Копірайтерка пішла у британський Червоний Хрест, редакторка – допомагати у ресторані. Як цей рік змінив життя українців

В перший день після війни я складу валізи, стрибну в машину і без зупинки їхатиму до мирного, безпечного, красивого Києва. Прямо на кордоні напхаю повний багажник «Моршинською» слабогазованою і питиму тільки її.

Прокинуся в затишній квартирі й без поспіху приготую сніданок для всієї родини. Братиму улюблені горнятка, ложечки, каструльки, баночки – усе, що колись ретельно вибирала й розкладала в ідеальному порядку, в ідеальних місцях.

О 10:00 уже будемо з друзями в парку Перемоги – на батутах і мотузкових трасах, погодуємо качок на озері, накачаємося кофеїном в «Арома». Обід з’їмо в Montecci Capuleti – діти самі приготують усе на майстер-класі та пригостять нас. Увечері – мультик у RiverMall. Дозволю дітям дивитися Netflix до другої ночі. А тим часом ми з чоловіком втопимося в кріслах-пуфах біля вікон. Просто питимемо чай або винце й мовчки споглядатимемо всю ту красу, за якою я зараз дуже сумую.

Це мій план. Але я дізналася, як прожили цей рік і що робитимуть у перший день після Перемоги наші колеги, експерти з контенту.

---

Редактори стали сейлз-менеджерами, проєктними менеджерами, PR-спеціалістами

Ольга Гнесь, керівниця команди контенту в Promodo

У переддень війни я насолоджувалася виставою в Харківському академічному театрі опери та балету й надихалася для майбутніх творчих і професійних досягнень. Збиралася вранці забігти в офіс, узгодити плани на наступний місяць спільно з командами клієнтів, затвердити контент-плани за проєктами, перевірити разом із редакторами поточні статті й визначитися з датою затишного корпоративу команди.

24 лютого я прокинулася від спалахів і вибухів. Кинулася перевіряти зв’язок із командою та клієнтами. На щастя, усі відгукнулися.

Терміново замінювала теми на більш актуальні: безпека, допомога, зв’язок. Працювала вдома з коридору за правилом двох стін. Писала статті в телефоні.

А увечері була вже в Івано-Франківську. Колеги й родина у відносній безпеці, проєкти на паузі. Що далі? То був потужний виклик для людини та спеціаліста. Чи потрібен комусь бізнес-контент в Україні? Який саме? Чи єдиний напрямок тепер – це Захід?

Поки клієнти шукали нові шляхи розвитку бізнесу в сучасній країні,  ми займалися пошуком клієнтів, яким могли допомогти з контентом. В Україні, Європі, Америці.

Терміново замінювали аналітичні сервіси, що хоч якось пов’язані з країною-агресором. Редактори стали сейлзами, рівень англійської підвищували зі швидкістю світла. Hard і soft skills прокачували блискавично.

Звичка щодня працювати з дому відновилася швидко завдяки досвіду ковідного карантину. Клієнти потрохи повернулися до бізнес-активності. Ми відновили співпрацю та стартували нові напрями. Західні проєкти перестали бути «терра інкогніта» – плюс до професійного портфеля. Приємно усвідомлювати причетність до відновлення економіки України разом із командою Promodo.

Сьогодні бізнес працює, команда розширюється, клієнти задоволені. Усі редактори в команді підвищили професійний рівень – здобули навички сейлз-менеджера, проєктного менеджера, PR-спеціаліста, ментора, рекрутера. Портфель клієнтів збільшився завдяки західним проєктам.

У День Перемоги точно будуть міцні обійми з рідними, друзями, колегами. Святкова зустріч команди в офісі. Радісні усмішки, теплі спогади, амбітні плани. Експертний контент, корисний для бізнесу й читача. Буду працювати плідно у вільній країні. Далі – більше!

Через війну залишився без роботи, але взимку поставив особистий рекорд у заробітку

Дмитро Ісаєв, копірайтер-фрілансер

У переддень війни ми з дружиною та сином мешкали в Миколаєві, через дорогу від найкращого міського пляжу. Рибалили, відпочивали, займалися спортом і гуляли із собакою. У Києві була квартира, яку здавали в оренду.

