UA RU
logo
30 Sep 2022

Світла та темна сторони еміграції: мої спостереження за українцями за кордоном

Кілька днів тому я приїхав на конференцію до Сан-Дієго. Спостерігаю цікаві зміни у підходах та взагалі місці українців у світі. Мої міркування – у цій колонці.

Павло Обод

Павло Обод

Декілька прикладів про досвід українських підприємців за кордоном

Два мої близькі знайомі підприємці опинилися через війну в США і тепер активно виходять на місцеві ринки.

Вони наймають місцевих працівників, консультантів, знайомляться із місцевими підприємцями. Поки що в них мало що виходить, але вони докладають усіх сил. Такі зусилля є особливо важливими для тих, хто втратив український ринок. 

Це той досвід, який я вже переймаю сьогодні, а завтра це будуть успішні кейси.

У Берліні ми з Aleksandra Yamshchikova створили бізнес-спільноту на майже 300 осіб, у якій допомагаємо українським підприємцям адаптуватися. Якщо підприємці після нашої Перемоги повернуться до України, в них залишиться досвід взаємодії з місцевим бізнесом – а це нові зв’язки.

Курс
Для новачків в ІТ
Хочеш змінити професію? Почни свою кар'єру в ІТ. Навчання в онлайн форматі з гарантованим працевлаштуванням
РЕЄСТРУЙТЕСЯ!

Інша моя знайома, побачивши, як працюють деякі німецькі садочки, ніяк не дочекається повернення додому, щоб швидше впровадити досвід в українських садках. 

Що принесе новий досвід

Павло Обод

Павло Обод

Уявіть, тепер у кожного з нас не тільки з’являються друзі та знайомі у різних місцях світу (а це нові можливості). Але й у наших знайомих у кожному куточку з’являється новий досвід та можливості. 

Оскільки зв’язки, які ми напрацювали в Україні, зберігаються – це все спільно посилює нас. По суті, Україна та її народ отримує свою агентурну мережу в усіх розвинених країнах світу.

Можливо, це саме той лимонад, який ми робимо із гіркого лимону війни.

Українці вже не будуть ніколи колишніми, не лише в плані травм та ненависті. Ми стаємо злішими і наполегливішими.

Про вірмен жартують, що їх у Вірменії лише 3 млн, а поза Вірменією їх ще 8 млн, тому Вірменія – «це офіс». Схожа історія з Ізраїлем. Можливо, невдовзі так жартуватимуть і про Україну. Головне, не розчинитися в чужих країнах та націях, а зберігати зв’язок із батьківщиною.

А тепер про темний бік еміграції

Нещодавно я гуляв великим парком у Берліні і звернув увагу, як у цьому дійсно багатокультурному місті все ж таки спостерігається серйозна сегментація.

За окремими групами влаштовували собі пікніки люди зовсім різних угруповань: в’єтнамці, африканці, сирійці, турки, німці. Тобто свої зі своїми.

Думаю, що доля «тусувати» зі своїми, а не з місцевими чекає більшість українців за кордоном.

Причому, якщо вдома серед безлічі місцевих ви вибиратимете для спілкування найближчих за духом людей, то в новій країні швидше за все спілкуватиметеся з «ким доведеться», оскільки вибір значно менший.

Можливо, ситуація буде трохи кращою у США, Канаді – країнах емігрантів. Але у більшості європейських країн для українців інтеграція буде ускладнена. І на це банальні причини.

Ми заводимо безліч знайомих ще зі школи, університету, місць роботи та гуртків. Коли переїзд відбувається після 30 років, ці зв’язки складніше напрацьовувати.

Павло Обод із сім'єю

Павло Обод із сім’єю

Наприклад, у моєї доньки незабаром День народження. Ми кличемо в гості кілька російськомовних дівчаток з її садочка. Так, ми можемо покликати німецькомовних подруг, але з ними прийдуть їхні батьки. А мої родичі та батьки інших дівчаток не особливо розмовляють німецькою.

Інший приклад: я вже писав, що нашим чоловікам складніше знаходити пару за кордоном – чужі «самці» як би не в пошані.

У бізнесі та кар’єрному плані за інших рівних умовах місцеві будуть віддавати перевагу своїм. Так, чув, що у компаніях у німців більше шансів отримати просування, ніж у емігрантів.

Особливо таке «обнулення» діє складно психологічно на чоловіків. У спілкуванні з іншими емігрантами знаю, що це часто стає причиною сварок та розлучень у сім’ях.

Або візьмемо на моєму прикладі: у Харкові я – місцевий та місцями відомий підприємець, а у Берліні – просто хлопець зі Східної Європи. І це неприємно усвідомлювати.

Більшість українських дітей, які вивчаться вже за кордоном, на мій погляд теж мають соціальні шанси гірші, ніж у німців. Тому що батьки-емігранти дають гірший трамплін у новій країні.

Це все – не вирок, а трохи не очевидні труднощі, з якими багато хто з нас зіткнемося на чужині.

Источник: Facebook Павла Обода 

 

Этот материал – не редакционныйЭто – личное мнение его автора. Редакция может не разделять это мнение.

По теме:

Спецпроекты

Ваша жалоба отправлена модератору

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: