logo
03 Mar 2022

«Я не вмію тримати автомат і через це відчуваю провину»: як не звинувачувати себе, якщо ви не на передовій

Спартак Суббота

Кандидат психологічних наук

«Я не вмію поводитися зі зброєю», «я не воджу машину», «я застряг за кордоном», «я з дитиною вдома» – через ці та інші причини сотні людей не можуть бути на передовій або в територіальній обороні. У закритих групах в соцмережах чи своїм рідним вони розповідають про відчуття провини й сорому, ніби роблять недостатньо для перемоги.

Ось як заспокоїти й вивести себе з цього стану. На найголовніше – чому іноді те, що називають «бездіяльністю», у певних ситуаціях може бути найкращим рішенням.

Бути живим на війні – теж робота

Під час воєнних дій часто потрібна не стільки допомога – скільки важливо не заважати. Якщо людина не має військового досвіду чи досвіду бойових дій, тоді найоптимальніше – мінімізувати ризики для власного життя, родини, друзів, інших цивільних. 

Англійська для початківців від Englishdom.
Для тих, хто тільки починає вивчати англійську і хоче вміти використовувати базову лексику і граматику.
Реєстрація на курс

Спартак Суббота

Наприклад, якщо ви будете перебувати поза полем бойових дій (від’їжджати, евакуюватися, особливо з маленькими дітьми), це лише підвищить спроможність нашої армії атакувати ворога, покращить якість комунікації між тими, хто не потрапляє в завали, тяжкі ситуації й не потребує медичної допомоги.

Тобто евакуація в безпечні області знижує навантаження на всі служби: від ДСНС, медиків до безпосередньо військових. Тому, коли ви евакуюєтесь, думайте не про те, що ви поїхали, а про те, що зменшили навантаження на стратегічно важливі служби. Чим менше буде людей, які потенційно можуть постраждати, тим більше ми допоможемо нашим збройним силам. Тож лишитися живим на війні – теж робота. 

Окрім того, ви маєте зробити все можливе, аби агресор не взяв вас у заручники. Тому що в певний момент вони будуть у відчаї. А коли це станеться, то завойовники братимуть усіх і вся в заручники, намагатимуться всіляко нас деморалізувати. Тому не треба давати підстави їм це зробити.

Для військових найголовніший тил – їхня родина. Сьогодні всі, від ТрО до медиків, прикордонників та інших служб, борються за нас і наше майбутнє. Наша безпека – їхня мотивація.

Інформаційний фронт

Чим ви сто відсотків можете допомогти – інформаційно. Навіть якщо у вас небагато підписників, ви не блогер-мільйонник, все одно можете писати коментарі, блокувати різні групи та канали агресора, поширювати правдиву інформацію.

Одна людина знає десять людей, а якщо всі розмістять інформацію в себе, про це дізнається вже чимало людей. Ви як мінімум можете бути пропагандистом у своїй сфері. Інформаційний фронт не менш важливий за повітряний чи наземний. 

Допомога іншим

Також ви можете допомагати тим, хто біля вас: літні люди, евакуйовані мешканці з інших міст і навіть ті, хто звинувачує себе в «бездіяльності».

Якщо ви панікуєте чи нервуєте, переключіться на когось іншого, хто потребує допомоги. Ніщо не заспокоює так, як психологічна допомога іншому.

Можна бути далеко, але вести волонтерську діяльність. 

Бізнес англійська від Englishdom.
Тут навчають за методикою Кембриджу, завдяки якій англійську вивчили понад 1 мільярд людей. Саме вона використовується в найкращих навчальних закладах світу, і саме за нею створені курси.
Інформація про курс

Підтримка з-за кордону

Для тих, хто за кордоном: влаштовуйте зустрічі, підписуйте петиції, звертайтеся до іноземних медіа, розказуйте своїм знайомим про подвиги українців, збирайте гуманітарну допомогу, зробіть так, щоб про війну знав увесь світ. Це – теж робота. 

Зберегти дітей

Найкраще, що матері та їхні друзі й родичі можуть робити в цій ситуації – це зберегти нащадків. Немає нічого поганого в тому, що ви захищаєте своїх дітей і виховуєте здорове покоління. Після війни ми отримаємо тисячі людей з посттравматичним стресовим розладом, зокрема, дітей, які пережили це ще в дитинстві. Цього важливо не допустити.

Не потрібно травмувати себе, дітей, рідних – це теж позначиться на майбутніх поколіннях. А вони мають бути здоровими як фізично, так і психологічно.

Важливо пам’ятати: війна рано чи пізно закінчиться, але вам потрібно буде ще відновити країну та повноцінно в ній жити. Не витрачайте свій ресурс на провину, безсилля – ви допомагаєте вже тим, що будете живі. 

Освоєння важливих навичок

Також важливо зараз освоювати нові навички. Наприклад, вчитися надавати першу медичну допомогу, робити ті ж коктейлі Молотова, шити тощо.

Якщо маєте вільний час в евакуації, то саме зараз – чудова можливість навчитися. І коли знадобляться всі резерви, вже бути готовими. 

Розробити власний план допомоги

У мене є досить багато знайомих, які воювали у 2014–2015 роках, і вони наразі з різних причин не можуть брати участь у війні. Вони теж відчувають сором, безсилля та напади паніки від «бездіяльності». На це я їм відповідаю: «Подумаймо, що ми можемо зробити прямо зараз і прямо тут. Чим ти можеш не заважати і чим конкретним допомагати».

У такий спосіб для кожного окремо ми розробили ланцюжок того, як можна допомагати українській армії та заважати армії агресора просуватися всередину країни.

Наприклад, хтось працює в так званому «креативному десанті» й пише пропагандистські лозунги, хтось пише вірші, хтось монтує, популяризує українську культуру. І це теж важливо. Зараз як ніколи важливо популяризувати українську музику, поезію, кіно. 

Англійська для IT від Englishdom.
В межах курсу можна освоїти ключові ІТ-теми та почати без проблем говорити з іноземними колегами.
Дійзнайтеся більше

Важливо без паніки визначити шляхи, де ви будете корисними, і працювати в цьому напрямі. Тому ще раз: заспокоюйте себе тим, що ви вчитеся й допомагаєте іншим. Це мегаважливо для повноцінного функціонування нашої держави. 

Бути в резерві

Якщо вас не беруть у тероборону або ви не встигли здати кров – не нервуйте, не опускайте руки, не думайте, що ви не встигли. Це означає, що потрібну кількість уже набрали, а решта має бути в резерві. Бо якщо зараз усі підуть щось робити одночасно, буде хаос і це не матиме позитивного результату.

Наводжу простий приклад: біля Києва підірвали сотні одиниць бойової техніки агресора. Чому? Тому що вони йдуть великим кагалом, вони помирають один за одним, при цьому ще й починають панікувати. ЗСУ ж правильно розподіляють зусилля і розкидають їх у такий спосіб, аби вони не заважали одне одному.

Щоразу, коли відбувається поранення когось, то відбувається заміна. При цьому солдати мають змогу відіспатися чи відновити сили. Це і є гуманний підхід наших збройних сил.

Якщо ви не потрапили в тероборону, це не робить вас непотрібними. Ви підете туди, коли це буде потрібно.

І ще хочу зробити важливу рекомендацію: люди мають припинити постити свої сльози й плач у соцмережах. Ніхто не має знати, кого бомблять, як складно, які емоції ви відчуваєте зараз. Незворушність наводить на ворога жах і демотивує його.

Від того, що блогери чи зірки викладають відео у сльозах, нашим захисникам і громадянам легше не стане. Навпаки, ті, хто дивиться нас у росії, радіють цьому. Тому популяризація сліз не повинна мати місце зараз. Скорбота може бути безслізною, агресивною, з люттю.

Ми маємо злитися, а не плакати в соцмережах. І лють, агресія та навіть гумор – найкраще, що ми повинні зараз транслювати. Якщо ви не вмієте таке транслювати, транслюйте інших. Пам’ятайте: ви можете допомогти навіть без зброї в руках. Все буде Україна.

Курс UX/UI дизайнер сайтів і застосунків з Alice K.
Курс від практикуючої UI/UX дизайнерки, після якого ви знатимете все про UI/UX дизайн .
Реєстрація на курс

Этот материал – не редакционныйЭто – личное мнение его автора. Редакция может не разделять это мнение.

Вдохновляющие компании-работодатели

«БИОСФЕРА»

Ваша жалоба отправлена модератору

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: