«Зараз проїдемося в ліс на мороз, ти все нам розкажеш». Блогер Барабошко – про своє затримання

Блогер Олександр Барабошко після затримання та арешту вийшов з СІЗО під 3 млн грн застави. Його підозрюють в хабарництві. В своєму Facebook Олександр пояснив, як його затримували та як вилучали особисті речі. Редакція MC Today публікує текст Олександра.  

Про моє затримання і те, що сталося за останні два тижні.

29 листопада я сидів в кафе напроти університету Грінченка, що на вулиці Бульварно-Кудрявська. Саме туди я заходив напередодні щодо проекту, над яким активно працює наша команда — створення бібліотеки аудіокниг українською мовою. Допрацьовував документи, щоби віддати в університет. Але цього вже зробити я не встиг.

В кафе отримав телефонний дзвінок, це стало детонатором. Зі спини до мене хтось підбіг і одразу почав виривати ввімкнений ноут з рук. Я намагався його не віддавати, і екран MacBook Air розламався.

Практично одразу в заклад вломилося ще кілька людей в чорному. За лічені секунди мене поклали на землю, завдаючи удари. Десь в цьому процесі махнули посвідченням і вигукнули назву структури.

Впевнений, що відвідувачі закладу і працівники були шоковані побаченим.

Далі мене потягнули заламаним в машину, де поставили на коліна і почали вибивати паролі від техніки. Їх цікавив щонайперше телефон. Затискали обличчя, щоби розблокувати Face ID. Побачивши, що така функція вимкнена, вимагали пароль фізично: за кожне неправильне введення пароля я отримував удар.

Я усвідомлював, що це працівники державної структури, на яку мали б поширюватись якісь закони, але ж як це дисонувало зі словами «Зараз проїдемося в ліс на мороз, ти все нам розкажеш». Про себе я думав — а зараз насправді 2018 рік?

Всю дорогу я був на колінах, зажатий в наручниках, з опущеною головою. Як потім виявилося, одним з тих, хто вибивав паролі на задньому сидінні, був прокурор Опанасенко.

Приїхали не в ліс, приїхали до мене на квартиру. В недавньому інтерв’ю головний військовий прокурор Матіос сказав: «Публічність захищає». Це дійсно так, бо якби не було б публічності, возити мене могли по найбільш «неймовірних» місцях.

Вдома провели обшук із заздалегідь привезеними понятими. Маринували цих бабусь добрих кілька годин, і в результаті швидка, яка приїхала за викликом мого адвоката щодо мого відвертого побиття, знадобилася ще цим жіночкам («А можете тиск поміряти? У мене тут серце болить»).

Мене підтримали друзі

У мене неймовірно чудові друзі. Всі порушення під час обшуків та затримання вони описали в окремій статті.

Завдяки друзям я пишу цей пост, завдяки друзям, знайомим, журналістам, всім, хто зробив якийсь лайк-репост, поділився-розповів, скинувся на заставу, я зараз не в Лук’янівському СІЗО.

Перебування там варте окремих публікацій, але я акцентую увагу на одному: з перших хвилин моєї присутності в СІЗО вони чекали на мої паролі від телефона та ноутбука (який чудо-інженери відновили після розбивання екрана).

Чого не зробили прокурори, зробили стіни СІЗО. І запобіжний захід утримання під вартою був насамперед для цього.

Я не хочу описувати цю історію — спогади не найприємніші, переживати ворогам таке не побажав би.

Але від мене чекали не тільки паролі. Люди, які розповідають в інтерв’ю про «гідність та порядність», чекали на відео зі знущаннями наді мною. Впевнений, його вже красиво змонтували і готують до публікації з якогось випадкового бота.

Я ані на секунду не сумнівався в своїх друзях і знав, що вони зроблять все можливе, щоби я вийшов у найкоротший термін. Але так пощастило не всім — я своїми очима побачив, що роблять з людьми: як «шиють» сроки, як закривають і змушують підписувати все що завгодно.

З особливою завзятістю закривають людей, які так чи інакше перетнулися з правоохоронними органами — тотальна кругова порука.

Шкода, що, лише переживши такий досвід особисто, я зрозумів: потрібно приєднуватись до тих, хто цю систему ламає. Після побаченого в СІЗО моє ставлення до цього місця змінилося.

Сума застави — теж окрема розмова: як виявилося, придбане житло краще записувати на якогось «ноунейма», не платити податки, декларувати якісь мінімальні кошти. Жити як чиновники-корупціонери, що крадуть з держбюджету — і тоді вийдеш під мінімальну суму або особисте зобов’язання, бо прийдуть за тебе вписуватись 100500 депутатів та міністрів.

До мене на суд прийшли люди. Люди з великої букви — це і діячі культури, і студенти, і друзі різних часів. Ті, хто в одному приміщенні в іншіх ситуаціях побилися б або як мінімум послали один одного багато раз. Когось я взагалі не знав, була неймовірна кількість журналістів.

Це допомогло, за це я щиро вдячний. Очі цих людей я не забуду. В такі моменти підтримка вкрай важлива. Не перестану дякувати всім, хто був поряд в ці дні. Це я буду пам’ятати завжди.

Були і ті, хто раділи затриманню — я їх також розумію. Часи зараз не найкращі, життя в людей скрутне, і приводом для радощів іноді буває лише те, що ситуація в когось ще гірша.

На відміну від ситуації з Проданом, для мене одразу знайшовся електронний браслет, хоча дні отримання були плюс-мінус ті ж. З браслетом і ходжу містом.

Зламали доступ до акаунтів

Facebook-сторінку вдалося відновити буквально день тому. Пошти, iСloud — все зламано: змінили паролі, змінили прив’язаний мобільний телефон, резервні пошти. Хтось може дати правову оцінку таким діям? Я — ні.

Важко уявити, що зараз накидають на мої пристрої, пошти та icloud, якщо всі матеріали справи — це скріншоти переписок невідомих мені людей, до яких не маю стосунку.

Керуючись статтею 63 Конституції України, я не давав жодних свідчень, а інформація ЗМІ про те, що я нібито когось назвав, є звичайним вкидом.

Працівники військової прокуратури під час обшуку розповідали, що для них важливо спочатку правильно медійно подати затримання, а далі все піде за їхнім планом, тому медійно вони, звісно, теж працювали. Нібито дзвінки моїм знайомим, різна деза, все, щоби подавати історію у вигідному для прокурорів руслі.

Готуємося до захисту

Як тільки я зустрівся з адвокатом, попросив повідомити людям правду щодо мого стану. Мені важливо було не викликати співчуття, а розповідати історію такою, якою вона є.

Зараз повертаюся в робоче русло, готуємо з адвокатами правову позицію, готовий давати коментарі та відстоювати себе на всіх рівнях.

Сподіваюся, що між усіма цими «незручностями» ми все ж запустимо найближчим часом бібліотеку аудіокниг українською мовою. І я буду окремо запрошувати всіх на презентацію.