Канадці не дали мені жодного шансу сильно розкиснути на Новий рік.
31 грудня я вирішила піти у тренажерний зал. Але не тому, що я така молодець, а тому що проблеми зі спиною, що загострилися, жорстоко нагадали мені про тривалу перерву в спорті. І тому що спорт для мене – найкращі ліки від депресії та поганого настрою. А настрій у мене був огидний.
Зал був повний. Канадці приходять на тренування в шортах у нуль градусів, тягають залізо до п’ятого поту, потім накидають на плечі худі і в такому вигляді виходять із зали та їдуть по справах.
Я абсолютно впевнена, що вони ходитимуть у шортах і в -15.
Сьогодні о 10-й ранку я вже була на дні народження однокласниці свого молодшого сина.
Тут не прийнято святкувати Новий рік так пафосно, як ми це робимо в Україні. Різдво – головне зимове свято.
Думаю, тому 1 січня у Канаді – це практично звичайний день без салютів та феєрверків. Принаймні, у нас їх не було.
Хтось проводить невеликі вечірки, зустрічається з друзями та родиною. 31 грудня я лягла спати о 23:00, і проспала до ранку, попередньо виплакавши всі сльози під промову Зеленського о 18:00 за місцевим часом.
Але не тільки про мій homesick буде цей допис, а ще й про канадські дитячі дні народження. Адже не просто так мій рік розпочався саме із цього заходу.
Я була вже на двох дитячих днях народження тут, і що мене здивувало – це максимальна простота у підході та організації.
Обидва свята мали одну і ту ж повістку.
Тривалість заходу – 2 години, перша з яких – будь-яка активність для дітей. У нашому випадку ми вже побували у тутешньому басейні та в батутному містечку. Друга година – це піца, торт та вручення подарунків.
На обох івентах на вході в басейн і в зал з батутами нас зустрічали батьки іменинників, дбайливо пояснювали, куди йти і що робити, і скільки це триватиме.
Усі дотримуються плану та часу, старші діти контролюють молодших, дорослі контролюють, щоб діти не травмувалися під час «бесилок».
По суті, ти можеш просто привести свою дитину і поїхати, бо батьки іменинника беруть відповідальність за контролювання твоїх дітей.
Але я звичайно скрізь присутня зі своїми, оскільки, по-перше, вони не дуже говорять англійською і, по-друге, дні народження дітей – це чудовий нетворк. А від цього я ніколи не відмовляюся.
Рівно через годину після дитячих активностей усі гості збираються за столом, з’їдають шматок піци, потім майже відразу – шматок торта.
На торт попередньо ставлять свічку, іменинник її задує під хор Happy BDay, після чого йому вручають подарунки, і він їх розпаковує в присутності гостей.
Все максимально просто та швидко.
Після закінчення свята всі діти отримують невеликі подарунки як подяку за те, що прийшли розділити свято іменинника.
І всі розходяться. На все про все – дві години.
Діти не встигають втомитися і розбалуватись, у батьків залишається купа часу на свої справи.
Жодних ресторанів, довгого застілля, алкоголю чи дорогих подарунків. Звичайно, напевно батьки святкують окремо у родинному колі, але що стосується збору дітей – це відмінне проведення часу, яке дає можливість дітям побачитися і подружитися ще більше.
Дуже ціную канадську простоту, порядок та організованість.
Сподіваюся, що саме таким буде мій новий рік.
Джерело: Facebook Ольги Озерян.
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не поділяти цю думку.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: