logo

Эксперимент: я развозила суши в карантин и мечтала съесть их сама. День из жизни курьера

Експеримент: я розвозила суші під час карантину та мріяла з'їсти їх сама. День із життя кур'єрки

13126

Ресторанный бизнес от карантина пострадал едва ли не больше всех. По данным исследования Poster, продажи в этой сфере снизились в четыре раза. Во время строгого карантина работало только 34 % мест, открытых в начале марта. Заведения выживали в основном за счет доставки и заказов еды навынос.

В партнерском материале с «ПриватБанком» и мобильным приложением LiqPay журналист MC.today Наталия Соловьева решила изнутри посмотреть, как работает ресторан на карантине. Она устроилась курьером в студию суши и целый день развозила заказы.

Партнер проекта?
«ПриватБанк»

Как карантин повлиял на работу небольшого заведения

«Авторская студия суши» – это небольшой ресторан в центре Запорожья. Его в 2017 году открыла семья переселенцев из Донецка. Вадим Семенко с женой Наталией занимаются организационными вопросами, их сын Игнат работает поваром.

Эксперимент: я устроилась курьером в студию суши. Как работает ресторан на карантине

Наталья Соловьева

Роллы тут очень вкусные, хоть и не самые дешевые. Цена порции от 60 до 360 грн, в других местах средняя цена около 100 грн.

Владельцы объясняют такую разницу своими требованиями к качеству. Часть продуктов, например соевый соус и васаби, они заказывают из Японии, поставщиков отбирают после тщательной проверки продуктов, а на кухню закупают только профессиональное оборудование. Повара используют японские ножи ручной работы. Их стоимость стартует от $200, а ещё для них нужны специальные резиновые доски по $150, которые Вадим заказал из Америки.

Запорожцы такой подход ценят – до карантина «Авторская студия суши» процветала. Через несколько месяцев после открытия владельцы наняли еще одного повара. Развозить заказы самостоятельно не успевали, приходилось часто привлекать курьеров служб доставки.

Повара ресторана «Авторская студия суши» используют японские ножи ручной работы

Повара ресторана «Авторская студия суши» используют японские ножи ручной работы

В марте продажи просели на 50 %, пришлось уволить повара, отказаться от услуг сторонней службы доставки и снова работать семьей – как в самом начале. Теперь небольшой ресторанчик предлагает только доставку и самовывоз – два стола и барная стойка в заведении пустуют с первого дня карантина.

Получив задание редакции, я написала Вадиму Семенко в Facebook и договорилась о том, что проведу один день как курьер.

Антисептики вместо цветов и оплата с помощью приложения

Я приехала в ресторан около часа дня в пятницу. Двери закрыты, на них наклеена записка: «Работает доставка и самовывоз». На стук вышла Наталия и открыла мне дверь. Первым делом меня отправили мыть руки, затем обработали их антисептиком. Верхнюю одежду по просьбе повара Игната я оставила на вешалке у дверей, как и рюкзак с вещами.

В «Авторской студии суши» открытая кухня, сейчас она отделена от меня барной стойкой. Туда я даже не подхожу – в другом конце помещения есть стол с диваном, где я и устроилась. Все трое работают в масках, а повар ещё и в перчатках. Вместо цветов на столиках в ресторане стоят антисептики. Владельцы признаются, что от постоянной обработки страдают руки, но ничего не поделаешь.

Мой рабочий день начался с установки мобильного приложения LiqPay для оплаты заказов. Клиенты студии могут оплатить суши, используя QR-код, push-уведомление, FacePay (идентификацию лица) и геолокацию. Вадим использует приложение, чтобы привлечь больше клиентов. В карантин многие хотели платить за заказ бесконтактно, а оплаты на сайте у «Авторской студии суши» пока еще нет.

Я установила мобильное приложение LiqPay для оплаты заказов
Я установила мобильное приложение LiqPay для оплаты заказов

Владелец ресторана рассказывает: чтобы добавить онлайн-оплату, надо подготовить договор оферты и прикрутить модуль на сайт. Гонорар юристу и разработчику – дополнительные траты. А приложение устанавливается за полчаса. И его могут использовать все сотрудники, которые пользуются «ПриватБанком».

Я установила мобильное приложение LiqPay, и Вадим на своем смартфоне двумя кликами добавил меня как сотрудника по номеру телефона. В LiqPay можно выбрать разный статус доступа к данным. Своей жене Наталии Вадим дал полный доступ, мне – курьерский. С ним я могу только принимать оплаты и оформить возврат.

Чудеса онлайн-оплаты, как в Киеве

Раздается звонок – клиент делает заказ. Игнат крутит роллы, Наталия в очередной раз обрабатывает руки антисептиком, надевает перчатки и пакует заказ. Мне нужно всего лишь вынести его клиенту, который решил взять роллы с собой. В заведении есть терминал, но я предложила заказчице попробовать новый способ оплаты с помощью QR-кода. Для него не нужна карта, только телефон с камерой.

Если клиент пользуется «Приват24» – он может оплатить прямо в приложении, если нет, то после сканирования кода на его смартфоне откроется специальная страница оплаты. Там он может ввести номер карты любого другого банка вручную.

Девушка удивленно согласилась и сказала, что видела подобное только в Киеве. В приложении высвечивается, что 780 грн успешно отправлены. Я отдала заказ, надеясь, что я ничего не перепутала и деньги придут Вадиму. Забегая вперед, скажу, что ничего не потерялось, оплату за вычетом комиссии перевели на счет утром. Она составляет 2,75 % от заказа.

Я возвращаюсь на диван и наблюдаю за семьей. Игнат готовит быстро и как будто не задумываясь. Признается, что работать в перчатках он привык, а вот в маске ему неудобно, но деваться некуда – в «Авторской студии суши» серьезно относятся к безопасности клиентов.

Игнат работать в перчатках привык, а вот в маске неудобно

Игнат работать в перчатках привык, а вот в маске неудобно

Я и сама страдаю от повышенных мер безопасности – заказ я выносила в резиновых перчатках, по возвращении их надо было сменить. Когда я поеду к следующему клиенту, процедуру придется повторить. Руки одновременно сохнут из-за антисептика и потеют из-за перчаток.

Какое-то время я просто ждала на диване и слушала, как Вадим общается с поставщиками. Ему надо было заказать мидии, и все в студии активно обсуждали, какие лучше – чилийские или китайские. Как раз в этот момент с сайта прилетел большой заказ на несколько наборов роллов под 1000 грн – у клиентки день рождения.

В поисках загадочного дома

Мы с Наталией, которая сегодня будет моим водителем, садимся в машину. Мне становится не по себе. Надо в целости и сохранности довезти дорогой заказ, поэтому пакет с роллами я всю дорогу держу на руках. Наталия смеется – обычно заказы складывают на заднем сидении.

По дороге мы забиваем адрес в Google-карты и видим, что по указанному адресу никакого дома нет. Карты ведут нас к какому-то перекрестку. Мы звоним, чтобы уточнить адрес, но это не помогает: улица и номер дома введены верно, видимо, глючат карты. Заказчица пытается объяснить, как найти ее жилье, и следующие десять минут мы с Натальей пытаемся выяснить, где же находится «красный трехэтажный дом».

Задача усложняется тем, что в этом районе практически все дома красные и трехэтажные. На многих нет указания ни улицы, ни номера. Отдать заказ нам удается только с помощью сложной системы координат и ориентиров: дом находится за поворотом после магазина, во дворе – детская площадка.

Этот заказ оплатили через геолокацию
Этот заказ оплатили через геолокацию
Этот заказ оплатили через геолокацию

Заказчица спускается за своими роллами – не хочет, чтобы незнакомые люди даже стояли рядом с квартирой. Я предлагаю оплатить заказ через геолокацию – приложение просканирует, есть ли рядом люди со включенным «Приват24», выдаст мне варианты и предложит отправить счет. Примерно по такому принципу работает Bluetooth. Женщина с энтузиазмом соглашается.

