Зоря Apple. Мрії Стіва Возняка і взаємини з першими співробітниками. Уривок з книги «iWoz. Від комп’ютерного ґіка до культу»

Нещодавно у видавництві Yakaboo Publishing вийшов переклад на українську книги Стіва Возняка «iWoz. Від комп’ютерного ґіка до культу: як я винайшов персональний комп’ютер, співзаснував Apple и отримав від цього кайф». Редакція MC Today публікує уривок з книги з дозволу видавництва

Як Стів Возняк поділився акціями зі співробітниками компанії

Напередодні того, як ми стали публічною компанією, мені зателефонував один чоловік і спитав, чи може він придбати кілька акцій з моєї частки по п’ять доларів за штуку. Він хотів взяти 10%.

Мені ця ідея сподобалася, бо завдяки їй я міг би придбати нам з Еліс цілий будинок. Ми все ще мешкали в орендованій квартирі у Park Holiday Apartments в Сан-Хосе і платили за неї 150 доларів на місяць.

Та мені подобається все робити по-своєму. Я цінував працівників Apple — на той час їх вже було понад сотню — і вважав нас спільнотою.

Цю філософію компанії як спільноти я мав ще з часів моєї першої роботи, а можливо, й раніше.

Тож я вирішив, що краще продам кілька моїх акцій цим колегам, щоб вони отримали свій прибуток, а не якомусь чужому інвестору.

Вже тоді для багатьох стало зрозуміло, що Apple матиме дуже успішне публічне розміщення акцій. І, звісно, одна акція компанії коштувала набагато більше, ніж п’ять доларів. А топ-менеджери та засновники Apple мали багато акцій.

Ми всі, напевно, заробили б мільйони. Проте у багатьох, в інших працівників здебільшого, не було нічого. Я вирішив, що запропоную продати дуже дешево певну кількість моїх акцій людям, які цього заслуговували.

Звичайні працівники не отримували таких опціонів на акції, як топ-менеджери. А це було несправедливо. Тож я вигадав дещо, що назвав планом Воза.

Джобс вважав неправильним віддавати акції співробітникам

Будь-який інженер або маркетолог міг придбати дві тисячі моїх акцій за справді низьку ціну — п’ять доларів за штуку. Майже всі, хто взяв участь у плані Воза, зрештою, змогли придбати собі будинки і  почуватися порівняно комфортно. Мене це тішить.

Однак спершу наші адвокати сказали, що не дозволять мені продавати акції усім цим людям. Вони заявили, що це повинні бути досвідчені інвестори чи якось так.

Та зрештою, наш юрист Ел Ейзенстат сказав: «Добре, Стіве, ти це можеш». Тоді я згадав про одних з наших найперших працівників, які взагалі не мали акцій.

Наприклад, Ренді Уїґґінґтон, який допоміг мені з дискетою і приятелював зі мною ще до заснування Apple. До цього числа входили також Кріс Еспіноза, Ден Коттке і мій давній сусід Білл Фернандез.

Ці колеги не були простими працівниками, вони підтримували мене, і це дало мені змогу створити класні речі. Я вважав їх частиною родини, сім’ї, що допомогла мені зібрати комп’ютери Apple I і Apple II.

Кожному з них я віддав частку вартістю приблизно мільйон доларів.

У ті часи було нечуваним віддавати акції людям, яких ви вважали вартими цього. Тогочасні компанії не продавали їх усім працівникам. Вони казали щось на кшталт: «Чому це ми мусимо віддавати акції цим людям? За свою роботу вони отримували гроші, аж ніяк не акції».

Жодна компанія не зверталася до свого працівника: «Що ж, ти чудово працював. Тому отримаєш кілька акцій».

Тож в цьому і була відмінність, бо я віддавав їм свої власні акції — як подарунок — наша компанія цього не робила.

Думаю, про себе Стів вважав це неправильним, ніби тим розпродажем я підривав добробут компанії. Проте я продав ту частку по п’ять доларів за штуку сорока учасникам плану Воза — 2000 акцій кожному — і зміг придбати нам з  Еліс дуже гарний будинок.

Розлучення Возняка з дружиною Еліс

Я взяв його за готівку. Подумав: «Якщо у  тебе є дім — це круто. Доведеться лише хвилюватися про його утримання, якщо втратиш роботу». Тож я придбав його раз і назавжди. Хоча будинок був не надто великим, проте красивим. Напевно, найулюбленішим у моєму житті.

