Освіта як інвестиція. Чому ми обрали приватну школу для дитини і які бачимо переваги

Коли в розмові я згадую, що мій син навчається у приватній школі – більшість співбесідників починають переконувати мене в тому, що це марне витрачання грошей. Справді, є багато безплатних державних закладів з чудовою репутацією. Чому ж наша родина щомісяця витрачає значну суму на навчання сина? Тому що я переконана: якісне навчання – найкраща фінансова інвестиція у майбутнє дитини.

Я жодного разу не пошкодувала про наш вибір, оскільки ціна повністю відповідає тій цінності, які отримуємо ми та наш син. Фото: Єлєна Шепель

У 2021 році в Україні працювало 320 ліцензованих приватних шкіл. У 2023 році їхня кількість зросла до 459. Найбільше приватних шкіл знаходиться у Києві – 158.

Мій син пішов до першого класу минулого року. Ми поставились до вибору школи дуже серйозно: витратили на пошук приватного закладу майже шість місяців. Наразі оплата за навчання становить 24 тисячі гривень на місяць. Додатково платимо за харчування та гуртки. Загальний чек – приблизно 30 тисяч гривень. І я жодного разу не пошкодувала про наш вибір, оскільки ціна повністю відповідає тій цінності, які отримуємо ми та наш син. Нещодавно я побувала у школі на дні відкритих дверей. В цей день батьки можуть бути присутніми на всіх уроках, побачити, чим дитина займається на перервах, спробувати шкільну їжу. Розповім про 10 переваг приватної школи, які мені сподобались найбільше.

Закрита територія школи

З погляду безпеки – дуже важливий момент. На територію школи можна потрапити тільки за допомогою електронного ключа, який у вигляді застосунку встановлено на смартфон батьків та працівників закладу. Сторонні люди можуть зайти до школи лише з дозволу адміністратора, після дзвінка на рецепцію.

Невелика кількість учнів у класах

Разом з моїм сином у першому класі навчається ще 12 дітей. Враховуючи, що періодично діти хворіють, клас рідко буває у повному складі. Але навіть для такої невеликої кількості дітей працює двоє педагогів – вчитель, якого називають ментором, та його помічник (тьютор). Завдяки помічнику вчитель може приділити час кожному з учнів. Під час уроку ментор міксує різні методики викладання, щоб утримати фокус уваги дітей. Використовує інтерактивну дошку, роботу в зошитах, ігрові завдання.

Постійна зміна середовища

Починаючи з першого класу діти не сидять на місці, а постійно переміщуються з класу в клас. Інженерія, мистецтво, інформатика, музика, психологія, англійська мова – у кожного предмету є свій спеціалізований простір. Сучасні діти дуже непосидючі й ці переміщення допомагають їм витримувати шість уроків щодня, оскільки у них перед очима постійно змінюється картинка.

Фокус на досягненнях

Я була приємно вражена, коли побачила, що в зошиті мого сина вчителька відзначає не помилки, а те, що у нього вийшло найкраще. Таким чином його фокус уваги акцентується на моментах, які треба повторювати. У першому класі діти вчаться писати літери. Якщо син, наприклад, написав в рядочку десять літер «А», вчителька виділить маркером ту літеру, яка вийшла найкраще. Приємно відкривати зошит і одразу бачити не помилки, а навпаки – найкращі моменти.

Жодних порівнянь дітей

За весь день, який я провела на шести уроках із сином, жодного разу не почула, як вчитель порівнює дітей між собою. В моїй школі така історія була. Часом вчителі казали: «Он хтось там вже давно пише, а ти відстаєш». Тут такого немає. Навіть коли вчителі коментують батькам академічні успіхи дітей, то роблять це винятково в індивідуальному порядку, а не під час батьківських зборів. Успіхи дитини порівнюють з успіхами, які були у неї місяць тому.

Змішана форма навчання

Починаючи з першого класу, для деяких занять учні різних класів перемішуються. Раніше я таке бачила лише в американських фільмах. Пам’ятаєте ці моменти, коли по шкільному коридору проходить дівчина, а герой каже: «Я ходжу з нею на математику»? Так само учні з класу мого сина ходять з учнями інших класів на спортивні заняття чи на англійську мову. Це чудовий спосіб взаємодії між дітьми, адже це розширює коло їхнього спілкування та сприяє розвитку комунікативних навичок.

Прокачування адаптивності

Одне із важливих завдань в приватній школі – прокачування адаптивності дітей до швидкозмінних обставин життя. Так, кожного тижня в класі мого сина переставляють парти. Ставлять їх рядами, острівцями, півколом… Дітей регулярно пересаджують, щоб вони звикали сидіти у будь-якому місці класу. Дітям стає зрозуміло, що обставини можуть змінюватися, це цілком нормально і не має впливати на сприйняття матеріалу.

Відсутність гендерних упереджень

Дуже тішить, що в нашій приватній школі відсутні гендерні упередження. В садочку сина часто можна було почути: «Це для дівчаток! А це для хлопчиків!». В школі такого немає. Наприклад, на робототехніку і на хендікрафт, де діти шиють м’які іграшки, ходять і хлопці, й дівчата. Якщо поглянути на фото, що зроблені під час цих занять, всі щасливі.

Система мотивації та покарання

В приватній школі діє специфічна система мотивації та покарання. Є таке поняття, як батарейки. Вони бувають зелені, жовті та червоні. За добрі справи діти отримують зелені батарейки. Якщо ж зробили щось погане – приміром, порушували правила поведінки – як попередження, можуть отримати жовту батарейку. Три жовті батарейки перетворюються на одну червону і відбувається неймовірне. Школа карає дитину… залишаючи її вдома! Наступного дня після того, як дитина отримала червону батарейку, їй заборонено приходити до школи, але вона має під’єднатися з дому віддалено і відпрацювати всі уроки разом з однокласниками, самостійно, без залучення батьків.

В першому класі учні отримують замість оцінок лайки. В кінці півріччя кожен учень скидається лайками в банк класу. Лайки можна обміняти на бонуси. Клас мого сина обміняв лайки на похід до кінотеатру. Це була хороша розвага, за яку батьки нічого не заплатили.

Проєктні роботи та Soft Skills

Кожне півріччя учні працюють над проєктом. Минулого півріччя мій син та його однокласники створювали модель міста майбутнього. Діти разом вигадували, що має бути у цьому місті. Створили макет і презентували його. Це розвиває фантазію та креативність.

Також багато часу приділяється розвитку Soft Skills, або так званим «м’яким навичкам». На уроці психології, що проходить в п’ятницю, діти обговорюють ситуації, які сталися на тижні. Навчаються фіксувати свої емоції та давати їм раду.

Щиро сподіваюсь, що якомога більше пунктів з цього списку будуть практикувати у державних школах. Це допоможе системі освіти України вийти на якісно кращий рівень.