Програв першу справу через жінку: як почуття можуть зламати блискучу кар’єру адвоката

Ярослав був надією невеликої юридичної компанії, яка спеціалізувалась на судових справах про нерухомість. Хлопець вже рік був ведучим усіх судових процесів – амбітність, працьовитість та грамотність дозволяли керівництву фірми економити на хабарі суддям. Ярослав вів справи майстерно і не програвав. 

Щоправда, на клієнтів така економія особливо не розповсюджувалась: їм виставлялись повні рахунки. Сам молодий юрист отримував великі премії: дорогий костюм, золотий годинник, краватка з Мілану – подарунок шефа. Ярослав виглядав настільки успішним юристом, наскільки це взагалі можливо в Україні.

Момент, з якого все пішло не так

Молодий чоловік впевненою ходою йшов сходами, що б швидше дістатись канцелярії. Він мав дізнатись, на коли призначена його наступна справа. Визнання права власності на половину будинку у приватному секторі на Печерську (центральний район Києва, прим.ред.) . Додатком до основного предмету позову йшло десять соток чи не найдорожчої у місті землі. Справа була простою і послужний список Ярослава мала прикрасити вже тридцята поспіль перемога.  

Канцелярія по цивільних справах розмістилась на третьому поверсі в кінці коридору. Щоби потрапити в одне із найбільш відвідуваних приміщень суду, доводилось проходити пройти повз половину кабінетів суддів. Це створювало щоденні величезні черги, в яких лунало обурення цим нелогічним рішенням. 

Хлопець був призвичаєним до правових реалій, тому просто швидко крокував коридором і його не зупиняли люди, що стояли притулившись до стін. У кишені була шоколадка для дівчат з канцелярії. Але його зупинили відчинені двері, які він спробував відкрити. Плече боляче занило.

– Дідько – емоційний вигук застигнув на півслові. Очі хлопця зачепились за стрункі ноги міцніше ніж плече за двері. 

За столом кабінету навпроти сиділа, схилившись над паперами, білявка років тридцяти. Її довге волосся було заведене за вухо, щоб не заважати при читанні – це оголяло її витончені риси обличчя. Гострий ніс та тонкі губи. З-під чорної мантії виглядали стрункі ноги на високих підборах. Вона виглядала розумною, компетентною і водночас звабливою. Коли тобі двадцять чотири, ти – один із найкращих юристів, на вулиці – рання осінь, серце стає особливо вразливим. Ярослав кілька секунд стояв и дивився на жінку. Перше враження пройшло, і він зрозумів, це – не мара. Вона дійсно настільки красива. Захотілось зробити щось щире, чисте, приємне. З молодими юристами таке буває. Щоправда, з роками проходить. 

В цей же час суддя підвела на нього погляд.

– Вам чого?

– Перепрошую, Ваша честь, – Ярослав заступив до кабінету. На його щастя столи помічника та секретаря пустували.

– Так.

– Я тільки хотів сказати, що ви – надзвичайно красиві. Я перепрошую мою нахабність, але я не можу собі дозволити пройти повз і не сказати Вам цього. Мені нічого від Вас не потрібно. Ви не ведете мою справу. Я просто хочу сказати, що Ви – надзвичайні.

Жінка провела по хлопцю поглядом. Молодий, стрункий, в елегантному костюмі. На якусь мить з-за судді проглянула жінка. Але на мить.

– У Вас усе? – спитала вона.

– Так.

– Тоді вийдіть з кабінету та закрийте двері.

– Перепрошую Ваша честь. Дякую.

Ярослав зачинив двері, клянучи себе за те недоречне «дякую». За що дякую?

Перша програна справа для молодого юриста

У збентеженому стані він зайшов до канцелярії, та вийшов звідти із записаним прізвищем. Гойніц О.С. Суддя, на якого розписано його справу, і у якого потрібно дізнатись про час та дату судового засідання. Прізвище незнайоме. Вочевидь – новий суддя. 

Вертаючись коридором, Ярослав знов зупинився зачеплений. Цього разу його зупинила табличка на щойно закритих ним дверях. Гойніц Оксана Станіславівна. 

Кілька секунд Ярослав стояв і дивився просто на двері. Так ніяково йому не було давно. Одна справа зіпсувати знайомство з жінкою, інша – з суддею. Тут тепер стояло питання про його роботу. Коли з суддею домовлятимуться про виграш, вона обов’язково розповість, як романтичний дурень ввалився до її кабінету із недолугим компліментом. От би йому тоді стриматись. Клянучи себе, він обережно постукав у двері.

– Так, – донеслось звідти.

– Вибачте, Ваша честь. Тут теє…

Коли він, розтікаючись у вибаченнях спробував описати суть справи, брови судді зсунулись, а погляд міг би спалити його позовну заяву просто в руках Ярослава. На всі його слова вона багатозначно угукнула та назвала дату засідання. Покидаючи суд Ярослав почувався спустошеним, хоча щось йому підказувало, що нічого поганого ж він не вчинив, і все минеться.

Це щось помилялось. Він дізнався про це через день, коли розгніваний шеф покликав його до кабінету та півгодини  морально знищував. Гойніц розлучилась три місяці тому, і цей епізод зробив Ярослава чи не її персональним ворогом. Вона називала юриста сопливим дебілом, та навідсіч відмовлялась говорити про справу. 

Шеф застосував свої канали і спробував вийти на неї через голову суду. Але Гойніц була поставлена через квоту таких високих людей, що звисока дивилась навіть на голову суду. В українській судовій системі не потрібно шукати логіки. І шеф Ярослава був призвичаєним до цього. Він не шукав логіки, а шукав виходів на суддю. Проте виходи не спрацьовували. За день до засідання Ярослав вирішив сам виправити ситуацію. Він взяв букет червоних троянд та пішов в суд. Краще чесно і відкрито попросити вибачення за все. Все, що було сказане, і чого не було. На кону стояло більше сотні тисяч доларів гонорару його фірмі. Проте, передчуття підманули його і цього разу. Суддя із криками кинула йому букет в обличчя.

Це була перша справа, яку він програв. Шеф запив. Клієнт вимагав стратити Ярослава. Але зійшлися на тому, що Ярослава відсторонили від роботи над проектом.

Нова юридична фірма і кохання за ґратами

Понурим хлопець сидів у парку. Вже другий день йому не треба було на роботу – там постійно перебував претендент на злощасний будинок, і йому бажано було взагалі оминати офіс. Дівчини у Ярослава не було, друзі занурені в роботу. Як раптом йому на думку спала дика ідея. Все одно вже нічого було втрачати. Він купив величезний букет білих троянд і направився до суду. 

За місяць Ярослав звільнився. За півроку він і Оксана Гойніц справили весілля. Батьки були проти того, що обраниця сина старша за нього на дев’ять років, але він твердо одповів, що це питання навіть не обговорюється. Майже відразу після весілля з’явилась нова юридична фірма «Зеон партнерс» за прізвищами Оксани і Ярослава.  Справи у них йшли добре. 

А ще за два роки вони обидва отримали тюремні строки за вимагання та отримання хабара. На лаві підсудних вони тримали один одного за руки. А коли конвой виводив Ярослава, Оксана клялась йому у коханні. Це була гучна справа, в якій преса концентрувалась на корупційних вадах нашої системи, повністю обійшовши аспект романтики.