Я будувала бізнес без ідеальної картинки – і саме це стало нашою перевагою

Коли я запускала свій проєкт (ще тоді бізнесом це було складно назвати), у країні почалось повномасштабне вторгнення, а мені було 20.

«Ідеальна картинка – це короткий шлях до уваги, але не завжди до довіри». Фото: Вікторія Карчевська

Не було історії про «з нуля в мільйони», ідеального офісу, бездоганної команди чи впевненості, що я все роблю правильно. Була лише внутрішня впертість, постійний рух і відчуття, що я точно не хочу здаватись тим, ким не є.

З часом я усвідомила, що свідомо не граю в «успішний успіх» чи «картинку легких грошей». І хоча з боку, для більшості, це мало вигляд мінуса, із часом саме це стало нашою головною перевагою.

Чому я не хотіла мати «успішний» вигляд

На початку було багато спокус. Соцмережі транслюють простий сценарій: показуйте красиву картинку – і до вас потягнуться клієнти. Наші конкуренти в Instagram мали однаковий вигляд: усміхнені команди, гучні результати, впевнені формулювання, мінімум сумнівів для клієнтів.

Але в реальності мій проєкт таким не був. Він був живим, нерівним, іноді хаотичним – класичний стартап. Ми могли зростати швидко, а потім різко впиратися в обмеження. Я могла бути впевненою в рішенні сьогодні – і сумніватися в ньому завтра. І я не була готова ховати це за гарними картинками.

Мені здавалося нечесним будувати бренд, який на вигляд стабільнішим і «успішнішим», ніж він є насправді. Тому я обрала інший шлях – не прикрашати процес.

Як вигляд має бізнес, коли він справжній

Справжній бізнес не має ідеального вигляду. У ньому є незручні рішення, складні розмови, періоди невизначеності. Є помилки, які стають очевидними лише із часом. Є команда, яка росте разом із вами, а не одразу складається з «ідеальних людей».

У нашому випадку це означало чесно говорити про те, що агенція ще в процесі, не обіцяти клієнтам ідеальних результатів, а пояснювати ризики, не маскувати внутрішні складнощі красивими словами. У якийсь момент на перемовинах із клієнтами я мала вигляд людини, яка відмовляє в співпраці. Але це тільки через те, що ми ніколи не були про бізнес заради бізнесу. Працюючи в сегменті B2B, створювати контент для бізнесу, який не дасть їм результатів, – виходить за межі принципів, яких ми дотримуємось і дотепер.

З боку це іноді скидалось на слабкість. Але всередині це давало опору – ми не витрачали енергію на підтримку образу, який не відповідає реальності. За це нас і полюбили на ринку. Ми вирізнялися чесністю.

Чому чесність іноді дорожча за красиву подачу

Чесність має свою ціну. Вона відсікає частину людей ще на вході. Не всім подобається бізнес, який не обіцяє «гарантований результат» і не має ідеального вигляду. Не всі готові працювати з тими, хто говорить прямо.

Я неодноразово втрачала потенційних клієнтів через це. Хтось хотів почути впевнені формули, хтось – прості відповіді на складні питання. А я замість цього говорила: «Ми зробимо все, що від нас залежатиме, але не обіцяємо дива».

Як це вплинуло на залучення клієнтів

З часом я помітила цікаву річ: до нас почали приходити «наші» люди.
Ті, хто цінує прозорість. Ті, хто не шукає магічних рішень. Ті, хто розуміє, що бізнес – це завжди процес, а не картинка.

Пам`ятаю як CMO відомого ритейлера сказав фразу, яка дала мені розуміння, що ми все робимо правильно. А звучала вона приблизно так: «Ви вирізняєтесь тим, що не робите бізнес заради бізнесу, тому ми й обрали вас».

Такі клієнти не зникають після першого місяця, як у більшості колег по ринку. Вони більше залучені, більше довіряють і краще працюють у партнерстві. І найголовніше – з ними легше бути чесними, навіть коли щось іде не за планом.

У якийсь момент я зрозуміла: ми не намагаємося подобатися всім. Ми просто притягуємо тих, кому близький наш підхід.

Чому ми назвали свій підхід «попсовим анархізмом»

У якийсь момент ми свідомо дали назву тому, як працюємо. Так з’явився термін «попсовий анархізм».

«Попсовий» – бо ми не соромимося працювати з масовими платформами, простими форматами і зрозумілою мовою. Ми не віримо, що складність автоматично дорівнює цінності, а «розумно» – це обов’язково важко для сприйняття.

«Анархізм» – бо всередині цих масових форматів ми дозволяємо собі не грати за негласними правилами індустрії. Не повторювати те, що «точно працює», лише тому, що так заведено. Не будувати ідеальні процеси заради картинки. Не маскувати сумніви впевненими формулюваннями.

Це про свободу мислення в простих формах. Про право бути зрозумілими – і водночас не підлаштовуватися. Про відмову від глянцю без відмови від амбіцій.

Цей підхід не універсальний і не для всіх. Але саме він дозволив нам залишитися собою, не втратити живість і не перетворити бізнес на добре упаковану, але порожню оболонку.

Що я зрозуміла за цей час

Ідеальна картинка – це короткий шлях до уваги, але не завжди до довіри. Справжність не масштабується так швидко, зате створює міцніші зв’язки.

Якщо ви будуєте бізнес і відчуваєте тиск мати вигляд «краще, ніж є», варто поставити собі просте запитання: для кого ви насправді це робите? Для конкурентів – чи для людей, з якими хочете працювати довго?

Я обрала друге. І саме це рішення, як не дивно, стало одним із найсильніших у моєму, уже тепер, бізнесі.