Після 24 лютого дружина із сином виїхали в Німеччину. А моя робота цілковито зупинилася. Я був у стані шоку, усе відбувалося ніби на автопілоті. Навіть приблизно не уявляв, що робитиму далі. Так тривало до середини березня 2022 року, поки Арестович не сказав, що треба повертатися до роботи, бо економіка країни має працювати.

Спочатку я займався інформаційним волонтерством. Завдяки досвіду доволі швидко потрапив у підрозділ на кшталт інформаційного спецназу й робив свій посильний внесок у Перемогу. Але треба було думати й про заробіток.

Про постійних клієнтів і довоєнні тарифи на тексти довелося забути. Зареєструвався на кількох українських біржах фрілансу й почав виконувати копійчані замовлення, щоб заробити хоч якийсь рейтинг і перші схвальні відгуки. Це дуже допомогло мені відволіктись і ввійти в робочий ритм. До того ж у такі скрутні часи заробити навіть кілька сотень гривень на день було краще, аніж нічого. Згодом почали з’являтися нові клієнти, зокрема з ЄС, США й Канади. Задля цього довелося опанувати PayPal.

Першого квітня я приїхав до Києва. У Миколаєві все ще було доволі небезпечно. А з півночі країни російські війська якраз тікали. Тому я жив і працював у столиці. У цей час до мене почали повертатися деякі постійні клієнти, а серед нових замовників вдавалося знайти більш-менш гідні підряди.

Протягом наступних кількох місяців я зміг вийти приблизно на 50–70% від довоєнного заробітку, а восени все повернулося на звичні рейки. Ближче до зими вдалося досягти довоєнного рівня доходу й навіть поставити кілька особистих рекордів у заробітку.

За 2022 рік набув досвіду роботи з іноземними клієнтами й почав надавати більш комплексні послуги. Зараз працюю з кількома розробниками сайтів, для яких роблю текстові послуги «під ключ». Спілкуюся з клієнтом як менеджер проєкту, дізнаюся цілі й завдання, сам для себе розробляю технічне завдання, готую тексти та прототипи, доопрацьовую готові матеріали. І вже після цього повертаю розробникові задоволеного клієнта, готового до співпраці з дизайнером.

У День Перемоги я візьму квиток на потяг до м. Дубно. Там живе мій друг Сашко, у якого я гостював у березні 2022 року, перш ніж перебрався до Києва. Ми ще тоді домовилися: після Перемоги зустрінемось якнайшвидше й разом відсвяткуємо цей визначний день. Вірю, що це відбудеться дуже скоро, – так само щиро, як і в прекрасне майбутнє нашої Батьківщини.

Залишився на Харківщині та розвиваю відділ

Євген Оленич, головний редактор відділу SEO Promodo

Усе, що було до 24 лютого, – це минуле життя. Життя, якого нас позбавили російські окупаційні війська. Особисто я пам’ятаю той день погодинно й навряд чи зможу колись забути, як і більшість українців.

Ми не зламалися. Працюємо далі, будуємо плани, розвиваємося. Наш народ вийде з цієї війни переможцем, із загартованою національною свідомістю. Відірваним від похмурої радянської спадщини, спрямованим до європейської родини цивілізованих держав. У нас ще багато проблем, від корупції до потреби в реформах, але курс узято, і своєї мети наш народ обов’язково досягне.

Попри війну, я вирішив залишитися в Україні. Від початку повномасштабного вторгнення й досі перебуваю в Харківській області. Працюю головним редактором у компанії Promodo, розвиваю відділ. Зараз головне – колективними зусиллями підтримувати українську економіку, армію та бізнес, бо тільки так післявоєнна Україна зможе відродитися й відбудуватися.

Коли настане День Перемоги, я, мабуть, відкоркую пляшку доброго вина, вимкну телефон і повільно питиму, згадуючи про всіх людей, чиї життя забрала ця війна. Це буде день скорботи, день пам’яті. Тому що в цій війні Україна втрачає найкращих своїх синів і дочок, найсміливіших і найвідважніших.

