акції – последние статьи и новости

Коли я купив акції Авдіївського коксохімічного заводу на 600 тис. грн, інші інвестори дивилися на мене з подивом. Завод належить Рінату Ахметову, який не дуже прозоро веде бізнес. Знаходиться недалеко від лінії фронту. Під обстрілом постійно гинуть співробітники. Від снарядів вибухають виробничі будівлі. 2014 рік закінчив зі збитками. Але якщо інші мислять інакше, це не означає, що вони мають рацію. Я просто вірив у фундаментальний аналіз та здоровий глузд і заробив на Ахметові 9 млн грн. Далі детально поясню, чому і як я провів цю операцію. З усіма цифрами й розрахунками та причиново-наслідковими зв'язками. Як це стало можливим завдяки реформам після Майдану та чому я суджуся з Ахметовим уже декілька років. Передісторія Фондовим ринком я почав цікавитися десь із десяти років, коли прочитав книгу Теодора Драйзера «Фінансист». Відразу почав учити інших дітей грати в облігації та антимонопольний комітет. Павло Бойко У 2009 році, коли я ще працював найманим топменеджером, інвестував кошти в акції. У 2009–2010 роках я заробив на фондовому ринку і вклав гроші в бізнес. Потім до самого краху режиму Віктора Федоровича тримався якомога далі від інвестицій в українські цінні папери. Фондовий ринок падав, як снігова лавина в Гімалаях, і я оперував на ринку акцій зовсім невеликими сумами. Більше, щоб набувати досвіду і загартовувати дисципліну. У 2014 році я був активним учасником Революції гідності, але, на жаль, уже влітку стало зрозуміло, що Росія по максимуму скористається ситуацією і слідом за Кримом розгорнеться війна на Донбасі. Через усі ці події склалась ситуація, коли на фондовому ринку були аномально високі заробітки в розрізі 3–5 років. У 2015 році і особливо у 2016–2017 роках я почав активно інвестувати в ринок, за безцінь скуповувати частки в компаніях. Ситуація в Україні у 2015 році Криза в Україні виникла через загальну корумпованість і неадекватну політику Януковича в останні чотири роки. Якби Федоровича не скинули, Україну чекав би колапс та ми були б бідною копією Росії. Повністю залежною країною від тоталітарного сусіда. На додаток ситуацію в Україні ускладнило те, що Росія розірвала з нами економічні зв'язки. Та найголовніше – почалась війна на Донбасі, а отже, і політична й економічна нестабільність. Навіть якщо країна робить ефективні реформи, але завтра можуть прийти танки, то будь-який інвестор десять разів подумає, чи варто інвестувати. ВВП падав, тривали девальвація і зубожіння населення. На фондовому ринку майже не було торгів. Через введення валютних обмежень і загальну ситуацію іноземні інвестори були відсутні в принципі. Українських мільярдерів мало цікавили мікрооб’єми, якими торгували на ринку акцій. Внутрішніх гравців були одиниці. Був дуже великий розрив між реальною цінністю компаній та їхньою вартістю на ринку. При цьому Україні дуже пощастило в середньостроковому періоді. Війна згуртувала суспільство, визначила вектор розвитку й унеможливила позики грошей у північного сусіда. Фінансові проблеми зробили нас залежними від Заходу. А ЄС і США допомагали лише в обмін на реформи. Так само нам дуже пощастило з президентом Петром Порошенком. Я навіть боюся уявити, що було б, якби на його місці були Тимошенко або Ляшко. Зародилось вільне громадянське суспільство, активно йшли реформи, і все це в поєднанні з дешевою робочою силою, близькістю до Європи та допомогою розвиненого світу. Майбутній розвиток України був для мене очевидним. Ринок сьогодні і мої прибутки Сьогодні ринкова капіталізація компаній дуже низька і часто абсурдна. Наприклад, лідер у виробництві авіадвигунів нарощує свій прибуток майже у два рази, але паралельно втрачає у вартості акцій. Компанія коштує 1,3 річного прибутку та до 30% власного капіталу. Є багато бізнесів, які коштують до 10% балансової вартості та менше річного прибутку. Як показав час, я мав рацію. Із семи компаній, у які я інвестував гроші, усі показали прибутковість вище середнього. Я отримав 177% прибутку на банку «Аваль» у 2017 році. У 2018 році – 1400% прибутку на «Авдіївському коксохімі». 