Засновниця УБС Євгенія Аратовська розповіла, скільки українці готові платити за сортування сміття

Засновниця соціального стартапу «Україна без сміття», що має на меті зробити сортування нормою для українців, Євгенія Аратовська розповіла, скільки люди готові платити за послугу перероблення відходів та що саме мотивує їх взагалі сортувати сміття.

«Якби це була я, то я в б витрачала не більш як 250 грн на два місяці, бо це саме та кількість відходів, яка в мене утворюється в родині. Це пакет на 120 літрів, який потрібно тільки спалити, утилізувати – решту я віддаю на переробку, сортую навіть органічні відходи», – розповіла Євгенія в межах подкасту «Міністерство світла» співзасновниці MC.today Вірі Ворон.

Нагадуємо, що підписатися на канал можна за цим посиланням.

Водночас Аратовська зазначила, що всі ми різні. Дехто залежно від інтенсивності споживання, кількості людей у родині, навіть банальної відсутності часу для того, аби самостійно під’їхати на сортувальну станцію, упродовж місяця може накопичити два, три або й чотири пакети.

«Вони не мають часу приїхати на станцію сортування, а сортувати вони хочуть. Вони це усвідомлюють, але не доїжджають до станції і просто замовляють, щоб ми забрали в них (сміття – ред.). Тобто наша автівка їде до них і як такий пікап-сервіс забирає ці пакети. Кожен пакет коштує 280, здається, гривень. І вони можуть заплатити одноразово, ну, до 1 000 грн, якщо це багато (пакетів – ред.). Щонайменше ми приймаємо два. Але, знову ж таки, це може бути послуга раз на місяць, раз на тиждень, а може бути й раз на пів року – 500 грн щонайменше», – розповіла Аратовська.

Що мотивує українців сортувати і передавати сміття на перероблення та утилізацію

За словами Євгенії, багато чого залежить від того, як саме люди мислять. Один із типів мислення можна схарактеризувати як «дешево – дорого».

«Чому досі сортування таке дороге? Я хочу, щоби було дешевше. Буде дешевше – тоді я почну (сортувати – ред.)», – навела приклад Аратовська.

Ще один підхід – очікування певних кроків із боку держави або появи зручніших сервісів, можливостей тощо.

«А є і категорія людей, яка мислить “правильно – неправильно”. Людина має усвідомлювати, що без кінця викидати сміття на звалище неправильно. У будь-яких вимірах. І неважливо, створила держава відповідні інструменти чи не створила. Дорого це, дешево – просто неправильно. Тому що одного дня ми опинимось десь під звалищем. І пред’явити цей чек, ці вимоги немає кому – ми самі, власними руками це сміття туди постачали, і звалище до нас наближалося», – пояснила Аратовська.

Читайте також: Чому в Україні не сортують сміття і як це змінити. Інтерв’ю засновниці УБС Євгенії Аратовської

Євгенія також пояснила, що люди, які так вважають, просто чесні перед собою. Підприємниця зазначила, що в Європі, наприклад, послуги з перероблення та утилізації сміття доволі дорогі, водночас там є політична воля до розв’язання проблеми як такої.

«А в нас її бракує, і ми чекаємо, поки вона з’явиться. І в такий спосіб ми трошки підіграємо людям, які цієї політичної волі не мають. Ми не боремося з тим, що вони не здатні піти на такий челендж і заявити щось непопулярне. Що це має коштувати дорого, бо ми цінуємо нашу Землю і цінуємо нашу країну, хочемо, щоб наші діти були здорові», – зазначила Аратовська.

Що заважає розвитку культури сортування

За словами підприємиці, в Україні сфера сортування сміття недофінансована. Поки європейські країни створюють фінансові інструменти, починають обслуговувати інфраструктуру та спрямовувати відсортовані відходи на перероблення, наша держава йде іншим шляхом попри запит від суспільства.

«Почали робити імітацію сортування без фінансових інструментів. Мовляв, ми коштом київського бюджету купимо 50 контейнерів для роздільного збору – таких красивих, яскравих – поставимо, будемо удавати, що ми їх правильно обслуговуємо, а насправді будемо перемішувати в сміттєвозі. Тобто з’явилася ця ситуація: коли тобі не платять – ти не виконуєш зобов’язання. Тобі ж не заплатили, щоб ти поїхав, забрав роздільний збір, сортував, відзвітувався. Через те, що не були збудовані оці фінансові інструменти, багато людей відвернуло від сортування», – пояснила Аратовська.

Водночас вона зазначила, що ситуацію може покращити те, що Україна отримала статус кандидатки на членство в Євросоюзі. Тобто держава матиме допрацювати законодавство, фінансові інструменти, налагодити сам процес відповідального збору, перероблення та утилізації сміття.

• Раніше ми також розповідали, що історія організації «Україна без сміття» починалась із волонтерства, тепер там налаштовуються на будівництво заводу з перероблення пластику.