Він виглядав просто чудово посеред гір Санта-Круз у Скоттс-Веллі. Повністю побудований з дерева — обшивка з нефарбованих соснових дошок із отворами. Нагорі розташовувалася велика спальня господарів. Пам’ятаю, як я сходами піднімався в неї, проходив на балкон і звідти дивився на пташник із кількома віконцями. На в’їзній дерев’яній брамі виднілося різьблення псів. Моїх перших хаскі.

У цьому будинку мені подобалось усе. Утім ми з Еліс не довго прожили там разом. Навіть отримання таких грошей, про які ми й не мріяли, не відміняло того факту, що наші зацікавлення дуже різнилися.

Щовечора вона хотіла їздити розважатися із подругами. Я ж волів лишатися вдома і працювати. Я не бажав офіційно розлучатися, я ніколи цього не бажав.

Я був хлопцем, який хотів мати одну дружину на все життя, і хотів цього з Еліс. Та що я міг вдіяти? На той час акції Apple уже коштували сотні мільйонів доларів, і вона сказала нашому адвокату, що хоче зрозуміти, ким є без мене, і далі самій йти по життю.

Еліс ніколи йому не казала, що я занадто багато працюю. Цей міф про моє розлучення вигадала преса. Ні, вона цього не говорила. Сказала, що хоче бути сама по собі.

Я мушу зізнатися, що робив усе, щоб не допустити розірвання шлюбу. Я ніколи в житті не хотів розлучатися. Проте зрештою, усвідомив, що тут нічого не вдієш. Тож я повів Еліс у  парк в  Купертіно, побажав їй всього найкращого і  попрощався.

Яка атмосфера панувала навколо Apple в 1981 році

На роботу в офіс Apple я повернувся із абсолютно новим відчуттям. Ніби треба рухатися далі. Еліс пішла. На той час Apple придбала власний будинок на Бендлі-драйв.

У 1981 році комп’ютери раптом стали вагомою частиною життя. У газетах і  журналах виходили статті, на телебаченні з’являлися програми про комп’ютери. Це було просто вражаюче.

Комп’ютери, персональні комп’ютери, домашні комп’ютери — раптом усі почали цікавитися, чи поліпшать вони наше життя в  майбутньому, забезпечать досконалішу систему освіти, зроблять нас ефективнішими і продуктивнішими. Здавалося, вони принесуть нам просвіту, вдосконалять людський мозок, дадуть змогу менше думати і швидше давати правильні відповіді.

У галузевій пресі також йшов постійний потік матеріалів, що порівнювали наші продукти із конкурентними на ринку. А завдяки тому, що технічно ми випереджали усіх, то й в рейтингах відповідних товарів посідали перше місце. Нас хотіли найбільше.

Також з’явились історії про двох хлопців — про Стіва і про мене, — як ми почали з нічого і раптом досягли такого успіху. Ми стали публічними з усіма перевагами.

Ми стали новими, яскравими зірками.

У грудні 1980 року акції Apple публічно розмістили на фондовій біржі за системою NASDAQ.

Це було найуспішніше публічне розміщення акцій за всю історію. Воно потрапило на перші шпальти кожної відомої газети та журналу. Раптом ми стали легендами. І багатіями. Неймовірними багатіями. Це було справді феноменальне досягнення. Адже ми починали буквально з нічого.

Виявилося, що Майк Марккюла мав рацію. За п’ять років ми потрапили до списку Fortune 500. Через рік ми йшли ніздря в ніздрю із першим персональним комп’ютером фірми ІВМ—ІВМ РС. І попри це, ми провели величезне, грандіозне розміщення акцій.

Ми також готували випуск комп’ютера для бізнесменів — Apple III. Про нього лише ширилися чутки, і думаю, завдяки ним ми вгадали із часом його виходу. (Іншою причиною стало те, що багато людей придбали наші акції, створивши ще більший ажіотаж для Комісії з  цінних паперів та бірж, ніж в  момент самого розміщення).

Машина Apple III була потужним маніфестом для світу бізнесу. Наче ми після фантастичного Apple II раптом зібралися конкурувати із тодішньою новинкою ІВМ РС.

***

Подписывайтесь на наш Telegram-канал, чтобы не пропустить другие полезные и вдохновляющие тексты MC Today.

Понравился этот текст? У нас есть и другие истории про Apple

1. О чем говорил Стив Возняк в Киеве: как создавалась Apple и почему не стоит бояться искусственного интеллекта
2. 10 маркетинговых уроков от Apple. Как создать бренд, о котором мечтают миллионы
3. 5 уроков пиарщика, который 10 лет проработал в Apple