342% – на «Інтерпайпі» у 2019 році. За останній рік заробив 200% на «Укрнафті». Моя дохідність з 2017 року по 2022 рік склала 1200% при зростанні ринку на 118%. Угода по «Авдіївському коксохіму» – одна з найдрібніших, але найприбутковіша у відсотковому відношенні. Чому я вибрав акції Ахметова Я проаналізував ситуацію у світі й вирішив, що сталь і кам'яновугільний кокс дорожчатимуть, і, як наслідок, прибуток коксохімів також зростатиме. Я завжди оцінюю компанію як власний бізнес: собівартість, ринок, конкуренти, середовище, менеджмент тощо. Потім порівнюю справедливу вартість компанії та ринкову капіталізацію. Авдіївський коксохімічний завод як найбільший виробник коксівного вугілля в Європі підійшов ідеально. Контрольний пакет акцій «Авдіївського коксохіму» належить Рінату Ахметову. Компанія дуже непрозора та виводила прибуток через трансферне, штучне ціноутворення. Але зараз йому потрібні кредити західних компаній для підтримки бізнесу. Плюс поступово бізнесмену доводиться переходити на прозоріші правила гри. Ахметов раціональний і, на відміну від Коломойського, схильний домовлятися, а не йти на конфронтацію з державою. 5 причин, які зробили угоду феноменальною У 2014 році показники на одну акцію були такими: власний капітал – 35 грн, збиток – 4 грн, ціна акції –3 грн, низька ліквідність. Ось чинники, за якими я зрозумів, що це буде феноменально вигідна угода в моєму житті: Підвищення цін на сталь і коксівне вугілля у світі та Україні. Як наслідок, зростання фінансових показників усієї галузі й компанії. Заморожування конфлікту на Донбасі. Ахметов «відбілював» бізнес і показував реальний прибуток через потребу в західних кредитах і домовленостях з урядом. Вкрай низька вартість на фондовому ринку. Зараз компанія зазнає збитків, але в перспективі її ціна становитиме одну п'яту – одну десяту річного прибутку при розвитку подій за найлогічнішим для мене сценарієм. Відмінна ситуація в довгостроковій перспективі в самого Авдіївського коксохімічного заводу. Але зараз завод під масованими обстрілами. Усі панікують і продають. Як і скільки акцій я купив У 2015 році ринок падав і я купив 200 тис. акцій. Ціна йшла донизу. Я втрачав сотні тисяч гривень, але радів можливості докупити акцій ще дешевше. У мене було вже 400 тис. акцій. «Авдіївський коксохім» почав торгуватися поза електронними торгами через невідповідність деяким нормам. Я розсилав іншим інвесторам листи з моєю зацікавленістю в компанії, і у 2017 році купив ще 270 тис. акцій. Усього я скупив 670 тис. акцій. Це 0,35% найбільшого коксохіму в Європі. Купував за середньою ціною 0,97 грн на 650 тис. У 2017 році купував акції по 0,78 грн і 1 грн, і на якийсь момент формально зазнав збитків 250 тис. грн. Але я розумію, що це фікція і панікерів вже майже не залишилося. Пам'ятаю півріччя до закриття угоди, коли все було вже настільки очевидно. «Коксохім» уже дуже прибутковий, конфлікт заморожений. Мені з відкритих джерел відомо, що акції «Авдіївки» у 2016 році купували я і «Метінвест» Ахметова. У цей час розсилаю листи всім інвесторам. Знаходяться охочі продати мені великі пакети по 0,78 грн. Наприкінці року вже купую ближче до 2 грн. У 2015 році прибуток на акцію склав 1,6 грн, у 2016 році – 4,2 грн. У 2017 році – вже 14,8 грн. І це все під обстрілами. Нерозподілений прибуток – 36 грн на акцію. Власний капітал – 55 грн. Якщо оцінювати справедливо, то акції повинні були коштувати приблизно 100 грн. Ахметов скупив кілька мільйонів акцій і збільшив свій портфель до можливості примусового викупу решти. Ціна викупу повинна бути не нижчою від: експертної оцінки; ціни, за якою крупний інвестор сам купував ці акції; ціни на біржі. Але ми живемо в Україні, і «експерти» для Ахметова оцінили, що компанія коштує набагато дешевше нерозподіленого прибутку і на рівні дивідендів за один рік. Процедура примусового викупу акцій пройшла по 15 грн. Якщо б мене заставили продати, то я отримав 12 грн дивідендів за рік. Відтоді я суджуся з Ахметовим за справедливу вартість компанії. Багато інвесторів купували акції в десять разів дорожче примусового викупу ще за десять років до нього. 21 лютого 2022 року буде засідання Верховного Суду, але це зовсім інша історія. На сьогодні ця інвестиційна угода завершилась для мене прибутоком у 9 млн грн. Купував по 0,97 грн, під примусом продаю Ахметову по 15 грн. Для цієї операції я використовував тільки інформацію з відкритих джерел, здоровий глузд і знання бізнес-процесів у макро- та мікроекономіці. Утім, як і в більшості моїх угод. Радію, що паралельно зміг заробити грошей своїм друзям і бізнес-партнерам, які мені їх довірили.

No items found.