Аліна Сидоренко – автор контенту на сайті

Аліна Сидоренко До 24 лютого я працювала тестувальницею в IT-компанії. Але після початку повномасштабного вторгнення покинула роботу, щоб доєднатися до волонтерської організації Ukraine Alive 2022 та присвятити весь час допомозі тим, хто її потребує. У перші дні я допомагала виїхати з Києва знайомим і розвозила ліки батькам друзів, які у той час були за кордоном. Утім, у мене швидко закінчилося пальне. Я знайшла автозаправку, яка працювала, та сповістила про неї всіх знайомих, хто теж шукав, де можна заправитися. Так я скоординувалася з іншими людьми, які теж евакуювали жінок з дітьми та людей похилого віку. Ми об’єдналися у команду та створили гуманітарний склад, де почали збиратися речі першої потреби від друзів, знайомих та інших людей, які вирішили допомагати. До нас приєдналися два великих автопарки, складські комплекси та численна кількість волонтерів. Об’єднали понад 50 підприємців і менеджерів Наш керівник Борис закликав усіх друзів та бізнес-партнерів разом заснувати волонтерську організацію Ukraine Alive 2022. До нашої команди увійшли понад 50 підприємців, менеджерів і провідних спеціалістів, як-от юристи-співробітники Конституційного суду. В усіх була спільна мета – наблизити перемогу України. Спочатку ми думали, що це справа кількох тижнів чи місяців. Але згодом зрозуміли, що біжимо не спринт, а марафон. Завдяки тому, що серед нас було багато людей з досвідом менеджменту, ми швидко організували роботу без перебоїв. Зокрема налагодили співпрацю з кількома великими європейськими фондами: STELP Foundation та German Food Bridge (Німеччина), WeAreAlight Foundation (США), Ensemble Ukraine (Франція) тощо. Партнери з-за кордону і небайдужі українці почали передавати кошти та гуманітарну допомогу. Ми обладнали склади у приміщеннях, які у мирні часи використовувалися для ремонту та фарбування автомобілів. Я зайнялася координацією постачань, розвантажень, взяла на себе сортування та розподілення вантажів, роботу з водіями. Так, непомітно для себе, стала завідувати складами. З роботи довелося зовсім звільнитися, адже поєднувати її з волонтерством не встигала. Тож вирішила для себе, що працювати в Ukraine Alive 2022 наразі важливіше. Першими привезли гуманітарку до Бучі У перший місяць роботи ми залучили майже 150 автівок з волонтерами. Розвозили продукти та предмети першої необхідності людям, що залишилися в Києві та потребували допомоги. Це були як бабусі й дідусі, у яких немає рідних, так і жінки з дітьми, чиї чоловіки пішли на фронт. Крім того, ми годували бійців ЗСУ та Тероборони, які стояли на блокпостах. Частина мостів через Дніпро була перекрита. Потрібно було вистояти у заторі дві-три години, щоб перебратися з берега на берег. Але ми познайомилися з військовими, і вони відкрили для нас «зелений коридор». Це дозволило стати більш мобільними. Наприкінці березня ситуація у столиці трохи стабілізувалася. Натомість допомоги потребували люди з деокупованих міст і сіл Київської області. Ми одним з перших поїхали до Бучі, Бородянки та навколишніх сіл – разом із військовими, адже цивільних туди ще не пускали. Привезли 5 тонн гуманітарки. До нас виходили люди, які понад місяця просиділи у підвалах. Ми були щасливі їм допомогти. Аліна роздає гуманітарну допомогу Були й інші зворушливі випадки. Ми оголосили збір продуктів до Бучі, працювали по 14 годин на добу. В один із днів йшла божевільна злива, і майже всі наші волонтери вже розійшлися по домівках. І тут ми отримали дзвінок: приїхав дідусь на велосипеді з пакетом продуктів, які просив передати нужденним. Він повністю змок, але доїхав, аби докласти свою частку до спільної допомоги. Іншого разу до нас приїхала бабуся: з іншої частини Києва привезла пакети з картоплею, щоб передати на потреби тих, хто втратив домівку. Такі історії мотивують не опускати руки та допомогти тим, кому це зараз просто необхідно. Зібрали понад 500 тонн їжі, 5 фур одягу, 6 фур медикаментів та обладнання Поступово ми розширили географію та почали возити гуманітарку до інших деокупованих регіонів. Наразі доставляємо допомогу до Харкова, Чернігова та Костянтинівки – там у нас є партнери, які приймають вантажі та розподіляють їх до нужденних людей. Також регулярно їздимо до Миронівки Київської області: там багато переселенців з Донеччини, яким потрібна підтримка. Зараз у нас в команді майже 50 менеджерів, близько 100 волонтерів і 100 автівок з водіями. Я опікуюся уже не одним, а трьома складами. З лютого ми зібрали понад 500 тонн та нагодували майже 40 тис. людей у рамках проєкту Food for UA 2022. Крім того, відвезли 5 фур одягу для тих, чиї домівки зруйновано, а також три фури медичних препаратів та ще три вантажівки медичного обладнання для лікарень та військових госпіталів на сході та півдні України. Склади з гуманітарною допомогою Ми також допомагаємо захисникам. Передали їм 1200 бронежилетів, 50 генераторів, 300 карематів та 10 автівок, а ще 15 відремонтували. До того ж у перші місяці війни приготували понад 20 тис. порцій сухих супових наборів для військових, які постачали прямо на передову. Працюємо і з дітьми, які постраждали від війни: у серпні та листопаді організували для них два виїзні табори для відпочинку та психологічної реабілітації. Загалом там побувало 135 дітлахів. Наш водій став героєм фільму Netflix За 9 місяців роботи ми зібрали безліч історій людей, яким допомагали. Часто такі розповіді руйнували стереотипи. Наприклад, ми звикли думати, що сільським жителям легше себе прогодувати, адже у них багато запасів їжі у погребах. Але коли розвозили гуманітарку, дізналися, що багато людей майже голодували. Ті, у кого були запаси, ділилися їми з іншими, і за кілька тижнів їжа закінчилася. А до сезону городніх робіт ще було далеко. Тож люди раділи, що до них доїхали волонтери. Дістатися до віддалених сіл не завжди було просто. Якось ми їхали разом із військовими через замінований ліс. Я керувала однією з автівок, інші ми найняли разом із водіями. В одній машині щось вийшло з ладу, і водій відмовився їхати далі. Казав, якщо продовжувати рух, то вийде дуже дорогий ремонт. Але військові заборонили зупинятися в лісі – це небезпечно. Тоді водій почав нервувати, і поки ми не пообіцяли компенсувати ремонт, колона не рушила далі. Загалом ми затрималися в тому лісі на дві-три години, доки полагодили автівку та розв’язали суперечку. Але все це було не дарма: до того села ніхто, крім нас, ще не доїжджав. Там було багато руйнувань, люди розбирали завали та вкрай потребували допомоги: як їжі, так і медикаментів. Найдраматичнішою була історія одного з наших водіїв, який вивозив людей з Бучі, коли туди підійшли росіяни. Волонтер встиг врятувати 203 людини і неодноразово потрапляв під обстріли. Втім, останній рейс виявився трагічним. Він поїхав разом із дружиною, і на в’їзді в Бучу росіяни взяли їх у полон. З них сильно познущалися, але, на щастя, зрештою відпустили живими. Цей волонтер став одним з ключових героїв документального фільму для Netflix про воєнні злочини російської армії, який знімає сценарист серіалу «Картковий будинок» Бо Віллімон. Крім цього, він став прототипом головного героя художньої стрічки «Буча» від вітчизняних кінематографістів, авторів фільму «Кіборги». Будемо працювати до перемоги Волонтерство змінює психоемоційний стан. З одного боку, я стала трохи менш чутливою до горя, адже побачила багато його проявів. Навчилася «просто брати і робити», діяти з холодною головою. З іншого, доводилося й ридати від безсилля «як дівчинка». Морально найскладніше отримувати численні запити про допомогу з різних точок України – з тих місць, де ми, на жаль, не можемо допомогти. Відмовляти завжди складно. Однак, коли ми бачимо посмішки тих людей, яким вдалось допомогти, розуміємо, що робимо велику справу. Це мотивує мобілізувати зусилля та надалі працювати заради спільної мети. Команда волонтерів Ukraine Alive 2022 Наразі ми докладаємо основні зусилля на розвиток відносин з міжнародними донорами. Адже якщо збирати кошти в Україні та купувати товари за кордоно, то гроші будуть «вимиватися» з економіки. Тому намагаємося залучати економічну підтримку з-за кордону. У такий спосіб ми отримуємо можливість і далі постачати продукти у постраждалі регіони, годувати та підтримувати вимушених переселенців. Ми плануємо волонтерити до перемоги. Будемо покращувати процеси та залучати нові фонди, кричати про те, що Україні потрібна допомога. Рухаємося до того, щоб працювати ще більш централізовано, прозоро, відкрито – щоб скоріше побачити мирне небо над українськими містами.