Стала волонтером британського Червоного Хреста

Анна Олійник, колишня копірайтерка у WordFactory

23 лютого ми були вдома в Чернігові. Пріоритетом тоді було завершити ремонт у новій квартирі (залишалося купити пральну машину й холодильник) і переїхати. Робота копірайтером у WordFactory подобалася – чудова команда й директор, хороша зарплата, гнучкий графік. У родині було дві собаки та троє котів. Усе було добре. Багато гуляли пішки. Нормальне життя, красива зима. Чекали на весну, яка, на жаль, так і не настала.

Після 24 лютого ми з донькою виїхали за кордон. За один рік побували в Литві, Латвії та Польщі. Зупинилися в Англії, у Лестері. Вибрали цю країну, бо я знаю мову й уже жила тут колись. Певний час забрало фізичне та психологічне відновлення. В Англії треба проходити різні курси й отримувати сертифікати, щоб працювати у сфері, яку я вибрала. Тому багато часу займає навчання.

Головне надбання за цей рік – те, що вдалося потоваришувати з багатьма чудовими людьми й відрубати непотрібні зв’язки. Наразі працюю Recovery Support Worker – допомагаю адаптуватися до нормального життя людям із різними психічними розладами. Також я волонтер Британського Червоного Хреста. Винаймаємо будинок разом з іншими членами родини. Зустріли багато чудових людей. Життя стабільне, спокійне, але не те, якого я прагну.

Звісно, є плани повернутися додому. Я вибрала таку нову професію, тому що це буде дуже актуальна допомога для українців – повернутися до нормального життя. Щодо копірайтингу – складно сказати. Хоч ми й живемо в безпечній країні, війна нікуди не поділась. Я хочу долучатися до справ, спрямованих на здобуття перемоги й усунення наслідків повномасштабної війни. Якщо це буде пов’язано з копірайтингом, то добре.

У День Перемоги я плакатиму. Від щастя… Напевно, куплю шампанське, писатиму всім і вітатиму. Сподіваюсь, куплю квіти додому. Того дня почнеться нове життя. Того дня нарешті настане весна.

Навчилася не носити воду в решеті

Світлана Городилова, журналіст, редактор, контент-менеджер у Travellizy

До війни я була керівником контент-відділу IT-компанії, яка обслуговує платформу з пошуку авіаквитків та організації подорожей. За день до початку війни ми спланували з друзями подорож до Кракова й навіть забронювали авіаквитки. 23 лютого я в Одесі, день розписаний похвилинно, моє шило у відомому місці. Оглядаючись у той час, дивуюся, яка я була наївна, як не відчула небезпеку. І журналіст, і в темі подорожей – чому не була обачною?

Ми тільки-но почали кайфувати від свободи, перестали боятися ковіду, знову працювали в офісах. Найсміливіші потроху повертали подорожі у своє життя, з’явилися дешеві квитки до Європи, і ми з командою вишукували напрямки та країни, де немає карантину. За час ковід-ізоляції технічна команда оновила платформу, а ми підготували далекоглядні маркетингові стратегії, як-от зрізи, ланцюжки листів, квізи, інтерактиви, анімації, вийшли на новий рівень спілкування із соціальними медіа, увірвались у TikTok і отримали перші 50 тис підписників за пів року. Усе це вкупі давало результат.

Після 24 лютого. Однієї страшної миті закрилися всі аеропорти й кордони. Я втратила роботу. Переїхала до Британії. У вересні мене прийняли в місцевий коледж на річний курс англійської мови для іноземців.

За рік я класно прокачала свою англійську. Зараз немає мовного бар’єра, легко знайомлюсь і поводжуся впевнено в будь-якій ситуації. Спілкування – це ключ до будь-яких дверей. Не всі ситуації можна вирішити грошима, але налагоджування зв’язків, якісні комунікації дають відповідь на більшість запитань.

Навчилася не вплутуватися в конфлікти. Від мого емоційного стану залежить, чи зможу я сьогодні працювати й навчатися, мій смуток передасться дітям. Тому я спокійна й зосереджена, а новин, балачок, які можуть нашкодити, уникаю.

Затямила, що не треба носити воду в решеті. Коли нікуди не поспішаєш, справи робляться швидше. І прислухатися до інтуїції – це головна нова навичка.

Сьогодні у мене залишається підробіток з України за професією редактора. Одеські маркетологи замовляють мені тексти та статті. Зараз я здебільшого створюю контент для лендінгів, перекладаю, редагую, створюю контент-плани. Працюю з текстом швидко та якісно, тому маю клієнтів. Чи повернуся до повної зайнятості? Ні, такого немає в моєму плані.

