Обіймати та не порівнювати з іншими. 7 правил, яких я пообіцяв дотримуватися у вихованні сина

Я точно не ідеальний батько, але моя дружина вважає інакше, за що я дуже вдячний. Нас не вчили бути правильними батьками, не вчили виховувати своїх дітей. Мене батьки не хвалили, не обіймали, не питали поради, не казали, що кохають мене. У дитинстві мені не вистачало довірливих стосунків, тактильності та «обіймашок».

Віктор Круглов: «Коли з дітьми серйозно розмовляють та пояснюють наслідки, це виховує самостійність у прийнятті рішень, впевненість, самоповагу»

Я не приділяв достатньо уваги молодшим донькам через роботу, відрядження, карʼєру. Відкладав все на потім. Завдяки війні я зрозумів, що треба жити зараз і сьогодні. Ми не знаємо, що буде з нашою сімʼєю завтра, де ми опинимося через місяць. Я хочу, щоб мої діти були щасливими, відповідальними, впевненими, успішними та коханими людьми.  

Через свою професію видавця я спілкуюсь з неймовірними людьми. Я хочу поділитися правилами, які дізнався від професіоналів або через свій досвід. Я пообіцяв собі дотримуватися цих правил у вихованні молодшого сина. Можна сперечатися, що більше впливає на особистість – генетика або виховання. Знаю точно, якщо ви не хочете виростити абʼюзера, «маменького синочка», слабохарактерну, неуспішну людину, треба:

1. Підтримувати мрії

Сьогодні син хоче стати прибиральником сміття. То купімо йому іграшковий сміттєвоз та лопатку для прибирання. Через два тижні він захоче стати космонавтом, потім ветеринаром. Підтримувати бажання дітей важливо. І точно не навʼязувати майбутню професію для підлітків.

Знаю приклади, коли батьки наполягали вступати до конкретного ВНЗ і ламали своїх дітей. Знаю приклади успішних людей без вищої освіти, чиї батьки не заперечували проти їхнього рішення кинути навчання після першого курсу та зайнятися улюбленою справою.

2. Не насміхатися

«Ха-ха, ти слабак, у тебе не вийде, зарано ще», – мабуть, ви чули таке від дорослих. Забудьте слова  «Я ж тобі говорив…». Уявімо людину, яка ніколи не жила до цього на планеті Земля. У неї нема досвіду зовсім. Цей новий житель Землі робить багато чого в перший раз. Допоможіть йому спробувати. 

Мій син має право на помилку, має право сам спробувати, аби не було загрози його життю. І він знає, що завжди може розраховувати на мене. 

3. Не порівнювати з іншими. Хвалити та підтримувати

«Подивись, цей хлопчик вже може їздити на ровері, а ти – ні», «твій сусід вже на гітарі грає, а ти в телефоні тільки сидиш», – такі фрази неприпустимі. Можна дитину порівнювати тільки саму з собою. Вчора син зміг підтягнутися два рази, сьогодні три рази – це велике досягнення для нього. Навіть якщо хтось легко робить двадцять повторень цієї вправи.

Хвалити треба просто так, а не за щось. «Ти мій коханий синку, найрозумніший, я пишаюся тобою», – зовсім нескладно проговорити, погодьтеся. Ми маємо приймати дітей такими, які вони є. 

Хвалити треба також за досягнення, без всяких «але». Діти, яким постійно говорять таке, можуть вирости безініціативними і бездіяльними. Бо доросла людина буде боятися почути «все добре, але».

4. Відповідати на будь-які питання

Розгорнуто, серйозно обговорювати навіть незначні запитання. Те, що нам неважливо, для дитини може бути навпаки. Якщо не знаєш відповідь, краще взяти паузу. Навіть цікавіше буде, дитина чекатиме, це інтрига та відкриття таємниць.

5. Якщо дитина плаче – це трагедія для неї

Не можна залишати дитину один на один зі сльозами. «Піди заспокойся, потім повернешся», – я чув таке у своєму дитинстві. Заплакала дитина – треба втішити, навіть якщо вона не права. Не можна критикувати, принижувати у присутності інших. Якщо завинив – сказати один на один. На людях – завжди бути на стороні своєї дитини. 

6. Тактильність

Як мені цього не вистачало у дитинстві! А потім, як виявилося, вже у дорослому віці. Цілувати, обіймати. Для хлопчиків це теж дуже важливо. Я читав пояснення, що коли діти бешкетують або бʼються – їм не вистачає тактильності.

7. Розмовляти та домовлятися

Просити поради. Дитина відчуватиме свою значимість, коли у неї питатимуть її думку. Коли з дітьми серйозно розмовляють та пояснюють наслідки, це виховує самостійність у прийнятті рішень, впевненість, самоповагу. 

Не примушувати. Якщо дитина не хоче щось робити, намагайтеся  зацікавити або домовитися. Це той ще виклик креативності батьків, щоб вмовити сина або доньку прибрати іграшки або почистити зуби у трьохрічному віці. Вміти домовлятися – важливі навички для успішності у майбутньому.

І останнє. Ніщо так не зближує з батьками, як читання вголос. Читати книжки, читати перед сном, читати вдень. Нові нейронні звʼязки гарантовані. Краще книжок можуть бути тільки нові книжки.

• Читайте також: Бібліотека українського підлітка: 52 книжкові поради від Vivat, «Ранку», #книголав та інших

Дуже хочу, щоб мої діти виросли гідними людьми. Людьми з великої літери. Не дарма кажуть, що найцікавіша зустріч у нашому житті – це зустріч з нашими дорослими дітьми.

Бережіть себе та свої родини!

Джерело: Viktor Kruglov / Facebook