Оксана Козлова – автор контенту на сайті

MC.today разом із програмою КУБ («Країна успішного бізнесу») от «ПриватБанка», компанією Mastercard і Unit School of Business підбиває підсумки конкурсу «Топ-3 поради, які я дав би собі на старті бізнесу». Він проходив у межах проєкту «Відважні підприємці Харкова». До 4 листопада учасники розміщували поради собі, ще підприємцям-початківцям, на особистих і бізнес-сторінках Facebook з тегом #отважныехарьков. Журі – редакція MC.today, представники КУБ, Mastercard і Unit School of Business – проставили бали, а за сумою всіх балів журі визначило фіналістів конкурсу. Переможцем конкурсу став Михайло Чорноморець. Він отримує приз від Unit School of Business – два місяці навчання за програмою BUILD, створеної за методологією Університету в Берклі (Каліфорнія). межах навчання Михайло опрацює сім напрямків свого бізнесу, від стратегії до роботи з командою, а допомагати йому будуть 13 експертів Unit School of Business. Публікуємо історії та поради підприємців, які посіли перші три місця в конкурсі. 1-е місце Михайло Чорноморець, керівник IT-школи Hillel і співзасновник ресторану «Сніг на голову», 32 роки Михайло Чорноморець, керівник IT-школи Hillel і співзасновник ресторану «Сніг на голову» У 19 років я спробував себе в підприємництві. Тоді здавалося, що гроші можна заробити, якщо просто набратися сміливості і схрестити пальці на удачу. Потрібно всього лише виставити щось на продаж. Без будь-якого бюджету я відкрив свій ювелірний відділ на 15 кв. м у торговельному приміщенні в дуже прохідному місці, біля Центрального ринку в Харкові. Я домовився з невеликим ювелірним заводом і взяв товар на реалізацію. Раз на два тижні розраховувався за результатами продажів. Я не перебільшую – у мене не було ні копійки, сам працював за наймом, і заробітку ледь вистачало, щоб перекрити зарплату реалізатора й оплатити оренду приміщення. Торговельної марки не було, товар не відрізнявся від того, що був на вітринах серйозних магазинів. Загалом не було ні знань, ні ресурсівв. Проіснував мій перший бізнес не більше як пів року. Виписку з реєстру приватних підприємців і ліцензію на торгівлю ювелірними виробами зберігаю досі. Що цікаво, уже тоді одним з видів економічної діяльності у мене був ресторанний бізнес. Чим я і скористався через 12 років. А поки мене чекали покупка франшизи, робота у великих міжнародних компаніях. З 2017 року я керую IT-школою Hillel у Харкові, а в 2020 році ми з Тетяною Каменевою відкрили в центрі Харкова ресторан «Сніг на голову». Дев'ять із 24 наших співробітників – люди з ментальною інвалідністю. Відвідувачів ми почали приймати в лютому. Але весняний карантин змусив нас освоювати нові формати роботи. Ми відкрили хмарну кухню – це ресторан, який готує тільки на доставку. Зараз «Cнiг на голову» вже приносить дохід і зростає на 10% щомісяця. У нас від 90 до 110 замовлень на день. Ми починали із класичного ресторану, а зараз працюємо з агрегаторами, службою доставки, з мобільним застосунком і сайтом, проводимо десятки акцій. Перший досвід підприємництва я згадую з посмішкою, але практичної користі від нього не бачу. Якби я зустрів себе новачка-бізнесмена, то обов'язково порадив би: Не бреши собі ні в чому. Кожне слабке місце – твоє, партнерів, бізнес-моделі – рано чи пізно дасть про себе знати. У моєму випадку відсутність грошей на підтримку та розвиток бізнесу була брехнею собі, тому що навіть не було кому пускати пил в очі. Але це не привід здаватися, а причина пропрацювати кожен момент, стати сильнішим і вийти на шлях підприємництва у всеозброєнні. Золота середина між сліпою вірою в успіх і реальністю дуже важлива. Жодних компромісів. Ще під час роботи над ідеєю, концепцією майбутнього бізнесу не дозволяй собі компромісів. Вони неприпустимі в питаннях якості продукту, партнерів, вибору місця, часу і навіть у дрібницях. Звичайно, рано чи пізно тобі доведеться з ними зіткнутися віч-на-віч, і їх кількість буде зростати як снігова куля. Тому борись із ними на початку шляху – і ти ще не раз подякуєш собі за це рішення. Кілька років тому я пішов на компроміс при підписанні договору оренди і втратив бізнес перед самим його відкриттям. Я орендував землю під будівництво бару з літнім майданчиком біля великої новобудови в Харкові. Але буквально за два дні мені довелося знести те, що я будував власними руками. Власник ділянки передумав співпрацювати зі мною та погрозами змусив мене на цей крок. Збирай команду. Стримай свою гординю і збирай сильну команду. Навколо мільйон талановитих людей: математики, маркетологи, розробники, оратори. Визнай, що все вміти неможливо, і перестань трястися над шкурою невбитого ведмедя. Створюй чесні умови партнерства, збирай команду супергероїв – і разом з ними підкорюй світ. Самому можна бути ремісником, але це не мій шлях. 2-е місце Ірина Демиденко, комерційний директор «Вітайм Груп», 37 років Ірина Демиденко, комерційний директор «Вітайм Груп» Звільнення, діра в сімейному бюджеті у 20 тис. грн – це те «багатство», з яким ми із чоловіком, Олексієм Демиденко, вирішили почати свою справу 2008 року. Ми працювали в компанії відомого харківського інтернет-провайдера, і одного чудового дня нас несподівано звільнили, і причина була зовсім не в профнепридатності. Начальство керувалося