Навіщо бізнесменові писати книгу: досвід, який не вимірюється прибутком

Скільки я заробляю на своїх книгах? З погляду класичної бухгалтерії це радше мінус, ніж плюс. Писати я почав п’ять років тому, за цей час видав чотири книги українською та англійською мовами в паперовому та аудіоформатах, написав частину п’ятої. І хоч усі вони знаходять свого вдячного читача, жодна поки що не повернула й половини вкладених інвестицій. Тоді в чому сенс? Є кілька вагомих причин, підкріплених позитивним досвідом, які мотивують мене продовжувати попри відсутність фінансової віддачі.

Бажання ділитися

Свою першу книгу я почав писати в 48 років. Бізнес успішно розвивався, я вийшов з операційного управління і відчував необхідність перенаправити свою енергію, раніше залучену в бізнесових процесах, у новий напрям. На той момент мої щоденник і голова були переповнені думками та ідеями, яким бракувало лише одного – форми. Це були напрацювання на тему Системи Щастя: ще не до кінця вивершені, не завжди чітко сформульовані, але вже готові до того, аби бути пов’язаними у цілісну концепцію.

У мене не було наміру зробити із цього комерційний проєкт. Власне, будь-яка справа, яку я починаю винятково заради прибутку, приречена на провал – доведено практикою. Проєкт має надихати, нести в собі щось більше за логіку вигоди. Має бути масштаб, сенс, перспектива. Лише тоді він мене енергетично тримає.

Мені хотілося поділитися зі світом своїми ідеями. Втім, тоді я не користувався соцмережами, не писав колонки. Іншими словами, не мав звички регулярно артикулювати свої думки в коротких формах. Книга на той момент була для мене єдиним способом реалізувати цей внутрішній імпульс. Але процес роботи над першою книгою мене настільки захопив, що я продовжував писати нові навіть тоді, коли кількість послідовників у моєму інстаграмі сягнула 50 тисяч.

Можливість розкрити ідею в повному обсязі

Книга дозволяє впорядкувати знання і чітко сформулювати ключову ідею, з якою ви потім виходите в інформаційний простір. Жодна інша форма не дає такої можливості, якщо йдеться про складну й багатогранну тему. Наприклад, мої дві основні теми – Система Щастя та Голодування. Кожна з них розрослася у дві окремі книги обсягом по двісті сторінок.

Я не письменник, який працює за контрактом із видавництвом і прагне написати більше тексту, щоб отримати більший гонорар. У моїх книгах немає води. Я пишу так само як говорю – стисло й чітко. Тому важко уявити, яку кількість постів чи рілсів потрібно було б створити, аби передати всю глибину та обсяг сенсів, викладений у моїх книжках. Кожен із них – це не коротка думка, а концепція, яка потребує простору для розгортання.

Книга як трамплін для розвитку особистого бренду

Часто книги народжуються як результат активності людини в соціальних мережах. Спочатку експерт розвиває певну тему в дописах, відео, колонках для ЗМІ, а вже потім упорядковує свої напрацювання в книгу. Мій шлях, як я вже зазначив, був зворотним. І я від того суттєво виграв. З готовою книгою я досить потужно зайшов в інформаційний простір та соціальні мережі, маючи завдяки їй великий кредит довіри зі старту.

Поясню, чому це спрацювало. Тема, з якої я почав формувати особистий бренд, була доволі нетиповою для людини з моїм досвідом. Тридцять років я працював у бізнесі, більшу частину цього часу – у виробництві складного промислового обладнання. Якби я заговорив про бізнес-процеси, управлінські моделі чи виробничі цикли – усе виглядало б цілком природно. Але коли людина, яку звикли сприймати як «суворого виробничника», раптом починає говорити про щастя, потік і внутрішній стан, – аудиторія спершу насторожується. Без фундаменту у вигляді книжки, що фіксує і структурує ці погляди, шлях до довіри був би значно довшим.

Саме тому книга стала містком між двома світами – моїм звичним амплуа й новою темою про тонкі матерії, якою я почав ділитися. Спершу я оформив її як цілісну, обґрунтовану ідею, а вже потім почав поступово виводити в соціальні мережі, колонки, публічні виступи.

Статус та ритуали

Як не крутіть, статус «підприємець – автор книги» і «підприємець – блогер» відчутно різняться за змістом і вагою. Авторові книги відкривається більше дверей – його частіше запрошують на закриті івенти, клубні зустрічі, форуми. Як спікера, як особливого гостя. І майже завжди такі події супроводжуються чудовим ритуалом – підписуванням книги. Я до нього вже звик і щиро його люблю.

До вас ніколи не підійде слухач із проханням підписати блог чи YouTube-канал. А от книга – зовсім інша річ. У цьому є щось олдскульне, справжнє: написати кілька щирих слів, залишити автограф, передати примірник із рук у руки. Це матеріальне втілення моменту – передача знання, емоції, сенсу. Як справжня паперова листівка у світі швидких повідомлень і бездушних наліпок.

Написання книги як духовна практика і знайомство із собою

Процес написання книги – це насамперед глибока внутрішня робота. Рефлексія, яка допомагає відкрити нові грані своєї особистості. Формулюючи думки на папері, я ніби занурювався глибше у власні переконання, переосмислював їх, звіряв із досвідом, і в цьому русі – змінювався. Кожна нова книга ставала етапом особистої трансформації, сходинкою вгору.

Писати книгу – ніби дивитися в дзеркало, уважно спостерігати не тільки за власними думками, а й за тим, як змінюється спосіб мислення. Зустріч із собою – у найкращому сенсі цього слова. Процес чимось схожий на ведення щоденника, але насправді – зовсім інша глибина. У щоденнику можна дозволити собі поспішність, недбалість, спрощення. Адже ти пишеш для себе, і тобі все зрозуміло. Натомість текст книги має бути зрозумілим не лише автору, а й читачу. Це вимагає іншої якості роботи з думкою – чітких формулювань, уточнень, структурованого та логічного викладу.

Коли народжується ідея, але залишається в межах особистого досвіду, із часом легко втратити впевненість у її значущості та дієвості. Натомість реальні свідчення того, що концепція виявилася ефективною в житті іншої людини, а тим паче кількох сотень людей, повертає віру та азарт. Саме так вийшло із «Системою Щастя». Сам факт її життєздатності поза межами авторського досвіду мотивував знову заглиблюватися в практику, перевіряти, відчувати результат і щоразу знаходити підтвердження того, що система працює. До того ж це дуже дієвий спосіб побороти горезвісний «комплекс самозванця». Спочатку, коли ви пишете книгу, розумієте, як багато всього зробили і зрозуміли, що матеріалу набралося більше, ніж на одну сторінку. По-друге, відгуки читачів, яким «зайшло», суттєво посилюють цей ефект.

Творча натура українського підприємця

Я переконаний у тому, що більшість підприємців, незалежно від бізнесу, яким вони займаються, – дуже творчі люди. Складно побудувати живий, сильний бізнес в Україні без креативності, гнучкості мислення і внутрішньої глибини. На певному етапі цій енергії стає тісно в межах бізнесу. І тоді вкрай важливо знайти нові форми для її прояву, щоб не почався процес деградації. Книга – дуже достойний варіант. Особливо, якщо від початку розуміти, що писати її ви сідаєте не заради грошей, а заради того, що вартує значно більше авторських гонорарів.