Ірина Слісаревська

Вітаю! Мене звати Ірина Слісаревська, я старша інженерка з цифрової доступності в «EPAM Україна». Вже понад три роки працюю у сфері цифрової доступності, навчаю школярів, студентів і колег. Володію сертифікацією DHS Trusted Tester Certification. У цій статті я розвінчаю поширені міфи та розгляну, як розвивається цифрова доступність в Україні. Цифрова доступність – це можливість використання цифрових сервісів якомога більшою кількістю людей, включно з людьми з інвалідністю. Міф №1: Цифрова доступність потрібна лише людям з інвалідністю Існує міф, що цифрова доступність стосується лише людей з інвалідністю. Але інвалідність чи різноманітні порушення можуть бути постійними, тимчасовими чи навіть ситуаційними. Уявіть, що ви на вулиці в яскравий сонячний день, екран смартфона засвічений і текст важко прочитати. Або у вас на руках немовля, вам потрібно зробити онлайн-замовлення, але дитина грається з мишкою. Використовувати клавіатуру було б набагато зручніше, але, на жаль, цей спосіб навігації не був врахований розробниками. Інший приклад – тимчасова втрата слуху після інфекції або гучного заходу. Так само може бути і з моторними функціями – тимчасова травма або дитина на руках. Цифрова доступність передбачає створення зручного цифрового контенту для всіх, незалежно від здібностей, віку чи стану здоров’я. До того ж доступність актуальна не лише для вебсайтів, а й для банкоматів, телевізорів, мобільних додатків та навіть цифрових документів (Word, Excel та інші). Міф №2: Спочатку функціональність, потім доступність Часто під час розробки продукту звучить ідея: «Спершу попрацюємо над функціональністю, а доступність додамо пізніше». Але такий підхід рідко приносить бажані результати. Уявіть, що будинок вже побудований, а про доступність згадали лише згодом. Збільшення дверних проходів або встановлення пандусів стає важким, дорогим процесом, який може порушити загальну конструкцію. Це ж стосується і цифрової доступності – такі аспекти варто враховувати ще на етапі планування та розробки проєкту. На відміну від будівлі, цифровий продукт вимагає постійного вдосконалення та регулярних оновлень. Думати про доступність із самого старту – це не лише ефективно, але й економічно доцільно. Варто пам’ятати, що йдеться про безперервний процес, а не одноразове завдання. Саме тому ми приділяємо велику увагу навчанню студентів, щоб вони ще на початку свого професійного шляху усвідомили важливість інтеграції принципів доступності. Одного разу я читала лекцію про основи цифрової доступності для школярів у загальноосвітній школі з ІТ-напрямом. Ми обговорювали важливість контрастів, зручних шрифтів, а також приклади, коли використання надто складних стилів, як-от готичний чи арабська в'язь, створюють труднощі для людей із дислексією. Щоб зробити пояснення ще ближчими до реального життя, я наводила приклади з TikTok та Instagram. Розповідала, як текст на відео може ставати нерозбірливим через зміну фону, і радила використовувати підкладки для тексту, щоб забезпечити його читабельність у будь-якому контексті. Окрім того, ми обговорили, як правильно використовувати інструменти в Word та PowerPoint, наприклад, застосовувати нативні заголовки, які розпізнають скринрідери, чи додавати альтернативні тексти до зображень. Це важливо, адже ми ніколи не знаємо, чи кінцевий користувач не має порушень зору, дальтонізму або дислексії. Лекція з цифрової доступності для студентів НТУ «Дніпровська політехніка» Міф №3: Цифрова доступність в Україні не розвивається На міжнародному рівні існують стандарти, які сприяють впровадженню доступності, наприклад: ADA (American with Disabilities Act) у США, EAA (European Accessibility Act) в Європейському Союзі, та загальний стандарт WCAG (Web Content Accessibility Guidelines), який визначає вимоги до доступності вебконтенту для людей з порушеннями. В США регулювання цифрової доступності базується на серйозних юридичних наслідках. Якщо компанія не дотримується вимог доступності, це може призвести до суттєвих штрафів, які значно впливають на її фінансову стабільність. У 2015 році Гарвардський університет сплатив штраф у розмірі $1,6 млн через те, що онлайн-курс з програмування був недоступним для людей з порушенням слуху, у 2018 році американська мережа магазинів Target отримала штраф у розмірі $6 млн. Крім того, в разі судових позовів з боку клієнтів або споживачів, наслідки можуть бути ще жорсткішими – до відключення від серверів чи інших системних санкцій. В Україні поки немає єдиного закону, який би повністю регулював цифрову доступність, але помітні перші зміни на краще. Постанова Кабміну зобов’язує всі офіційні сайти держорганів бути зручними для людей з інвалідністю. Між іншим, в 2023 році спеціалісти EPAM долучились до модернізації сайту Вінницької ОВА, а нині він у четвірці лідерів України за рівнем базової доступності. До того ж впроваджується стратегія зі створення безбар’єрного простору, що була розроблена в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів», до якої долучились десятки українських компаній. Це справді важливий крок, щоб зробити онлайн-простір комфортним для всіх. Тему вебдоступності також детально висвітлено в освітньому серіалі, створеному за підтримки платформи «Дія.Освіта». Його основний фокус – на дизайні вебсторінки за стандартами WCAG для аудиторії, яка має порушення зору чи моторики. Звісно, ще потрібен час і багато зусиль, щоб доступність стала нормою на всіх рівнях. Але вже зараз ми бачимо поступові зміни, і це дає надію, що українські сервіси стануть доступними для кожного. Майбутнє цифрового простору Станом на 2020 рік в Україні було зареєстровано 2,7 мільйона людей з інвалідністю. З урахуванням сучасних викликів у 2022 році кількість тільки офіційно зареєстрованих осіб з інвалідністю збільшилася ще на 27 тисяч. Ці цифри продовжують зростати через наслідки війни в Україні. У 2023 році EPAM запустила ініціативу «Навчання цифровій доступності», яка дає студентам технічних спеціальностей можливість освоїти підходи та інструменти для розробки більш доступних цифрових рішень у майбутньому. Крім того, ми ще більше зосередились на відповідності стандартам доступності власних внутрішніх сайтів. Хоча це тривалий процес, ми впевнені, що це важливий крок до створення інклюзивного цифрового простору. Тема доступності стосується кожного українця. Давайте разом будувати майбутнє, де кожен, незалежно від своїх можливостей, зможе повноцінно користуватися цифровими технологіями.

Ірина Слісаревська

Від інклюзивності до стандарту – чому важливо робити цифрові сервіси доступними для кожного