Як і раніше, живу біля моря, але в маленькому містечку. Виховую двох дітей. Винаймаю трикімнатну квартиру й саджаю нарциси на своєму маленькому подвір’ї. Напевне, я незвичайний біженець, бо маю план на наступні роки. Він передбачає зміну професії, оскільки я не зможу залишитися професійним редактором в іншій країні. Переконана, що це не тільки питання мови, а ще й культура, архетипи. Треба народитися в Британії чи жити тут змалку, щоб глибоко опанувати принципи створення англійських текстів.

Наразі у вихідні я працюю помічницею на кухні ресторану на розі моєї вулиці та проходжу навчання в українській онлайн-академії програмування. Улітку стану фулстек-розробником і кодитиму на JavaScript.

Що я буду робити у День Перемоги? Тут мала б бути відповідь: «Почну збирати речі» Але життя – складна штука.

Залишився в Одесі й опанував нові інструменти

Георгій Рябий, шеф-редактор Netpeak Group

Я був шеф-редактором українського UGC-медіа для бізнесу в Одесі, готував запуск сайту. На 23 лютого ми вже вибрали підрядника для розробки, я чекав від нього плану дій за нашими юзерсторіз і домовлявся про регулярні зустрічі.

Активно пропрацьовували айдентику нового медіа. Я уточнював у креативної команди, чи актуальна зустріч наступного дня, але не отримав відповіді.

Також я проводив планування ітерації з розробниками в Netpeak Journal, бо все ще очолював цей проєкт. Листування з авторами, SEO-спеціалістами, редакторська робота – як і завжди.

Ми понад рік готувалися до запуску нового медіа як окремого бізнесу Netpeak Group: розробили концепт, знайшли інвесторів, ключових гравців, пропрацювали шляхи монетизації. Нарешті все склалося, ми фонтанували новими ідеями й не вірили в загрозу повномасштабної агресії. У новому проєкті я, як і в Netpeak Journal на той час, на позиції шеф-редактора.

Після 24 лютого я навчився створювати мовну версію сайту за 10 днів, а лідмагніт – за тиждень, працювати з UpWork і Paperform. Краще зрозумів Google Analytics 4, але вона як дзен, цілковито осягнути неможливо.

Тепер я так само в Україні, в Одесі, у Netpeak Group. Із січня – на позиції проєктного менеджера нового, дуже амбітного й корисного контентного проєкту. Ви ще про нього почуєте:)

У День Перемоги я куплю багато квитків до того місця, де помре Путін, щоб разом з усіма друзями та близькими, які вижили, але посивіли від цієї війни, плюнути на нього.

Не припиняла роботу ані на тиждень

Наталія Устименко, Head of Direct Marketing в eSputnik.com — омніканальна CDP

Щороку наприкінці лютого я беру відпустку. Якраз за тиждень до 24 лютого ми здійснювали стратегічне планування, прописували цілі на пів року, на рік. У плані контенту теж мали бути значні зміни:

• Більше клієнтських кейсів і цілковито новий підхід до їх створення.
• Нові курси для роботи із системою та запуску перших розсилок. Відео вже відзняли й передали в монтаж, лишалося зовсім трошки до запуску.
• Цілковите оновлення мануалів для користувачів, щоб зробити процес знайомства із системою ще простішим.

І це якщо брати лише контентну частину, бо планів було розроблено набагато більше і виглядали вони доволі амбітно.

Приблизно з таким окресленим планом для діяльності я вирушила у відпустку в ОАЕ. Але це була найскладніша відпустка в моєму житті, бо голова постійно була зайнята думками: «А що там на кордоні?», тому більшість вільного часу минала в новинах. Дійсно нічого більше не хотілося, окрім як додому.

23 лютого я саме прилетіла в Київ, рівно «за шесть часов до нападєнія», і тільки на рідній землі стало якось спокійніше. Хай там що далі буде, але я в рідній Україні. А вже о шостій, коли у нас мав бути потяг до Дніпра, зателефонувала сестра в сльозах і тільки й змогла сказати: «Почалось».