Я прошу ее зайти в «Приват24» и запускаю поиск в приложении на своем телефоне. Аватарка с именем заказчицы высвечивается сразу же, я нажимаю на нее и ввожу сумму – 920 грн. Клиентке в «Приват24» приходит уведомление с просьбой подтвердить оплату.

Платеж проходит мгновенно. Все это время мы стояли на расстоянии около полутора метров – всё по правилам безопасности.

Страдания голодного курьера

День в студии проходит не очень активно – на часах почти шесть вечера, а мы выполнили всего два заказа. В этот момент почти одновременно приходит ещё несколько. Я удивляюсь, но для владельцев студии это обычное дело. В пятницу клиенты всегда «оживают» под вечер.

Я рассказываю людям о новом способе оплаты – все живо реагируют, но уже держат деньги в руках. Одна женщина остается равнодушной – она просто не знает, что такое QR-код.

Я уже полгода живу в Киеве – только на время карантина приехала в Запорожье. До этого я даже не замечала, как плохо обстоят дела с бесконтактной оплатой в ресторанах, казалось бы, областного центра. У большинства нет ни кнопки на сайте, ни терминала. За полтора месяца карантина я несколько раз выбегала в банкомат за считанные минуты до приезда курьера. Я совсем отвыкла держать в кошельке больше 15 грн на проезд, и меня ситуация раздражает. И для ресторанов, и для их клиентов приложение LiqPay – это находка, и не только на время карантина. На своем опыте я убедилась, что этот способ оплаты быстрый и очень удобный.

Порция роллов в ресторане «Авторская студия суши» стоит 250 гривен
Порция роллов в ресторане «Авторская студия суши» стоит 250 гривен
Порция роллов в ресторане «Авторская студия суши» стоит 250 гривен

Я уже здорово проголодалась и сама не прочь съесть все, что там аппетитно раскладывает на столе сушист. После шести Вадим заканчивает дела с поставщиками и закрывает документы с ценами. Теперь он рассказывает мне о том, как правильно есть суши, зачем на самом деле нужен васаби – оказывается, он обеззараживает сырую рыбу в роллах. Я понимаю, что 24 года своей жизни ела роллы неправильно. Как раз в этот момент приходит очередной заказ, последний на сегодня.

Маска против современных технологий

Мы едем в другой конец города. Ко мне выходит молодой человек. Я выдаю заученный текст о новом способе оплаты. Парень с радостью соглашается – говорит, что в Запорожье такого ещё не видел. Я рассказываю, что в приложении можно заплатить с помощью функции Face – надо просто посмотреть в камеру. Протестировать этот способ не удается – молодой человек решил не снимать маску.

Маска помешала оплатить с помощью функции Face

Маска помешала оплатить с помощью функции Face

Я смеюсь: вот так, компании годами разрабатывают системы распознавания лиц, а потом приходит коронавирус, и все эти разработки оказываются бесполезными. Клиент оплачивает свой заказ на 430 грн по QR-коду.

Он закрывает дверь. Дома, судя по возгласам, его ждут жена и ребенок. Я, откровенно говоря, им завидую – пока они будут ужинать роллами, меня ждет долгий путь домой.

Силы меня покинули. Я терпеть не могу ждать и теряться, а тут я весь день только это и делала. Перед тем как заснуть, обещаю себе, что всегда буду оставлять курьерам чаевые. Мне снятся роллы, перчатки и одинаковые дома. Ни на одном нет адреса.

Фотографии Маргариты Булгаковой

Партнер проекта?
«ПриватБанк»

ПОДКЛЮЧИТЬ приложение Liqpay

Ресторанний бізнес від карантину постраждав чи не найбільше. За даними дослідження Poster, продаж у цій сфері знизився в чотири рази. Під час суворого карантину працювало тільки 34 % місць, відкритих на початку березня. Заклади виживали здебільшого завдяки доставці та замовленням їжі на виніс.

