Солідарність як стратегія: як ми в Box Catering перетворили допомогу енергетикам на всеукраїнський рух

Сказати, що ця зима була важка – нічого не сказати. Блекаути, холод та постійні новини про атаки на інфраструктуру. У такі моменти бізнес зазвичай думає про одне: як втриматися. Продажі падають, плани сиплються, команда виснажена.

«Іноді стратегія – це просто зробити крок туди, де темно, і запалити маленьке світло». Фото: Ірина Кушнір

Не буду кривити душею – я теж про це думала. А потім згадала правило, яке сформувала для себе за ці роки – від COVID-19 до повномасштабного вторгнення.

Коли вам важко – знайдіть того, кому ще важче, і допоможіть.

Це дивно, але це працює. Допомога стає точкою опори і для вас. У січні ми в Box Catering просто поставили собі питання: «У нас є кухня, генератори й команда. Кому це зараз критично потрібно?». Відповідь була очевидною – людям, які повертають нам світло.

20 хвилин замість довгих нарад

Коли ми вирішили годувати бригади ДТЕК, я одразу зрозуміла: якщо зараз почнемо погоджувати, рахувати ризики й будувати «правильну модель», – ми втратимо час.

Обіди для енергетиків. Фото надала Ірина Кушнір

Енергетики працювали по 12–15 годин на морозі. Їм потрібна була не презентація, а гарячий обід. Ми зібрали оперативну нараду. 20 хвилин. Розподілили ролі: ми – виробництво й логістика, ДТЕК – точки координації.

Без бюрократії та «погодимо пізніше». Наступного дня перші 46 гарячих обідів поїхали на Лівий берег Києва.

Це було не про кейтеринг

Наш шеф Ілля одразу сказав фразу, яка мене зачепила: «Ми не просто готуємо їжу, ми даємо їм ресурс триматися». І правда – це був не фуршет і не івент. Це були ситні м’ясні страви, соуси та вітамінні салати. Ми думали не про подачу, а про те, щоб люди відчули тепло. Буквально.

Мені хотілося, щоб кожен бокс був маленьким знаком: «Ми бачимо вас. Ви нам важливі».

Момент, коли все вийшло за межі компанії

Спочатку це були 46 обідів. За тиждень – уже 76 щодня на обидвох берегах Києва.

Ми написали про це в соцмережах. Просто написали – без медіаплану чи стратегії охоплення. І вже за першу годину отримали близько 300 тисяч переглядів. Почали писати колеги зі сфери: «Як це організувати в нас?» | «Дайте контакт, ми готові долучитися».

Не було завдання бути єдиними в цій ініціативі, ми хотіли масштабувати допомогу, оскільки запитів було значно більше, ніж наших можливостей. Тож ми ділилися всім – контактами, схемою взаємодії. Наша команда просто стала провідником, а ресторани, кейтеринги, бізнеси з Дніпра, Київщини та інших регіонів почали підхоплювати модель. І локальна історія перетворилася на рух.

Що це дало нам

Ми отримали понад 20 публікацій у медіа, сюжети на ТБ і більше мільйона контактів без жодної гривні рекламного бюджету. Якби ми це планували й була якась стратегія, то впевнена, що результати були зовсім іншими (в гіршу сторону).

Та це не головне. Люди працювали інакше: я бачила вогонь в очах, бо вони розуміли, що їхня робота – це не просто замовлення, а частина великої справи. Їх можливість подякувати тим людям, які 24/7 відновлюють світло в екстремальних умовах.

У лютому, на наше 9-річчя, команда з ДТЕК приїхали до нас із Подякою. І повірте, це важить більше за будь-які бізнес-нагороди.

Подяка від ДТЕК. Фото надала Ірина Кушнір

Що я зрозуміла як керівниця

За ті тижні я винесла три прості уроки.

1. Швидкість важливіша за ідеальність. Краще зробити на 80% сьогодні, ніж на 100% через тиждень. У кризові моменти час є головним ресурсом.
2. Діліться ідеями. Не намагайтеся все контролювати. Якщо ініціатива корисна – відпустіть її в люди. Ефект буде в рази більший.
3. Щирість працює краще за рекламу. Люди дуже тонко відчувають, коли бізнес робить щось для галочки. І так само відчувають, коли це по-справжньому.

Сьогодні для мене стратегія – це не тільки про фінанси й масштабування. Іноді стратегія – це просто зробити крок туди, де темно, і запалити маленьке світло.

А далі воно розходиться саме.