Дмитро Боярчук – автор контенту на сайті

Щоразу, коли у нас є контакт з Мінфіном по податковому адмініструванню, нам пропонують висновок поважних іноземних експертів, де написано, що українське податкове законодавство з податком на додану вартість у цілому відповідає законодавству ЄС. Висновок базується на тому, що у нас є ПДВ і він формується каскадним ефектом. Це напевно схоже на те, як Вольтер Дюранті заперечував Голодомор у своїх публікаціях бо… його попросили. Податкова система тримається на «костилях» В СРСР була Конституція, яка захищала права трудящих. А трудящі в СРСР мали право голосу і навіть ходили на вибори. Але був нюанс. Я б сказав нюансіщє, який відрізняє «у цілому» схожу податкову систему України від податкових систем решти цивілізованого світу. Проблема в тому, що податкове та митне адміністрування України пронизане такими собі «костилями», які дають можливість там підтягнути, тут підкрутити. На публіку існування цих «костилів» виправдовується необхідністю наповнювати бюджет в умовах, коли усі українці «підлі людішкі», недоплачують, всіляко ухиляються і, якщо не включати «важелі», то бюджет розвалиться і пенсіонери помруть з голоду. Зворотна сторона медалі, що уповноважені особи, які мають доступ до «костилів», володіють широкими можливостями забезпечити своїм дітям і онукам безбідну старість у буржуйських країнах. Але що ще гірше, наявність «костилів» у системі погано впливає на бажання щось робити в країні, інвестувати в неї. «Костилі» забезпечують майбутнє одиниць, але крадуть перспективу в економіки в цілому. Як ви можете здогадатись, в розвинених країнах податкове адміністрування стоїть на зовсім іншій основі. Базова філософія полягає у широкому звітування про свою діяльність. Звідти й купа різних форм, які потрібно заповнювати і які фіксують хто де і що. Але це звітування не несе ризиків для чесних платників податків. Вони існують для того, щоб якщо виникне якась підозра, то можна було легко з’ясувати що саме відбулось. Тобто система тримається на тому, що є невідворотність покарання і максимально можливий моніторинг того, що відбувається. Важелі втручання в щоденну діяльність без рішення суду дуже обмежені. Відчуваєте різницю? Одна система пронизана контрольно-каральними функціями на рівні простих функціонерів, які можуть в будь-який момент «загризти» будь-кого тільки обсягом своїх втручань. І друга система, яка веде активний моніторинг діяльності та не чіпає нікого, якщо на таке втручання немає обґрунтованих підстав (і рішення суду). Ось цей нюанс він фундаментальний, світоглядний і поки що непереборний. Щоразу, як ми наближаємось до «костиля» уся система загоряється червоними лампочками та вмикається сигнал тривоги. Якщо якийсь «костиль» виймається, як, наприклад, ручне адміністрування відшкодування ПДВ, то відразу аналогічний вмонтовується в іншому місці – податкові накладні. Деякі «костилі» ми бачмо та активно з ними працюємо. А ще десятки їх приховано, або створюється як «запобіжники» в інших місцях. Потрібно відмовитися від презумпції вини у податковому та митному адмініструванні На жаль, коли починається нова війна проти чергового «костиля» ми на роки грузнемо в обговореннях якихось технічних нюансів. Поки йдуть ці обговорення втрачається купа часу, а тим часом з’являються нові укріплення з нових «запобіжників». На цьому фоні я зовсім не дивуюсь, що підприємці втрачають терпіння і починають закликати до радикальних кроків, щоб можна було рубанути та розв'язати питання раз і на завжди. Якби мене хтось запитав, як з цим мати справу, я б в один із системних документів (де гроші в обмін на реформи), як-то Ukraine Facility, прописав базову філософію: «відмова від практики презумпції вини у податковому та митному адмініструванні». І як тільки ця базова річ буде зацементована в програмному документі, то далі б із задоволенням зайнявся б експертизою усіх податкових та митних процедур на наявність «костилів» і їх використання для порушення базових прав платників податків. Чому так? Бо, як із Голодомором іноземці погано орієнтуються у справах радянських республік (навіть колишніх), особливо, коли заяви авторитетних на їх думку людей роблять картину неоднозначною. А от з базовими правами – право на невинуватість – тут все чітко і зрозуміло. І якщо прив’язуватись до цього фундаменту, то справи повинні піти краще. Мої поїздки Варшава-Брюссель-Лондон останні пів року, серед іншого, мали на меті протестувати на скільки цей формат сприймається. Я переконався, що іноземці просто не хочуть занурюватись у так звані «національні стандарти бухгалтерського обліку», де зашито велику частину цих «костилів». Однак, коли заходить мова про презумпцію вини з конкретними прикладами, як працює механіка, на цьому моменті розмова стає предметною і цікавою. Джерело: Facebook Dmytro Boyarchuk