Які труднощі спіткають українців, які хочуть виїхати до Великої Британії, та що робить місцевий уряд, щоб допомогти. Переклад The Guardian

Великобританія приймає біженців з України за програмою Homes for Ukraine. Щоб взяти у ній участь, у переселенців там мають жити родичі. Або можна знайти спонсора, який погодиться надати житло. Лише так ви отримаєте прихисток. І українці, і британці скаржаться на бюрократію, яку вважають неприйнятною в цій ситуації.

The Guardian з’ясував, з якими проблемами стикаються українці та британці, які беруть участь у програмі Homes for Ukraine. Редакція MC.today публікує найголовніше.

Чим стурбовані українці, які чекають на візу

Згідно з даними Верховного комісара ООН у справах біженців, за місяць після повномасштабного вторгнення росії в Україну 10 млн людей покинули свої домівки, з них 3,6 млнна 28 березня понад 3,8 млн виїхали до сусідніх країн.

Міністерство внутрішніх справ Великої Британії видало 18,6 тис. віз українським родичам мешканців королівства. Але все більше людей, які подали заяву на візи за двома програмами – сімейною та спонсорською – розчаровуються. Візи видають із затримками, а перевірити їхній статус в українців немає можливості.

Одні стурбовані тим, що закінчуються гроші на оплату рахунків у готелі за кордоном, поки вони чекають на відповідь. Деякі сім’ї розділилися через те, що візи видавали в різний час.

Громадянка Великої Британії Надія Мацковяк, перекладачка з Лондона, спантеличена тим, що її батькові, сестрі та п’ятирічній племінниці вже надали візи, а її мати Надія Павленко все ще чекає. Уже пройшло 18 днів після подачі заяви.

«Моїм батькам довелося залишити Київ після того, як у їхній будинок влучила ракета. Вони бачили, як горить і руйнується їхній під’їзд. Моїй мамі дуже погано, і вона відчайдушно хоче бути з нами тут», – каже Надія.

Її сестра та племінниця поїхали до Великої Британії, але її батько та мати, які до початку цього року керували дитячим садком у Києві, усе ще в Польщі. Вони живуть у незнайомих людей, які надали їм кімнату. Раніше її мама двічі отримувала британську візу, тому важко зрозуміти, у чому проблема.

Сандіп Басу, юридичний радник і волонтер проєкту Ukraine Advice Project, сказав, що консультував одну сім’ю біженців, які втекли з України наприкінці лютого та подали заяву на отримання візи до Великої Британії в Будапешті. Вони чекали на візи два тижні, тому змушені були повернутися в Україну. «Це було явно небезпечно, але в них не було достатньо грошей, щоб залишатися в Будапешті», – каже він.

З 6 березня Мішель Поттс перебуває в орендованій однокімнатній квартирі в Бухаресті разом зі своєю 72-річною тещею Ольгою Селівановою, яка їздить на інвалідному візку, та її 12-річними хрещениками-близнюками. Вони покинули своє село біля Києва.

«9 березня нам сказали, що заяви розглядатимуть протягом п’яти днів, але ми все ще чекаємо. Діти не розуміють, чому це займає так багато часу. Візова система Великої Британії не підходить для надзвичайних ситуацій».

73-річна Тетяна Дембіцька, адміністраторка університету на пенсії з Києва, чекає на відповідь з 4 березня. Вона хоче поїхати до свого сина Євгена, громадянина Великої Британії. Її справу розглянули міністр внутрішніх справ і міністр у справах біженців на прохання депутата Люсі Фрейзер. Їй повідомили: рішення було прийнято у вівторок. Однак у четвер усе ще не було електронного листа з відповіддю.

«Я не розумію, чому така затримка між рішенням і повідомленням, – каже її зять Карл Дембіцкі. – Ми збентежені через те, що в уряду немає співчуття».

Що турбує британців, які чекають біженців

Декілька людей розповіли про технічні та практичні труднощі із заявкою Homes for Ukraine. Один чоловік сказав, що жінка, яку він сподівався спонсорувати, живе в підземному притулку в Києві і не може повернутися до своєї квартири, щоб забрати документ, що потрібен для візи. «Це дратує. Ситуація в Києві не найкраща. Через відсутність документа ми не впевнені, яким буде результат візової заяви, але сподіваємося на краще», – сказав він.

Клер Біркбек, яка навчається на магістра, сказала, що вона була однією з приблизно 10 сімей у місті Сафрон-Волден, які хочуть прийняти біженців. Вона сподівається надати притулок Катерині Захарчук та її сину Олександру.

«Це чорна діра стресу. Катерина та її син зараз у Кракові. Вони сплять на підлозі в кімнаті, яка належить дуже доброму поляку. Разом з ними ще шестеро людей, які не можуть отримати доступ до грошей зі свого українського банку. Після того, як ми подали заявку, ми не спілкувалися – треба просто почекати. Вони у відчаї, і я не можу допомогти».

Письменниця Люсі Уорд розповіла, що витратила понад сім годин, аби заповнити заявку на спонсорську програму. Вона мала прийняти двох матерів і двох дітей у вихідні. «Я розмовляю російською, і я звикла заповнювати візові форми, але все одно це було незрозуміло», – каже вона. За її словами, на людей, що надають притулок, чинять великий тиск: «Я знаю, що програму розробляли швидко, але має бути кращий спосіб».

Наразі біженці, яких вона мала приймати, живуть у шкільній спортивній залі в Польщі. «Нам нічого не сказали про те, скільки часу це може зайняти», – каже Люсі.

Робіна Куреші, директорка благодійної організації для бездомних біженців Positive Action in Housing, сказала, що її благодійна організація надає допомогу 415 людям, які намагалися знайти британських спонсорів.

«Ніхто із сімей, яким ми допомагаємо, ще не отримав візи. Багато сімей живуть у зонах бойових дій в Україні і не виїдуть, поки не дізнаються, що можуть в’їхати до Великої Британії. Те, як Велика Британія ставиться до біженців, ставить їх під додатковий ризик. Згідно з конвенцією про біженців, їм не потрібна віза», – каже Робіна Куреші.

Що говорить місцевий уряд

Асоціації місцевого самоврядування заявили, що вони все ще очікують на вказівки, як саме і коли мають проводитися перевірки безпеки будинків спонсорів.

Речник уряду сказав, щоб вони спростили форми заявки на візу. Він додав: «Ми усвідомлюємо, що багато людей, які тікають від вторгнення росії, не матимуть із собою певних документів. Хоча такі документи можуть допомогти в процесі подачі заявки, наші працівники дотримуються милосердного, розумного підходу».