Инна Поперешнюк – автор контента на сайте

Рік тому пандемія коронавірусу поставила світ на паузу. В один день ми втратили багато такого, без чого раніше було важко уявити звичне життя: перегляд фільмів у кінотеатрах, футбольні матчі, концерти, фестивалі та мандрівки. Спочатку ми намагались «пересидіти» пандемію, перейти в онлайн та уникати найменших скупчень людей. Але вже скоро стало зрозуміло – коронавірус не зникне за кілька місяців. Я впевнена, що з пандемією ми будемо жити ще один-два роки, тому потрібно й надалі пристосовувати життя до нових реалій. Замість уникнення світ обрав адаптацію, нові рішення та розвиток. І що в нього вийшло? Спортивні заходи У світі спорту матчі і змагання пройшли шлях від скасування до проведення з певними обмеженнями. Яскравим прикладом є Лондонський марафон, який перенесли з квітня на жовтень 2020 року. Його провели без місць для глядачів, з відбором учасників і дотриманням усіх карантинних вимог – бігуни зняли маски лише перед стартом. Фініш Лондонського марафону 2020 року До звичного життя повертається і футбол. Ще в лютому в Україні ми побачили сміливий крок – відбувся перший матч із глядачами на трибунах, коли на НСК «Олімпійський» грали київське «Динамо» та бельгійське «Брюгге». У цей самий день в Україні дозволили проводити масові заходи, якщо на одну людину припадатиме щонайменше 4 квадратні метри або ж при заповненості приміщення не більш ніж на 50%. Та, безумовно, з дотриманням протиепідемічних заходів. Матч «Динамо» – «Брюгге» на НСК «Олімпійський» Ми все частіше бачимо, що спорт в офлайні може бути безпечним, тому прийняли сміливе і водночас розсудливе рішення. Марафони «Нової Пошти» повертаються на вулиці шістьох міст України в новому, адаптивному, форматі, коли проведення забігу пристосовується до актуальної епідеміологічної ситуації. Якщо місто-учасник перебуває у червоній або помаранчевій зоні, забіг відбудеться після скасування жорстких обмежень. Якщо місто опиняється в жовтій або зеленій зоні, ми проводимо забіг з урахуванням усіх карантинних вимог: організовуємо поступовий старт групами й чип-систему для реєстрації результатів, забезпечуємо температурний скринінг, масковий режим, засоби особистої дезінфекції та соціальну дистанцію між бігунами. Усе для того, щоб подарувати бігунам неповторні відчуття підтримки, конкуренції та переживання тієї миті, коли пробігаєш під фінішною аркою. Спортсмени вже втомились від одиночних онлайн-забігів, тому ми маємо провести повноцінні старти, як тільки це буде можливим. Треба показати всій країні, що життя продовжується і справжнє задоволення від марафонів повернеться. Ресторанний бізнес Я чула прогнози, що впродовж року в Україні зачиниться майже половина ресторанів. Так, втрати справді величезні – з ресторанного ринку зникли не менш ніж 25% закладів. Але водночас ми бачимо безліч ресторанів і кав’ярень, що відкрилися під час пандемії. Чому так? Бо ми навчились пристосовуватись. По-перше, ресторатори почали домовлятися з орендодавцями про орендні канікули на час локдаунів. По-друге, довелося переглянути кадрову політику і скоротити частину персоналу. По-третє, частина ресторанів переформатувала моделі роботи під доставлення і замовлення навинос. Наслідком такої адаптації стали «проліски» – нові ресторани, що немов пробилися з-під снігу локдаунів. Вони мають менше конкурентів, несуть нові ідеї і вміють заробляти під час карантину, адже вчилися цього з нуля. Євген Клопотенко в ресторані «100 років тому вперед» Адаптувався й ресторан «100 років тому вперед», яким я володію разом з Євгеном Клопотенком. Це місце святкує свій день народження 20 березня. І що у 2020-му, що у 2021-му цей день припадав на початок жорсткого локдауну. Але ми не здавались: працювали над доставленням і форматом званих вечер з Євгеном в онлайні. Ми готували страви під його керівництвом, їли та цокались келихами вина з екранами ноутбуків. Такі креативні кроки не лише підтримали нас морально, а й допомогли втриматися на плаву. Ми плануємо й надалі ламати стереотипи стосовно української кухні та розвиватись попри будь-які завади. Хоча я прекрасно розумію, чому українські ресторатори в більшості змогли вистояти. Україна, на відміну від тієї ж Західної Європи чи Америки, звикла їсти вдома. Тому на нашому ресторанному ринку виживає той, хто адаптує бізнес під доставлення і розробляє оригінальні онлайн-інструменти взаємодії із клієнтами. Туризм і подорожі Туристична галузь, яка чи не найбільше постраждала від пандемії, також поступово стає на ноги. Уже відновлено сполучення з деякими країнами. В готелях скасовано шведські столи і впроваджено посилені заходи безпеки. Бачимо й нестандартні рішення: так, провідні авіакомпанії світу пропонують «рейси в нікуди», коли літак з пасажирами злітає, долає певний маршрут і повертається до того самого аеропорту, звідки вилетів. Схоже рішення можна побачити й у сфері корабельних круїзів. «Рейс у нікуди» Сідней – Сідней Усе для того, щоб люди згадали відчуття омріяної подорожі. Адже коронакриза – це ще й криза вражень, з якою необхідно боротися. Я бачу, як відродження туристичної галузі тягне за собою нові звички у подорожуванні та повсякденному житті. Цілком погоджуюся з думкою сервісу Skyscanner – вони впевнені, що скоро ми будемо зберігати квитки, бронювання готелів і будь-які документи лише в електронному форматі. Також майбутнє наших мандрівок залежить від технічного прогресу заходів безпеки. Очевидно, що можна зробити будь-яку туристичну локацію безпечнішою завдяки інфрачервоним камерам, сканерам, сенсорам та іншим рішенням, що стримують поширення вірусу. А поки що світ у якості компромісу стимулює внутрішній туризм на державному рівні. Так, сусідні Німеччина, Польща і Словаччина підтримали локальний турбізнес мільярдами євро. В Україні все не так оптимістично, але ми навчилися подорожувати своєю батьківщиною, хай навіть у межах області, та бачити красу, на яку раніше не звертали увагу. Пандемія спонукала нас шукати нове і цінувати те, що маємо. Ми й надалі вчимося жити в нових реаліях, дедалі більше повертаємо звичне життя в нових форматах, немов би домовляючись із коронавірусом перед остаточною перемогою над ним. Я оглядаюся на той шлях, який ми пройшли за останній рік, і бачу просту істину: попри будь-які обставини, обмеження та завади життя триває.

No items found.