«Ви не процес. Ви – людина». Як запобігти вигоранню, якщо ви працюєте в операційній ролі

Я – операційна директорка. А ще – людина, яка більшу частину свого часу «гасить пожежі», ухвалює рішення «на ходу», підлаштовується під зміни й має виглядати стабільно, навіть коли під ногами все тектонічно рухається. І якщо чесно – це не геройство. Це виснажує. Дуже.

«У якийсь момент я зрозуміла: не буде жодного “потім”, якщо не подбати про себе зараз». Фото: Юлія Сименович

Операційна роль – це не коли ви просто чимось «керуєте». Це коли від вас чекають, що ви в курсі всього, контролюєте все і ще й не забуваєте бути приємною в спілкуванні. Іноді ви востаннє були в тиші тоді, коли затримались в офісі на самоті. А в голові постійно список: що не зроблено, кого не попередили, що може впасти, якщо ви завтра захворієте.

Я вигоряла. Не раз. І найгірше – що довго не визнавала це. Бо «я ж сильна», «на мені все тримається», «треба ще трошки потерпіти».

У якийсь момент я зрозуміла: не буде жодного «потім», якщо не подбати про себе зараз.

Тому ось речі, які я роблю не як лайфхаки, а як умови для виживання.

1. Регулярно залишаю для себе простір без рішень. Без дзвінків, чатів, планування чи обговорень. Просто тиша і присутність. Операційна роль створює постійний шум у голові, і його потрібно свідомо приглушувати. Це не відпочинок, а необхідна умова, щоби з’явилося місце для стратегічних думок.
2. Автоматизація – це не про ефективність, це про дихати. Slack Workflows, ClickUp, автоматичні звіти – це не модно. Це дає мені змогу не тримати все в голові. І забути, що сьогодні в когось дедлайн – це теж нормально, якщо система нагадає замість вас.
3. Чітке «я недоступна». Так, навіть коли я COO. Я буваю офлайн. І що цікаво – світ не зруйнувався. Навпаки, команда стала сильнішою, коли навчилась не бігти до мене з кожним мікровибухом.
4. Свої люди. Не завжди психолог. Не завжди коуч. Але є люди, яким можна сказати «мені важко» – і не пояснювати, чому. Це тримає. Без цього – розвалює.
5. Дозволяю собі «провисати». Не завжди вдається зібратися миттєво. Не завжди треба одразу ухвалювати рішення. Буває, просто роблю каву, відкриваю вікно – і дозволяю собі нічого не вирішувати. Це не про лінь. Це про паузу, без якої легко вигоріти.

Це – не поради. Це нагадування.

Якщо ви в операційній ролі – дбайте про себе, навіть коли здається, що немає коли. Ви не процес. Ви – людина.