Відтоді я більше жодного разу не виїжджала з країни. Продовжила працювати Head of Direct Marketing у eSputnik. До моєї зони відповідальності належало все, що забезпечувало спілкування компанії з клієнтом: блог, розсилки, SMM, онлайн- та офлайн-заходи.

Розробка й поліпшення можливостей eSputnik не зупинялися ні на тиждень. Важливо, щоб наші клієнти знали про це, що ми про них піклуємось і далі розвиваємо потужний інструмент для утримання клієнтів і збільшення обсягів продажу. Отже, ще один важливий аспект роботи – це опис нових фіч або змін до них і донесення актуальної інформації до клієнтів.

За цей рік я насамперед навчилася писати тексти англійською. Чомусь те, від чого я втікаю, потім стає моїм основним профілем. Я ладна була говорити, слухати, перекладати щось з англійської, тільки не писати тексти. Але доля й завдання вирішили інакше.

Довелося навчатися створювати мануали й відразу опановувати тонкощі написання саме англійською. І за рік, на мій погляд, ми з командою вже досягли непоганих результатів.

Сьогодні звісно, тексти з мого життя нікуди не подінуться, бо це любов. Зараз фокус цілковито змістився на безшовний онбординг наших клієнтів у всіх проєктах: eSputnik, Reteno, Yespo. Останні два англійськомовні та стартували вже в під час повномасштабної війни. Орієнтовані вони насамперед на іноземців. Основні наші з командою завдання зараз – це робота з документацією для розробників і маркетологів.

Що я буду робити у День Перемоги? Дуже хотілося б сказати, що я радітиму й нарешті обійматиму всіх близьких. Але перемога для мене – це не тільки день, коли завершаться бойові дії, а й насамперед день, коли мої знайомі повернуться з полону, коли зможуть повернутися з-за кордону мої рідні.

Змінила сферу роботи й навчилася створювати крутий контент швидше

Daria Ahieievo, маркетолог у Serpstat

23 лютого був звичайний робочий день. Я розгрібала справи після відпустки й готувалася до стратегічної сесії, яка мала відбутися 24 лютого. Тоді мої плани були амбіційні й пов’язані з масштабними завданнями із розвитку комунікаційного напряму.

На той час я працювала комунікаційною менеджеркою в громадській організації «Моє Місто». Мої завдання були дуже різноманітними й покривали майже всі можливі діджитал- і медіапроцеси. Напередодні повномасштабного вторгнення наша команда розпочала роботу над подкастом про соціальні проєкти в Одесі. За іронією долі другий епізод мав вийти саме 24 лютого.

ІТ- та НГО-сектори дуже відрізняються й мають власну унікальну специфіку. Тож, можу сказати, що під час війни я змінила сферу й мені пощастило. Але дуже-дуже сумую за нетехнічним письмом і планую брати некомерційні проєкти на фріланс.

Коли ти змінюєш сферу роботи, доводиться дуже швидко навчатися. Хоча «скелет» дуже схожий, змінюється підхід, і писати доводиться про кардинально різні речі. Дуже неочікуваний скіл, який довелося розвивати, – це інтерв’ювання. Адже вміння ставити правильні запитання допомагає створити крутий контент швидше. Також на новий рівень вийшли комунікативні навички. За останній рік вдалося залучити до безоплатної співпраці понад 20 інфлюенсерів із ЄС та США.

Сьогодні я працюю контент-маркетологом в IT-компанії Serpstat. У фокусі моєї роботи спецпроєкти для блогу (дослідження, інтерв’ю, рейтинги) та співпраця з інфлюєнсерами із західних ринків. Наприклад, працюю над декількома інтерв’ю та грантовою програмою.

У День Перемоги, гадаю, поїду до родичів у вільний Мелітополь.

Перейшла в іншу сферу й узялася за процеси, за які ніхто не брався

Марія-Людмила Середа, Supply Chain Documentation Specialist в Eurofins

23 лютого я була впевнена, що у мене все фантастично. Щойно з’їздила в Німеччину на романтичний вікенд до Дня святого Валентина й була сповнена надій на зміну професійного курсу.

До цієї миті я працювала в одеській SEO-компанії Serpstat на декількох посадах. Прийшла як SMM-спеціалістка на закордонний ринок, потім була Brand and Community Manager, а потім стала працювати з партнерами, але мене завжди дуже цікавила внутрішня кухня процесу продажу, тож вирішила спробувати щось нове. Наївна, у лютому почала тренуватись як операційна менеджерка відділу продажу.

