканців і гостей. І саме так народжується локальна економіка вражень, що працює не на імпульсі, а на системі.

ㅤ Новини компаній ㅤ