Денис Беленко – автор контенту на сайті

Свою компанію Belenko Studio я заснував 25 років тому. І ще на початку обрав спеціалізацію: створення ресторанів під ключ. За цей час ми з командою розробили інтер’єри для майже 200 закладів, що розташовані не лише в Україні, а також у Західній Європі. Одними лише інтер’єрними рішеннями справа не обмежується. У багатьох випадках ми створювали повний пакет: від назви й концепції до айдентики й маркетингової стратегії. Тож тут я хочу поділитися сімома порадами, які, сподіваюсь, будуть корисні не лише архітекторам і дизайнерам, а і всім, хто розглядає креативну індустрію як галузь для створення власного бізнесу. Почніть з унікальних рішень З чого почати? Із запитання: що такого я можу зробити, що неможливо або дуже складно зробити без мене? Тобто тут ідеться про унікальне рішення, яке ви можете запропонувати світові. Рішення, яке інший виконавець або взагалі не зможе реалізувати, або це вийде занадто дорого. З часом з’являються певні прийоми, які формують ваш стиль (також унікальний). І замовники починають приходити до вас не тому, що ви найдешевший на ринку або просто опинилися поряд. А тому, що оцінили ваш стиль і хочуть бачити його у своїх проєктах. І при цьому ваш стиль – це щось дуже органічне для вас, бо це ж частина вас. А скопіювати його комусь іншому – дуже важко. Вчіться, працюючи і працюйте, навчаючись Зізнаюсь: я опинився в професії випадково. Прийшов вступати до одеського будівельного інституту, побачив гарні малюнки на стінах і обрав архітектурний факультет. Конкурс – 10 людей на місце. Усі мої рідні і друзі казали: шансів у мене немає, адже я навіть малювати не вмів. За рік навчився малювання – присвячував цьому по 12 годин щодня. Працювати почав на першому ж курсі інституту. Одна з викладачок запитала: чи хоче хтось допомагати її сину-архітектору. Я погодився і перший рік працював за копійки, виконуючи найпримітивнішу роботу. Коли був реалізований мій перший проєкт – три сходинки та козирок перед авіакасами в Одесі – я відчув величезну гордість! Хай там як, паралельно навчаючись і працюючи, уже на четвертому курсі я вже мав велику кількість цікавих проєктів. А ще за два роки заснував власну студію. Оберіть свій фокус Перший ресторан, для якого я розробляв і назву, і концепцію, і інтер’єр, відкрився у 2000 році. Це заклад, який, до речі, і досі працює в Одесі, на Дерибасівській. Саме тоді я вирішив, що займатимусь саме розробкою інтер’єрних та концептуальних рішень для закладів. Чому я вирішив сфокусуватися саме на створенні ресторанів? Причин тут багато. Будь-який заклад – це своєрідний «театр», куди гості приходять не лише заради їжі й напоїв, а ще й заради вражень і емоцій. Тож це відкриває дуже широке поле для креативу. Існує і досить прагматична причина: успішні ресторатори не обмежуються одним закладом і повертаються до вас знову і знову. Звісно, якщо їм подобається те, що ви робите. Краще один «свій» замовник, ніж десять випадкових Який, на мою думку, ідеальний замовник? По-перше, він добре розуміє, що йому треба й може чітко пояснити свої бажання. По-друге, він відкритий до конструктивного діалогу й готовий змінювати свою думку, якщо його переконають, що так буде краще для справи. І по-третє, він не просто замовник, а співавтор, з яким завжди цікаво разом креативити. А клієнт, з яким я не стану працювати – це повна протилежність того, хто описаний вище. Він не чує аргументів, а наполягає на тому, щоб усе було зроблено тільки так, як він сказав. А якщо він використовує фразу «тому що я за все плачу», це стовідсотковий red flag. Товаришуйте з конкурентами Якщо вам вдалося сформувати власний стиль, можете вважати, що конкурентів у вас немає. Тому що замовники будуть звертатися до вас, тому що знають, що ви вмієте і їм потрібно саме це. А якщо їм буде потрібно щось інше, вони будуть звертатися до інших майстрів. Тобто це не конкуренція, а скоріше розподіл ринку на основі індивідуальних талантів. Тому я підтримую добрі стосунки з усіма помітними гравцями ринку. Інколи ми навіть перенаправляємо один одному клієнтів – коли розуміємо, що клієнт «помилився дверима» і йому потрібен інший майстер. Стосунки з колегами – винятково робочі Тут я маю на увазі не лише відсутність романтичних зв’язків на роботі, хоча й це також. Скоріше тут ідеться про дружні стосунки між власником студії і членом команди. Коли раніше я будував приватні стосунки з колегами, це завжди закінчувалося не дуже добре. Образи, неадекватні очікування та інше – усе це шкодить і творчому процесу, і бізнесу. Тож тепер із членами команди в мене суто професійна комунікація. Ми не сім’я – ми творчий колектив. І всі, хто зі мною працюють, це розуміють. Доводьте проєкти до кінця Дотримуватися цього принципу іноді буває складно – особливо, у ситуації, коли замовник не оплачує рахунки вчасно. Але я завжди намагаюсь йти до кінця, навіть якщо це пов’язано із певними ризиками. Бо для мене дуже важливо, щоб кожен проєкт, яким я займаюсь, потрапив до портфоліо студії і я міг ним пишатися. Зазвичай моя студія супроводжує проєкт до його відкриття, а іноді й далі. А у випадку, якщо я стаю одним з інвесторів, то це взагалі окрема історія про співпрацю.