Прокачай свій голос, наче актор: 4 комплекси вправ, що навчать говорити чітко

У колонці для MC Today засновниця компанії Theatre and Business, тренерка з акторської майстерності для власників бізнесу Ярина Геречка радить вправи, які допоможуть краще володіти голосом.

Голос – це другий інструмент в арсеналі актора. Він передає 30 % інформації про тебе оточенню.

Науковці довели, що всі люди народжуються з прекрасним природним голосом – немає в когось поганого чи негарного. Голос може деформуватися під час соціалізації через якісь комплекси. Тоді утворюються звукові зажими, і ми починаємо говорити незрозуміло.

Які вправи потрібно робити, аби твій голос став чітким? 

Робота з голосом поділяється на чотири етапи:

1. Робота з тілом, тобто його розслаблення.
2. Дихання. Це важливий складник голосу, тому що 50 % успіху у вимові залежить від дихання. Під час розмови чим більше ти розслаблений, тим легше твоє дихання – і навпаки. 
3. Артикуляція. Це те, як рухаються наші губи, зуби та щелепа. Це частини мовного апарату, які формують звук. 
4. Звукоряди та скоромовки.

Розслаблення тіла як початок роботи над голосом

Щоб розрухати наше тіло, достатньо виконати дві вправи: «Напруження та розслаблення» і «Лялька».

«Напруження та розслаблення»

Виконання: цю вправу виконуємо лежачи. Ділимо тіло на кілька зон: обличчя, шия, обидві руки, плечі, верхній та нижній прес, спина, таз, ліва нога, а потім права. Розділивши тіло на дев’ять зон, ми починаємо повільно вдихати і видихати. Коли вдихаємо повітря, живіт здувається, по тілу йде напруга. Оця напруга, коли тримаєш повітря в животі, має тривати до 30 секунд на кожній частині тіла окремо. Цій вправі достатньо п’яти підходів. 

Важливо: зосередити увагу на диханні, тобто вдихати носом, а видихати ротом. Дихання має бути глибоким.

Інформація: за допомогою цієї вправи кожен визначає, на якій частині тіла має зажим. 

«Лялька»

Виконання: ця вправа складається з трьох етапів. Виконуючи її, ти маєш уявити, що тіло – брила пластиліну. Ти розмасажовуєш кожну частину тіла так, щоб аж відчувалося тепло. Тут сепарація інша: вуха, шия, плечі, руки, груди, спина, живіт, ноги та пальці на ногах. 

• Етап 1

Виконувати цю вправу зовсім нескладно, насамперед – лягай. Починаєш масажувати повільними обертами кожну частину тіла. Розмасажувавши кожну ділянку, розпочинаємо другий етап.

• Етап 2

Тепер потрібно повільно плескати долонями по всьому тілу. Важливо, аби долоні були складені не прямо, бо буде боляче, а у форму купола, наче усередині них є водичка. Вистукуючи ними по тілу, ти злегка викрикуєш дзвінкий звук: «Ааааа!» І не зупиняєшся «горланити» ні на мить.

• Етап 3

Зараз ти уявляєш себе запиленою лялькою, на якій багато пилюки. І, відповідно, твої руки – ганчірка, якою ти витираєш весь бруд із себе. Починаєш струшувати непотріб з тіла поволі, першою буде голова і так рухаєшся до низу. На цьому етапі зосереджуєш найбільшу увагу на тих місцях, де є зажими.

Мистецтво правильного дихання

Усі подальші вправи для покращення голосу зосереджені на тому, щоб навчити правильно дихати. Адже від дихання залежить 50 % успіху у вимові. 

Вправа 1.

Виконання: спочатку ти лягаєш на землю, кладеш книжку на живіт. Тепер концентруєшся на диханні: дихаєш носом, живіт піднімається, видихаєш – книжечка опускається. Потрібно повторити 25 разів. 

Важливо: стежити, щоб дихання було тривале та рівномірне.

Вправа 2.

Виконання: далі ми вдихаємо повітря і ділимо його на шість частин, тобто ти вдихаєш і відділяєш видих на шість рівних разів. Цю вправу повторюємо 15 разів. 

Інформація: це потрібно, щоб вміти контролювати об’єм повітря, аби впродовж розмови чи публічного виступу не бракувало повітря і не виглядати так, наче ти задихаєшся.

Вправа 3.

Виконання: вдихаємо носом, видихаємо ротом і далі – вдихаємо та видихаємо тільки ротом. Дихаємо 25 разів.

Вправа 4 «Задуй свічку».

Виконання: книжку при цій вправі тримаєш на животі. Твоє завдання – поставити перед собою руку і дути на неї так, наче ти задуваєш свічку. Тобто ти вдихаєш і рівномірним потоком повітря дуєш на руку, цей поштовх повітря має бути довгим та тонким. Вправу робиш десять разів.

