Олександр Тончев – автор контенту на сайті

Є багато факторів, що впливають на ціноутворення в магазинах, і один з головних — логістика. Оскільки 12.2% ВВП України — це товарообіг з Польщею, блокада польських перевізників не могла не вплинути на ціни. Ціна на транспортні послуги взагалі не може бути сталою, вона завжди коливається, така вже особливість ринку. До блокади ціна за 1 фуру товару, привезеного з Польщі в Україну, була в районі €1800-2200 + складські витрати, брокерські послуги, проходження кордону тощо. В результаті, орієнтовно €2100-2500 за 1 машину. Коли почалася блокада, ціни за 1 фуру зросли від €4000 до €7500. Водій, який вже знаходиться в Польщі, у виграшній ситуації, з ним важко торгуватися — він самостійно піднімає ціну, що потім відображається на ціннику в українського ритейлера. Тому якщо ви бачите, що подорожчав певний товар в супермаркеті, то ймовірність впливу блокади на це вкрай висока. Логістика стала в декілька разів дорожчою. Чому блокується польсько-український кордон? Умов від польських перевізників багато. Але якщо об’єднати все і спростити, то я вбачаю 2 основні причини: Польські перевізники хочуть отримати окремий доступ до сервісу єЧерга. Ситуація виглядає таким чином, що український далекобійник реєструється в єЧерга і отримує запис на перетин кордону через 5-10 днів. Він спокійно сидить вдома, а потім їде та проходить кордон. Польський перевізник, який в’їзджає з товаром в Україну, після розмитнення та розвантаження одразу повертається на кордон, щоб стати в живу чергу. Ось тут і виникає конфлікт з українськими перевізниками, які зареєструвалися в єЧерга — польських далекобійників це не влаштовує, бо їм доводиться довгий час ночувати в кабінах або в готелях, вони вимагають окремий зелений коридор для себе. Причина зрозуміла, але чому одразу страйкувати? Чому б не подати спочатку запит до Міністерства інфраструктури України, щоб вирішити це питання? На мою думку, тут не обходиться без політичної складової. Повернення квот. Польські перевізники хочуть повернути систему дозволів на вантажні перевезення, щоб була певна цифра, більше якої перевезень не може бути. Умовно — в українського далекобійника на рік 100 тисяч дозволів, у польського перевізника така ж кількість. І якщо порівняти, то український перевізник витрачав ці квоти вже в вересні, а у польського ще був запас, він загалом менше їздить. Тут, на мою думку, бізнесова складова, адже український далекобійник готовий возити вантажі за менші гроші, а поляків така ситуація не влаштовує. Поляки починають менше заробляти, і думають, що ми демпінгуємо ринок. Але по факту вони просто не витримують конкуренції, тому що український перевізник купує паливо і запчастини за такими ж цінами. І в мене виникає питання — як тоді ми рухаємося в ЄС, якщо після вступу, й інші наші спеціалісти будуть створювати конкуренцію? Незрозуміло. Польська економіка втрачає більше, аніж українська Це моє тверде переконання, що поляки втрачають більше. Суть проста — польські перевізники не пускають польський товар в Україну. Грубо кажучи, український ритейлер купує польський сир, платить гроші, податки, а страйкарі не випускають свій же експорт. Нещодавно Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА) проводила опитування — в середньому один день простою вартує одній компанії ЄБА втрат у розмірі близько 1 000 000 грн. За моїми спостереженнями, польські компанії втрачають вдвічі більше. Окрім того, зважайте на транзит, бо через кордон йде багато товарів з інших європейських країн. Також китайські товари в Україну йдуть через Польщу, ніхто з наших клієнтів в Україні за 2 роки війни жодного разу не возив їх через Молдову чи Румунію. Контейнери приходять або баржами в Гданськ, або літаками у Варшаву — лише потім направляються в Україну. Терміни доставки товару та шляхи обходу кордону Тепер скажу про терміни доставки та шляхи, які знайшли для себе українські перевізники. Давайте пропишемо увесь процес, щоб було зрозуміло. Візьмемо Київ-Варшава, туди-назад: Український перевізник завантажується експортом в Києві. Чекає до 10 днів в єЧерга. Проходить кордон, їде до Варшави, це 2-3 дні. У Варшаві розвантажується, завантажується товаром, який повезе в Київ, і повертається на кордон. Ще 3 дні. Стоїть на кордоні через страйк. 14 днів, а то й більше. В результаті: 1 рейс для українського перевізника в Польщу — це мінімум місяць. В нормальних умовах — 2 тижні. Тут додам про Укрзалізницю, яка запустила перевозку фур потягами — новина супер, в усіх спільнотах зібрала багато лайків серед населення, але це крапля в морі. Платформою можна провезти 23 фури, але щоденно польсько-український кордон мають проходити понад 900 траків. То що роблять наші перевізники? Їдуть через Румунію або Молдову, потім через Угорщину й Словаччину, і заїжджають в Польщу — роблять величезне коло, а це 300-600-800 км, в залежності від місця призначення. Ось тут можемо порахувати. Нехай буде 600 км в Польщу в обхід і 600 км назад в Україну — це 450 літрів солярки умовно по €1.5, усього €675 лише на паливо. А ще врахуйте заробітню плату водія, амортизацію, перепробіг, платні дороги, ось тут і €1500 зверху, які впливають на ціноутворення. У ритейлерів питання — і навіщо мені возити товари з Польщі? Можливо, почати працювати з Туреччиною, Італією, Грецією? Та й перевізників, охочих їхати в Польщу, набагато менше стало за останній час. Скажу по власному бізнесу. Ми наразі робимо угод в 2 рази менше, аніж це було до блокади польського кордону. У зв’язку з цим у нас зменшився прибуток, ми стали менше донатити, це все в комплексі вплинуло на процеси, бо майже 30% перевезень у нас було зав’язано на Польщі. А витрати не зменшилися. Тому також диверсифікуємо послуги, хочемо зосередитися на декількох вузьких нішах та більш тісно працювати з ринками Чехії, Німеччини та США.