Після 24 лютого ми виїхали з дітьми за кордон та опинилися в Бельгії. Отож, щойно отримавши документи й запхавши дітей у школу, що фламандською зветься «Матір Божа», я відразу почала пошук роботи.

Мене налякали, що без знання мови тут навіть у пакувальниці йти не варіант, тож я пішла ще й на курси фламандської мови. Це звична для мене історія, бо вивчала в університеті англійську й іспанську, а потім ще італійську. Але фламандська мені й не снилася. Але то ок, бо зараз я знову почуваюся як в універі, катаючи на велику по Антверпену двічі на тиждень на вечірні курси.

Уже через місяць я знайшла роботу в бельгійській компанії на 50 тис людей із філіалами по всьому світу. Мова спілкування – англійська, бо в компанії працюють представники численних країн. У мене колеги з Іспанії, Шотландії, Конго, Італії, Філіппін та інших.

За цей рік я нарешті прокачала свої навички роботи з таблицями, уважність і глобальне розуміння пов’язанності процесів. Трошки завоювала авторитет на роботі, тож мене дедалі частіше включають у зовнішні процеси клієнта, у збори на різних рівнях, бо їм подобаються мої ідеї та, що найважливіше, їх результат. Крім того, я вступила до місцевої програми Lean Management. Там ми презентуємо проєкти поліпшень, які ініціювали, із цифрами, які підтверджують, як саме ми допомогли заощадити гроші або час клієнтів.

А ще, як і багато інших людей, прокачала навички адаптування на тотально новому місці з нуля, знайшовши житло, школи дітям, роботу та трохи місцевих бельгійських знайомих. Я ще не можу лаятися фламандською, але вмію замовити вино чи вечерю, а це вже пів шляху до перемоги.

Сьогодні я працюю в тотально іншій сфері. Я хотіла спокійну роботу з паперами з мінімумом стресу й контакту з людьми. Любі бельгійці вирішили інакше: з моїми знаннями й темпераментом мені запропонували налагодити процеси, за які ніхто ще не брався, у відділі відправок для їхнього великого клієнта.

Ця сфера захопила мене, бо простіше сказати, ким я не працювала до цього, включно з імпорт-менеджером і транспортним брокером. Зараз маю справу з таблицями, від яких у мене спершу сіпалося око. Тепер мені дуже подобається поліпшувати процеси й вигадувати, що ще можна зробити.

Також дуже незвична система усіляких бонусів до зарплати на кшталт ваучерів на їжу (це окрема картка на купівлю продуктів), оплати страхування чи проїзду на роботу. У компанії також дуже турбуються, щоб люди не переробляли та вчасно брали відпустку не менше ніж 32 дні на рік.

Щодо текстів, то зараз я з ними майже не працюю, хіба читаю нідерландською мовою, щоб скоріше зануритись у нову лексику. А щодо повернення до професії, то, як казав батько однієї моєї подруги, яка розпочала писати картини через 10 років і продавати їх у найкращі бари Чикаго, якщо є талан, то він проб’ється. Усе може бути. Тексти – це те, що мені вдається якнайкраще, хоч зараз вони лишилися радше у виглядів постів у соцмережах.

День Перемоги. Навіть не уявляю, яке то буде щастя для мене! Здається, обриватиму всі телефонні мережі, намагаючись докричатися до всіх рідних і друзів в Україні й за кордоном. То точно буде найщасливіша мить мого життя. Дуже чекаю на неї!

***

Для нас у WordFactory й TextMill це був рік незламності, упертості, віри в себе, команду й локальний ринок. Ми щодень питали одне одного «Як ти?», допомагали чим могли, донатили ЗСУ. 

Відкрили компанію в Польщі, почали писати, перекладати, редагувати польською. І зараз уже майже повернулися до показників 2021-го. Рік повномасштабної війни показав, що ми можемо більше, аніж гадаємо. І коли Україна переможе, чекайте від нас листа: «А от тепер найдобріший день! Приймаємо замовлення на вчора й позавчора зі святковою знижкою. З Днем Перемоги!»