Дмитро Лисицький – автор контенту на сайті

Мою увагу привернув допис, в якому Білла Гейтса спитали, чи погодився б він видати доньку за бідного чоловіка. Білл Гейтс нібито відповів: «Ні», пояснивши, що справа тут не в кількості грошей, а у тому, що спроможність заробити багатство визначає якість людини – здібність до навчання, працьовитість, віру у себе та інше. Якщо чесно, я не дуже повірив у правдивість розмови, бо такі міркування про багатство і бідність більш притаманні інфоциганам, ніж людині з культурою мислення, яким є Білл Гейтс, але тема мене зачепила. Дійсно, бідність існує. Більш того, дослідження показують, що вона передається від батьків до дітей. Звісно, справа не в генетиці. В Штатах намагаються виправити помилки рабовласництва, розірвати коло бідності серед чорних. Але виявилось, що дати рівні можливості для цього недостатньо. Навіть, якщо є доступ до нормальної освіти, цього недостатньо. Середовище міцно тримає людей: це не тільки злочинність чи наркотики, а й просто негативне світобачення. Якщо ти думаєш, що держава тобі винна, що багаті поділили країну і, що хтось створив тебе бідним – ти залишишся бідним. А ось з терміном «багатий» є проблема. В тому дописі про Білла Гейтса багата людина – це не людина в якої купа грошей, а яка може створити купу грошей. Багата людина постійно навчається, вірить в себе, вірить у можливості та працює. Але чи справді цього достатньо, щоби бути багатим? Сформулюю по-іншому: чи заробить така людина мільярд? Якщо чесно, я якось досі не заробив, то може ледащий чи не вірю в себе… Мені якось сподобалась імітаційна модель Алесандро Плучино, де він взяв вибірку людей з нормальним розподілом таланту – це відповідає, наприклад, розподілу IQ серед людства. Далі він «бомбардував» їх щасливими та нещасливими подіями. Талановиті люди використовували щасливі події краще ніж менш талановиті. В результаті випробувань він отримав певний розподіл багатства, який збігся з дійснісним розподілом. До речі, на відміну від таланту, це не нормальний, а ступеневий розподіл, що вже дає певну підказку. Але до найбагатших в моделі потрапили не обов’язково найталановитіші – їм просто частіше щастило. Ця імітаційна модель має підтвердження й у реальному житі. Нещодавно у підприємницькому чаті опублікували статистику YCombinator та Sequoia – це найуспішніший акселератор і один із топових венчурних фондів. Їхній успіх напряму залежить від вміння знаходити стартапи з мільярдним потенціалом. Якщо стартап заробив навіть кілька десятків мільйонів – це не є успіхом для них, бо економіка венчурної моделі не працює. Так от, тільки 1% їхніх інвестицій стають юнікорнами – вони помиляються 99 зі 100 разів! Основний критерій за яким вони обирають кому дати гроші – це якість підприємців. Вони відкрито це говорять. Тож що їм заважає налагодити процес пошуку тільки найкращих підприємців? Відповідь проста: вони це і так вже роблять. Просто навіть якщо давати гроші тільки кращим, то тільки 1% посміхнеться справжня удача. До речі, серед їх портфоліо багато людей які заробили мільйони чи десятки мільйонів і я не думаю, що хтось наважиться назвати їх лузерами. Але з точки зору венчура – це не те, на чому вони заробляють. Я думаю сам Білл Гейтс, коли писав операційну систему для інших комп’ютерних ентузіастів не міг передбачити, що вона змінить розвиток усієї індустрії та знищить монополіста обчислювальної техніки IBM, на плечах якого він побудує свій бізнес. Так само Джон Рокфеллер не міг уявити, що його бізнес з постачання пального для керосинок перетвориться на найбільший в історії людства бізнес коли з'являться автомобілі. В обох випадках удача посміхнулась талановитій людині. Отже, якщо людина освічена, працьовита, позитивна і не сидить у зоні комфорту, вона точно не буде бідною. Але, як доводить наука, скільки в людини буде багатства, як не дивно, залежить не від неї... Джерело: Facebook Dmitri Lisitski