Як захистити заощадження під час війни: поради економіста

Гроші без дохідності поступово втрачають купівельну спроможність через інфляцію, а гривневі заощадження додатково залежать від валютного курсу. Голова Комітету економістів України Андрій Новак в ефірі YouTube-каналу LVIV MEDIA пояснив, як поєднати гривню, долар, євро, депозити, ОВДП та реальні активи, щоб не залежати від одного фінансового сценарію.

Як захистити гроші від інфляції: чому готівка вдома програє

Головний недолік домашнього зберігання — відсутність дохідності. Якщо 40 тис. грн пролежать удома пів року, номінально сума не зміниться, але за цей час ціни можуть зрости, а купівельна спроможність грошей — знизитися.

Долар або євро частково захищають заощадження від девальвації гривні, однак готівкова валюта також не приносить відсотків. Тому кошти, які точно не знадобляться найближчим часом, Новак радить розглядати для розміщення на депозиті або в ОВДП.

Невелика сума при цьому може залишатися доступною для оперативних витрат. Головне — не плутати резерв на щоденні потреби із заощадженнями, які можна змусити працювати.

Як зберегти заощадження: правило трьох валютних кошиків

Базовий принцип — не концентрувати весь капітал в одній валюті. Один із варіантів, який пропонує Новак, — приблизно порівну розділити заощадження між трьома кошиками:

• гривня — для поточних витрат і потенційно вищих відсотків;
• долар — для зменшення залежності від можливої девальвації гривні;
• євро — як додатковий елемент валютної диверсифікації.

Це не жорстка пропорція на всі випадки. Якщо найближчим часом плануються витрати у гривні, її частка може бути більшою. Якщо великих покупок немає, тверді валюти можуть відігравати більшу роль у захисті капіталу.

Таким чином, пропорцію варто визначати не спробою вгадати майбутній курс, а власним горизонтом витрат.

ОВДП чи депозит: як порівняти дохідність і ризик

Банківський депозит підходить насамперед для грошей, які власник може не використовувати протягом визначеного строку. Чим довший термін розміщення, тим вищою зазвичай може бути ставка. Достроковий доступ, навпаки, здатен означати нижчий дохід або втрату частини відсотків.

Альтернативою є облігації внутрішньої державної позики. За словами Новака, українські ОВДП дають понад 10% річних, тоді як у багатьох інших країнах дохідність державних паперів може становити 1–2%, рідше близько 3%.

Економіст вважає ризик ОВДП і депозитів у державних банках приблизно співмірним та радить за близького рівня надійності дивитися передусім на дохідність і умови вкладення.

Якщо недержавний банк пропонує вищу ставку, Новак рекомендує обирати серед найбільших установ — першої десятки або максимум першої п’ятнадцятки банків.

Читайте також: Чому в Україні немає ОВДП на довший термін: пояснив банкір

Девальвація гривні: чому високі відсотки не гарантують вигоди

Гривневі вкладення зазвичай приносять вищі відсотки, ніж валютні. Проте ця перевага має інший бік — більший курсовий ризик.

Україна вже переживала періоди, коли курс долара переходив приблизно від 5–5,5 грн до 8 грн, а пізніше — до 12 грн. За різкої девальвації гривневий дохід від депозиту може втратити значну частину реальної цінності.

У доларових та єврових вкладень протилежна логіка: ставка нижча, але при ослабленні гривні сама іноземна валюта дорожчає у гривневому еквіваленті.

Отже, вибір між гривнею та валютою — це не пошук інструмента без недоліків. Це баланс між потенційною дохідністю та курсовим ризиком.

Фінансова подушка: як відкладати 10% доходу

Для створення резерву Новак пропонує принцип «фінансової десятини»: після отримання зарплати або іншого доходу одразу відкладати 10%.

Ці кошти не варто змішувати з бюджетом на поточні витрати. Якщо відкладати десяту частину доходу регулярно, за пів року або рік поступово формується власний запас на непередбачені потреби чи дорожчу покупку.

Економіст не називає універсального розміру фінансової подушки. Його логіка полягає саме в регулярності накопичення та виборі такого способу розміщення, який відповідає необхідному рівню доступу до грошей.

Банківські депозити під час війни: як зменшити ризики

Обережність щодо банків в Україні частково пояснюється попереднім масштабним виведенням установ із ринку, коли, за словами Новака, було ліквідовано близько 100 банків.

Для зниження ризику він радить орієнтуватися насамперед на найбільші установи, а найбільш консервативним вкладникам — на державні банки. Серед них економіст називає Ощадбанк, ПриватБанк, Укргазбанк, Укрексімбанк і Сенс Банк.

Стійкість банківської системи під час війни Новак також пов’язує із зовнішньою фінансовою допомогою Україні, поповненням золотовалютних резервів НБУ та можливістю регулятора контролювати ліквідність комерційних банків.

Інвестиції в нерухомість під час війни: де найбільший ризик

Земля, житлова та промислова нерухомість і складські приміщення можуть бути варіантом для власників більшого капіталу. Логіка такої стратегії — придбати актив за низькою воєнною ціною з розрахунком на його подорожчання після завершення війни.

Новак вважає, що під час бойових дій ціни на українські активи перебувають на низьких рівнях і після війни можуть зрости. Водночас такий сценарій не усуває ризиків конкретного об’єкта.

Найбільшої обережності потребують вкладення у недобудовану нерухомість. Будівництво може зупинитися, компанія — збанкрутувати, а об’єкт — не бути введеним в експлуатацію.

Тому перед вкладенням грошей варто перевірити документи, особисто оглянути об’єкт і переконатися, що будівельні роботи реально тривають.

Як не втратити заощадження: три помилки інвесторів

Найчастіше ризик з’являється ще до того, як людина переказала гроші.

1. Обирати за рекламою. Маркетинг показує переваги продукту, але реальні умови визначає договір.
2. Інвестувати лише за порадою знайомого. Чужий успіх нічого не говорить про повний рівень ризику та можливість повторити результат.
3. Не читати договір повністю. Особливо важливі умови дострокового повернення грошей, комісії, строки та обмеження.

Новак нагадує і про досвід фінансових пірамід на кшталт МММ: обіцянка надзвичайного прибутку не може замінити перевірку установи та документів.

Де зберігати гроші під час війни: як скласти власну стратегію

Пошук одного «найвигіднішого» інструмента варто замінити послідовним розподілом грошей за їхнім призначенням.

Крок 1. Визначте, коли знадобляться кошти. Гроші для найближчих витрат мають залишатися доступними. Якщо частина капіталу точно не потрібна протягом певного часу, для неї вже можна порівнювати депозит і ОВДП.

Крок 2. Відокремте поточні гроші від заощаджень. Сума на щоденні та непередбачені витрати виконує іншу функцію, ніж капітал, який можна розмістити під відсотки.

Крок 3. Розподіліть валютний ризик. Вихідна модель — приблизно три рівні частини: гривня, долар і євро. Далі пропорцію потрібно підлаштувати під майбутні витрати.

Крок 4. Порівняйте депозит та ОВДП для гривневої частини. Дивіться не лише на відсоток, а й на строк вкладення, умови дострокового виходу та прийнятний рівень ризику.

Крок 5. Не обирайте довгий строк лише заради вищої ставки. Якщо гроші знадобляться раніше, дострокове вилучення може зменшити очікуваний дохід.

Крок 6. Відкладайте 10% кожного доходу. Регулярність поступово створює фінансовий резерв і знижує ймовірність, що непередбачена витрата змусить позичати гроші.

Крок 7. Перевіряйте реальний актив перед великою інвестицією. Для землі та особливо нерухомості на стадії будівництва недостатньо низької ціни. Потрібні перевірка документів, самого об’єкта та фактичного перебігу робіт.

У такій моделі різні частини капіталу виконують різні завдання: одна забезпечує ліквідність, друга приносить відсотки, третя зменшує валютний ризик. Для більшого капіталу до системи можуть додаватися земля та нерухомість.

Тому перед вибором конкретного інструмента варто відповісти на три питання: коли знадобляться гроші, яку частину можна не використовувати певний час і який рівень ризику є прийнятним. Після цього вибір між гривнею, валютою, депозитом та ОВДП стає не ставкою на прогноз, а частиною особистої фінансової стратегії.

Читайте також: Долар, євро чи ОВДП: які активи насправді не з’їдає інфляція