Ментальне здоровʼя працівників: чому це вже не про комфорт, а про виживання бізнесу

Я помічаю, що тема ментального здоров’я співробітників у деяких компаніях усе ще досить часто сприймається як щось додаткове: nice-to-have, ніби бонус для працівників. Мовляв, у мирний час – давайте ті ваші заняття з йоги, спорт, масаж в офісі… а в кризу – працюємо без сентиментів. Проте, в умовах затяжної війни, емоційного виснаження та нестабільності саме психічна витривалість команди часто визначає, чи зростатиме компанія, чи боротиметься за виживання.

«В якийсь момент я зрозуміла, що чекаю від компанії того, чого не даю сама собі: часу на відновлення». Фото: Світлана Майдан

За даними McKinsey, працівники, що зіштовхнулися з вигоранням, показують до 40% нижчу ефективність. Вони гірше ухвалюють рішення, довше виконують завдання та частіше припускаються помилок. І таких досліджень багато і в Україні теж.

У довоєнний час це могло знизити продуктивність, а сьогодні – це може коштувати бізнесу цілого проєкту, контракту або ж ключового клієнта. Наші люди щодня живуть у реальності, в якій вони чи їхні родини під обстрілами, робочий день переривається декілька разів повітряними тривогами, а люди знову намагаються «просто працювати»…

Усе частіше можна почути: ми в стресі! Але це не «стрес». Це все системне виснаження, яке накопичується і демотивує. Люди мовчать – і «зникають». Спершу – емоційно. Потім – фізично. Саме тому ігнорування ментального стану команди = стратегічний ризик для компаній.

Ось що компанія реально втрачає, коли їй «не до психології».

• Продуктивність. Зниження ефективності команд, особливо в ситуаціях високої відповідальності чи дедлайнів.
• Лояльність. Люди не звільняються одразу. Але поступово втрачають ініціативу, енергію, креативність. За кілька місяців ви вже маєте «примарну команду», а не живу організацію.
• Репутацію. Ринок надто тісний. У сферах, у яких бізнес тримається на людях – ІТ, продуктові стартапи, креатив, маркетинг, консалтинг і так далі – репутація роботодавця шириться не через пресрелізи, а через досвід команди. Історії про вигорання без підтримки від роботодавця поширюються швидше, ніж вакансії. А найкращі спеціалісти сьогодні обирають не лише компенсацію – а й культуру підтримки.
• Фінанси. За підрахунками Deloitte, кожен долар, вкладений у програми підтримки ментального здоровʼя, повертається у вигляді 4-5 доларів збереженої продуктивності та зниження плинності персоналу.

Корпоративна йога, онлайн-медитації, психолог раз на місяць – звісно гарний початок, але це не системне рішення. Коли ментальне здоров’я лише у форматі «корпоративного бонусу», це не змінює поведінку в команді. Люди досі бояться сказати: «я не вивожу». Менеджери досі не вміють помічати вигоряння до фази звільнення. А керівництво вважає, що якщо проблем не озвучують – значить, їх немає.

То що ж працює?

• Усвідомлене лідерство. Навчіть менеджерів розпізнавати ранні сигнали вигорання, говорити з командою відкрито, будувати довіру.

• Нова культура зворотного звʼязку. Створіть простір, у якому можна сказати про втому без страху втратити роботу чи репутацію.

• Нормалізація допомоги. Психолог у доступі не раз на рік, а тоді, коли справді треба. Чіткі процеси підтримки: наприклад, коли хтось повертається з фронту – це не просто «+1 до штату», а окремий трек реінтеграції.

• Регулярна діагностика стану команди. Проводьте різні опитування, зустрічі one-to-one, забезпечте прозору аналітику. Бо вигорання починається з мовчання.

Наведу свій приклад. І він про те, що починати завжди треба із себе.
Тоді саме був шквал дедлайнів за проєктами, напруга надзвичайна. І в якийсь момент я зрозуміла, що чекаю від компанії того, чого не даю сама собі: часу на відновлення.

Звісно, у мене була команда, усі були залучені й добре знали, що робити. І от коли я відчула, що вже не вивожу, от вперше дозволила собі день без дзвінків, пошти, зустрічей, повідомлень… Просто дала собі час «перезавантажитись». І це допомогло. Усього один день повної тиші допоміг мені відновити ясність думки – краще, ніж тиждень у відпустці з телефоном у руках, коли я намагалась і відпочити, й одночасно контролювати робочі процеси.

Відтоді я ввела у своє життя кілька простих правил, яких намагаюсь притримуватись:

• жодного дзвінка без нагальної причини;
• focus time – година глибокої концентрації на пріоритетних завданнях, без відволікань на повідомлення чи міти;
• один день на місяць без соцмереж.

Ці речі не роблять нас супергероями, але вони допомагають залишатись у ресурсі. І саме це – найкраще, що я можу дати собі і своїй команді.
Стрес наступає, коли стається криза ідентичності, а вона виникає, коли людина довго живе в режимі «функції», а не «особистості».

Чому це має значення для бізнесу

Бо люди, що вигоріли, не створюють нічого. Вони – виживають. А компанія, в якій більшість команди просто виживає, не може бути довгостроково ефективною.

Ментальне здоров’я – це не HR-ініціативи. Це інвестиції в довгострокову стійкість компанії, особливо в країні, де вже четвертий рік йде активна фаза війни. Тому, якщо хочете, щоб ваш бізнес зростав у 2026-му, подбайте, щоб ваша команда дожила до цього року – ментально, а не лише фізично.