Наступний етап задування свічки – ти вдихаєш носом і одразу видихаєш вгору весь об’єм повітря. Так повторюєш десять разів.

Вправа 5.

Виконання: Ти відкриваєш рот і дихаєш лише ним, щоб книжка на животі рухалася швидко. Так, наче ти собака, який віддихується після довгої пробіжки. Дихаєш три-чотири хвилини.

Опрацювання регістрів «з ніг до голови»

Що таке регістр? Це точка, в якій утворюється звук. Тобто те місце, куди ми направляємо повітря та звідки виходить голос. У людини є сім регістрів, вони розташовані від куприка до маківки на голові.

Для чого це пропрацьовувати? Важливо почути свій голос – від найвищого звуку до найнижчого. Так ти зможеш проявити його, зробити більш виразним та чітким.

Щоб «пропрацювати» свої регістри, потрібно лежати на спині, глибоко вдихнути, широко відкрити щелепу та, викрикуючи одну з букв, відчути, як вібрує цей регістр, на який ми звертаємо увагу. Щоб цей звук прозвучав, потрібно якомога ширше відкрити рота та «горланити» впродовж півтори хвилини.

У людини такі регістри:

• перший – область куприка, буква «У», червоний колір;
• другий – лоно, область трішки нижча від пупка, буква «О», помаранчевий колір;
• третій – сонячне сплетіння, буква «У», жовтий колір;
• четвертий – груди, буква «А», зелений колір;
• п’ятий – горло, буква «Е», блакитний колір;
• шосте – піднебіння (під нашим носом), буква «И»;
• сьомий, маківка, буква «І».

Три основні компоненти мовного апарату, які навчать говорити чітко

У людини є мовний апарат, який складається зі щелепи, губ, щік, піднебіння, зубів та язика. Серед них є три основні частини, з якими ми працюємо, аби зробити вимову чіткою: губи, язик та щелепа.

Звукоряди, які вимовляє кожен

Для виконання цього комплексу вправ нам потрібен корок від вина, два аркуші паперу з однаковими текстами. Під час виконання подальших вправ потрібно записувати себе на диктофон.

Вправа 1.

У цій вправі ми поєднуємо голосні – і, е, а, о, у, и – з усіма сполученнями приголосних. Наприклад, починаємо з букви с. Ми робимо глибокий вдих, починаємо вимовляти цю букву з голосними – сі, се, са, со, су, си. Кожен звукоряд має бути чітким. Повторювати це тричі. 

Далі, коли промовили кожну приголосну букву з голосними, ускладнюємо завдання: беремо сполучення букв і промовляємо їх із голосними так само – тричі. 

До виконання цієї вправи варто долучити руку, яка доповнюватиме твої слова: показуватиме, який звук ти вимовляєш, тобто дає підказку оточенню, що ти говориш.

Вправа 2.

Потрібно взяти два аркуші паперу з однаковими текстами. На першому аркуші ми викреслюємо всі голосні, на другому – відповідно, усі приголосні. У тебе є два тексти, але один із набором приголосних, а другий – із голосними. І кожен з них ти читаєш повільно, наче диктор на радіостанції. На один текст достатньо одного разу.

Вчимося читати скоромовки

Коли ти працюєш зі скоромовками, важливо пильнувати, аби твоє дихання було рівномірне. Ти теж записуєш себе на диктофон під час цього блоку вправ та допомагаєш оточенню зрозуміти свої слова за допомогою помахів руки.

Вправа 1.

Ти маєш читати скоромовку щодня вголос чітко, повільно, вимовляючи кожну букву. Коли починаєш працювати зі скоромовками і ти їх не знаєш, читай дуже повільно – по складах. Бо якщо ти швидко прочитаєш, сенсу у вправі не буде.

Звісно, коли ти не знаєш скоромовку напам’ять, ти забуватимеш про помахи рукою, бо будеш втупленим у текст. Та коли вже все знаєш, рухай своєю рукою, так ти допомагатимеш своєму голосу сформуватися. 

Тепер, коли говориш зі скоромовками на «ти», можна починати працювати над емоціями. Ти можеш читати тексти із гнівом, задоволенням, хвилюванням, роздратованістю, засоромленістю та навіть наказовим тоном. Потрібно перебільшувати, наче ти диктор на радіостанції.

Вправа 2.

Тепер ти ставиш корок від вина між зуби та читаєш скоромовки. Так, щоб їх було зрозуміло. Корок у нашому випадку – це перепона, він змусить рухатися твої зуби та язик. У цій вправі ти теж маєш перебільшувати.

Вправа 3.

Ти береш текст і читаєш у трьох різних манерах – еротично, казково і як журналіст, тобто нейтрально. Записуєш себе. Коли ти читаєш еротично, роби це повільно, наче ти насолоджуєшся; коли як казку – описуєш так, наче бачиш якесь чудо; і як диктор – сухо та інформаційно.