особистими мотивами. Через тиждень ми писали свій перший бізнес-план і придумали назву для нового бізнесу – «Вітайм Груп». Вирішили зайнятися обслуговуванням IT-інфраструктури підприємств на аутсорсі. Через три місяці отримали реєстраційні документи, першу печатку. Вибір бізнесу був для нас очевидним: у чоловіка був досвід роботи системним адміністратором, керівником техпідтримки. А я, маркетолог, допомогла «упакувати» всі його знання та досвід у затребувану послугу. Приблизно 15 тис. грн зайняли в батьків Олексія на оренду офісу та купівлю перших меблів. Комп'ютерну техніку збирали з того, що було. А перший сайт я створила сама на базі CMS Joomla. Нам дуже пощастило: серед родичів і друзів виявилися хороші IT-фахівці. Деякі з них працювали з нами довгий час. Ми вийшли зі своєю пропозицією до харківських підприємців, коли ринок аутсорсингу IT-послуг в Україні ще не був сформований. Зараз у нас майже 30 клієнтів з харківським корінням і філіями в Дніпрі, Запоріжжі, Львові, Києві. Наше зростання пропорційне зростанню наших клієнтів. Чим більше стають їхні бізнеси, тим більше їхні IT-інфраструктури, а відповідно, і наш дохід. Тому ми намагаємося всіма доступними нам способами налаштувати IT-інфраструктуру замовника таким чином, щоб вона була максимально ефективною. Показник приросту нових клієнтів у нас завжди низький, така специфіка діяльності, – 10–20% на рік. Незважаючи на всі складнощі – сотні разів опускалися руки, звільнялися і роз'їжджалися співробітники, – я вважаю, що наше рішення піти у вільне плавання стало одним з найкращих у житті. Але, озираючись назад, можу сказати, що ми були молодими і недалекоглядними підприємцями. І мені б стали у пригоді такі поради: Спочатку знайди перших клієнтів і відточуй на них свою бізнес-модель, а потім вже орендуй офіс, реєструй юридичну особу, вкладайся в маркетинг і обростай іншими постійними витратами. Тільки в такому порядку, а не навпаки. На старті ми відкрили офіс, зареєстрували компанію. Але плану, як ми будемо знаходити клієнтів, у нас не було. Перші пів року перебивалися випадковими заробітками і могли працювати з дому. Ситуація змінилася, коли уклали перший довгостроковий договір з харківським логістичним підприємством. Завжди рахуй усі витрати і доходи до копієчки, регулярно аналізуй їх і складай детальний фінансовий план. У нашому бізнесі складно чітко підрахувати вартість усіх послуг. Часто виходило так, що ми робили більше, ніж спочатку було прописано в договорі. Наприклад, ми взяли зобов'язання адмініструвати сервери, які вже були в роботі. А паралельно налаштували ще один новий, але не взяли грошей за його обслуговування окремо. У підсумку – зайнятість на 100%, а прибутку немає. Ніколи не допускай вигоряння. Як би не хотілося обійняти неосяжне і робити ще більше, навчися тримати баланс між роботою і відпочинкомм. 3-є місце Роман Сидоренко, засновник компанії дизайнерських меблів Instyle, 39 років Роман Сидоренко, засновник компанії дизайнерських меблів Instyle 2002 року я почав перший бізнес – вирішив торгувати мобільними телефонами оптом і в роздріб. Через чотири роки зрозумів, що ця сфера не така вже й прибуткова. Коли продавав залишки, то заробив у три рази менше, ніж планував. Я «злив» увесь склад і вирішив, що покінчив з мобільним бізнесом. Але в мене були амбіції, бажання розвиватися і заробляти, тому шукав нові ідеї. Я готовий був братися за будь-який проєкт, на який би в мене вистачило знань і грошей. І знайшов цілих три. Знайомий розповів, що скоро в Харкові відкриватимуть новий торговельний центр. Ми із братом Іваном взяли в оренду торгові приміщення. Відкрили там магазин парфумерії та косметики, комп'ютерний клуб і знову магазин мобільних телефонів та аксесуарів. Сам дивуюся, коли згадую той час: ми працювали без сайту, воронок продажів, метрик, CRM-систем, HR-менеджерів, без 1С та багато чого іншого. Але в нас усе виходило! Але найуспішнішим сімейним бізнесом стало виробництво кухонних меблів, його ми створили разом з батьком Юрієм. На купівлю устаткування та вантажного мікроавтобуса, оренду невеликого цеху, зарплату двом співробітникам ми витратили приблизно $40 тис. Сьогодні крім кухонних гарнітурів ми виробляємо меблі для дому й офісу, готелів, ресторанів. Працюємо не тільки в Україні, нам вдалося вийти на ринки Німеччини, Польщі, Канади, Ізраїлю. За останній рік значно зріс експорт наших продуктів. Уже почали продавати франшизу. Собі, бізнесменові-потківцю, я сказав би: Чарівної таблетки не існує. Будь-який новий результат вимагає тих дій, яких ти ще не робив. Але ніколи не зупиняйся. Навіть коли втомився і хочеться кинути все – рухайся повільно, не поспішаючи, але рухайся. Невдачі трапляються незалежно від віку, досвіду чи ніші. Усвідом, не виправдовуйся і вирішуй питання. Уміти брати на себе відповідальність за кожен промах – важлива риса людини. Тим паче якщо ти керівник і підприємець. Став великі цілі і високу планку. Будь-яка божевільна мрія обов'язково втілиться в життя. Міг би я – звичайний хлопець із Люботина – 20 років тому подумати, що буду власником меблевої фабрики, буду створювати разом з командою круті проєкти в Україні та за її межами? Сьогодні це реальність. Починав я свій шлях без фінансової допомоги, знань і досвіду. Але я ставив і ставлю великі цілі.