У партнерському матеріалі з «ПриватБанком» і мобільним застосунком LiqPay журналістка MC.today Наталя Соловйова вирішила зсередини подивитися, як працює ресторан на карантині. Вона влаштувалася кур’єркою в студію суші й цілий день розвозила замовлення.

Партнер проєкту?
«ПриватБанк»

Як карантин вплинув на роботу невеликого закладу

«Авторська студія суші» – це невеликий ресторан у центрі Запоріжжя. Його в 2017 році відкрила родина переселенців із Донецька. Вадим Семенко з дружиною Наталією займаються організаційними питаннями, їхній син Гнат працює кухарем.

Эксперимент: я устроилась курьером в студию суши. Как работает ресторан на карантине

Наталя Соловйова

Роли тут дуже смачні, але й не найдешевші. Ціна порції від 60 до 360 грн, в інших місцях середня ціна близько 100 грн.

Власники пояснюють таку різницю своїми вимогами до якості. Частину продуктів, наприклад, соєвий соус і васабі, вони замовляють з Японії, постачальників відбирають після ретельної перевірки продуктів, а на кухню закупають тільки професійне обладнання. Кухарі використовують японські ножі ручної роботи. Їх вартість стартує від $200, а ще для них потрібні спеціальні гумові дошки по $150, які Вадим замовив з Америки.

Запоріжці такий підхід цінують – до карантину «Авторська студія суші» процвітала. За кілька місяців після відкриття власники найняли ще одного кухаря. Розвозити замовлення самостійно не встигали, доводилося часто залучати кур’єрів служб доставки.

Повара ресторана «Авторская студия суши» используют японские ножи ручной работы

Кухарі ресторану «Авторська студія суші» використовують японські ножі ручної роботи

У березні продаж зменшився на 50 %, довелося звільнити кухаря, відмовитися від послуг сторонньої служби доставки та знову працювати родиною – як із самого початку. Тепер невеликий ресторанчик пропонує тільки доставку й самовивіз – два столи та барна стійка в закладі пусті з першого дня карантину.

Отримавши завдання редакції, я написала Вадиму Семенку в Facebook і домовилася про те, що проведу один день як кур’єрка.

Антисептики замість квітів і оплата за допомогою застосунку

Я приїхала до ресторану близько першої дня в п’ятницю. Двері зачинені, на них наклеєна записка: «Працює доставка та самовивіз». На стукіт вийшла Наталія та відчинила мені двері. Насамперед мене відправили мити руки, потім обробили їх антисептиком. Верхній одяг на прохання кухаря Гната я залишила на вішаку біля дверей, як і рюкзак із речами.

В «Авторській студії суші» відкрита кухня, нині вона відділена від мене барною стійкою. Туди я навіть не підходжу – в іншому кінці приміщення є стіл із диваном, де я і влаштувалася. Усі троє працюють у масках, а кухар ще й у рукавичках. Замість квітів на столиках у ресторані стоять антисептики. Власники зізнаються, що від постійної дезінфекції страждають руки, але нічого не вдієш.

Мій робочий день почався зі встановлення мобільного застосунку LiqPay для оплати замовлень. Клієнти студії можуть оплатити суші, використовуючи QR-код, push-сповіщення, FacePay (ідентифікацію обличчя) та геолокацію. Вадим використовує застосунок, щоб залучити більше клієнтів. Під час карантину багато хто хотів оплатити замовлення безконтактно, а оплати на сайті в «Авторської студії суші» поки що немає.

Я установила мобильное приложение LiqPay для оплаты заказов
Я установила мобильное приложение LiqPay для оплаты заказов

Власник ресторану розповідає: щоб додати онлайн-оплату, потрібно підготувати договір оферти та прикрутити модуль на сайт. Гонорар юристу й розробнику – додаткові витрати. А застосунок встановлюється за пів години. І його можуть використовувати всі співробітники, які є клієнтами «ПриватБанку».

Я встановила мобільний застосунок LiqPay, і Вадим на своєму смартфоні двома кліками додав мене як співробітницю за номером телефона. У LiqPay можна вибрати різний статус доступу до даних. Своїй дружині Наталії Вадим надав повний доступ, мені – кур’єрський. З ним я можу тільки приймати оплати й оформлювати повернення.

Чудеса онлайн-оплати, як у Києві

Лунає дзвінок – клієнтка робить замовлення. Гнат крутить роли, Наталія вчергове обробляє руки антисептиком, надіває рукавички й пакує замовлення. Мені потрібно всього лише винести його клієнтці, яка вирішила взяти роли із собою. У закладі є термінал, але я запропонувала замовниці спробувати новий спосіб оплати за допомогою QR-коду. Для цього не потрібна картка, тільки телефон із камерою.

Якщо клієнт користується «Приват24» – він може оплатити прямо в застосунку, якщо ні, то після сканування коду на його смартфоні відкриється спеціальна сторінка оплати. Там він може ввести номер картки будь-якого іншого банку вручну.

Дівчина здивовано погодилася та сказала, що бачила подібне лише в Києві. У застосунку висвічується, що 780 грн успішно надіслані. Я віддала замовлення, сподіваючись, що нічого не переплутала та гроші надійдуть Вадиму. Забігаючи наперед, скажу, що нічого не загубилося, оплату з відрахуванням комісії переказали на рахунок вранці. Вона складає 2,75 % від замовлення.

Я повертаюся на диван і спостерігаю за родиною. Гнат готує швидко і наче не задумуючись. Зізнається, що працювати в рукавичках він звик, а ось у масці йому незручно, але діватися нікуди – в «Авторській студії суші» серйозно ставляться до безпеки клієнтів.

Игнат работать в перчатках привык, а вот в маске неудобно

Гнат звик працювати в рукавичках, а ось у масці незручно

Я й сама страждаю від підвищених заходів безпеки – замовлення я виносила в гумових рукавичках, коли поверталася, їх потрібно було змінити. Коли я поїду до наступного клієнта, процедуру доведеться повторити. Руки одночасно сохнуть через антисептик і пітніють через рукавички.

Певний час я просто чекала на дивані та слухала, як Вадим спілкується з постачальниками. Йому потрібно було замовити мідії, і всі в студії активно обговорювали, які кращі – чилійські або китайські. Саме в цей момент із сайту прилетіло велике замовлення на кілька наборів ролів під 1 тис. грн – у клієнтки день народження.

Шукаючи загадковий будинок

Ми з Наталією, яка сьогодні буде моєю водійкою, сідаємо в машину. Мені стає ніяково. Потрібно в цілості довезти дороге замовлення, тому пакет із ролами я всю дорогу тримаю в руках. Наталія сміється – зазвичай замовлення складають на задньому сидінні.

Дорогою ми забиваємо адресу в Карти Google і бачимо, що за зазначеною адресою немає будинку. Карти ведуть нас до якогось перехрестя. Ми телефонуємо, щоб уточнити адресу, але це не допомагає: вулиця і номер будинку введені правильно, мабуть, проблема з картами. Замовниця намагається пояснити, як знайти її житло, і наступні десять хвилин ми з Наталією намагаємося з’ясувати, де ж розташований «червоний триповерховий будинок».

Задача ускладнюється тим, що в цьому районі майже всі будинки червоні та триповерхові. На багатьох із них не зазначені ні вулиці, ні номери. Віддати замовлення нам вдається тільки за допомогою складної системи координат і орієнтирів: будинок розташований за поворотом після магазину, у дворі – дитячий майданчик.

Этот заказ оплатили через геолокацию
Этот заказ оплатили через геолокацию
Этот заказ оплатили через геолокацию

Замовниця спускається за своїми ролами – не хоче, щоб незнайомі люди навіть стояли поряд із квартирою. Я пропоную оплатити замовлення через геолокацію – застосунок просканує, чи є поряд люди з увімкненим «Приват24», видасть мені варіанти й запропонує відправити рахунок. Приблизно за таким принципом працює Bluetooth. Жінка з ентузіазмом погоджується.

Я прошу її зайти в «Приват24» і запускаю пошук у застосунку на своєму телефоні. Аватарка з іменем замовниці з’являється одразу, я натискаю на неї та вводжу суму – 920 грн. Клієнтці в «Приват24» приходить сповіщення з проханням підтвердити оплату.

Платіж проходить миттєво. Весь цей час ми стояли на відстані близько півтора метра – все за правилами безпеки.

Страждання голодної кур’єрки

День у студії минає не дуже активно – на годиннику майже шоста вечора, а ми виконали всього два замовлення. Цієї миті майже одночасно надходять ще кілька. Я дивуюся, але для власників студії це звичайна річ. У п’ятницю клієнти завжди «оживають» під вечір.

Я розповідаю людям про новий спосіб оплати – всі живо реагують, але вже тримають гроші в руках. Одна жінка залишається байдужою – вона просто не знає, що таке QR-код.

Я вже пів року живу в Києві – тільки на час карантину приїхала до Запоріжжя. До цього я навіть не помічала, як погано йдуть справи з безконтактною оплатою в ресторанах, здавалося б, обласного центру. Більшість не має ні кнопки на сайті, ні терміналу. За півтора місяця карантину я кілька разів вибігала в банкомат за лічені хвилини до прибуття кур’єра. Я зовсім відвикла тримати в гаманці більше 15 грн на проїзд, і мене ситуація дратує. І для ресторанів, і для їхніх клієнтів застосунок LiqPay – це знахідка, і не тільки на час карантину. На власному досвіді я переконалася, що цей спосіб оплати швидкий і дуже зручний.

Порция роллов в ресторане «Авторская студия суши» стоит 250 гривен
Порция роллов в ресторане «Авторская студия суши» стоит 250 гривен
Порция роллов в ресторане «Авторская студия суши» стоит 250 гривен

Я вже дуже зголодніла й сама не проти з’їсти все, що там апетитно розкладає на столі сушист. Після шостої Вадим закінчує справи з постачальниками й закриває документи з цінами. Тепер він розповідає мені про те, як правильно їсти суші, навіщо насправді потрібен васабі – виявляється, він знезаражує сиру рибу в ролах. Я розумію, що 24 роки свого життя їла роли неправильно. Саме цієї миті приходить чергове замовлення, останнє на сьогодні.

Маска проти сучасних технологій

Ми їдемо на другий кінець міста. До мене виходить молодий чоловік. Я видаю завчений текст про новий спосіб оплати. Хлопець радісно погоджується – каже, що в Запоріжжі такого ще не бачив. Я розповідаю, що в застосунку можна заплатити за допомогою функції Face – потрібно просто подивитися в камеру. Протестувати цей спосіб не виходить – хлопець вирішив не знімати маску.

Маска помешала оплатить с помощью функции Face

Маска завадила оплатити за допомогою функції Face

Я сміюся: ось так, компанії роками розробляють системи розпізнавання облич, а потім приходить коронавірус, і всі ці розробки виявляються марними. Клієнт оплачує своє замовлення на 430 грн за QR-кодом.

Він зачиняє двері. Вдома, судячи по вигуках, його чекають дружина та дитина. Я, відверто кажучи, їм заздрю – поки вони вечерятимуть ролами, мене очікує довгий шлях додому.

Сили залишили мене. Я терпіти не можу чекати й губитися, а тут я весь день тільки це й робила. Перед тим як заснути, обіцяю собі, що завжди залишатиму кур’єрам чайові. Мені сняться роли, рукавички й однакові будинки. Ні на одному немає адреси.

Фотографії Маргарити Булгакової

Партнер проєкту?
«ПриватБанк»

ПІДКЛЮЧИТИ застосунок Liqpay

Spelling error report

The following text will be sent to our editors: