«Як ти?» і «все буде добре» дратує. Правила підтримки близьких: як допомогти, а не вибісити

Ірина Басіста

Війна принесла смуток, страх та горе в багато українських сімей. І в кожного з нас є рідні, друзі чи знайомі, яким необхідна підтримка. Але нас ніхто не вчив, як це робити.

Як допомогти людині вистояти в складних життєвих обставинах? Розберемось в цій колонці.

«Як ти?» і «все буде добре» дратує. Правила підтримки близьких: як допомогти, а не вибісити

Підтримка важлива не лише в кризових ситуаціях. Правильні слова розправляють крила й допомагають людині рухатися далі. Але сьогодні поговоримо саме про підтримку в скруті.

На групах підтримки жінок я часто чую: «Мене не розуміють, а “ти як?” дратує». І хоча українки потребують підтримки від інших, та й охочих надати її достатньо, випадків «якісної» підтримки дуже мало.

Стосунки й комунікація – це цілюще джерело, яке може допомогти триматися зараз і відновлюватися потім. Тому дуже важливо вчитися підтримувати так, аби інші поряд зростали, та й самим шукати коло друзів і знайомих, які здатні правильно підтримати.

Що не варто говорити, коли хочете підтримати людину

1. «Все буде добре». Насправді ніхто не знає, як буде. Тому ці слова – пуста шаблонна фраза. І нею ми знецінюємо реальні переживання людини.


2. «Як ти?». Дуже загальні слова, що зазвичай дратують. Адже не розумієш, це чергова фраза чи людина справді готова зануритися у твої переживання й почути цілу історію.
3. Порівняння з якимись іншими обставинами, людьми тощо: «А от у моєї подружки…» Це, знову ж таки, знецінює досвід конкретної людини. Ми всі різні й можемо впоратися з ситуаціями теж по-різному.
4. «Ти сильна – ти впораєшся». А що робити, якщо не виходить? Якщо важко? Ця фраза породжує відчуття провини, якщо ти не маєш сил впоратися. І зрештою викликає знецінювання й розчарування в собі.
5. Уникати людини, бо не знаєте, що їй сказати. Погана ідея, адже краще навчитися правильної підтримки.

Що варто говорити, щоб підтримати

1. «Як я можу тебе підтримати?». Це запитання, з якого варто почати. Воно пояснює, що вам не байдуже, що ви готові бути поряд і допомагати, просто не знаєте як.
2. Пропонуйте свої варіанти підтримки. Так ви дізнаєтеся, чи підходить ваш спосіб допомоги людині. І ще раз покажете, що вам справді не байдуже.
3. Пропонуйте не слова, а дії. Наприклад, покличте на прогулянку; заберіть дітей, а мама нехай отримає час на себе; організуйте відпочинок; приготуйте та принесіть вечерю. Зробіть щось, що дозволить людині зняти з себе тягар щоденних обов’язків і дозволить видихнути й перемикнутися.
4. Якщо телефонуєте, то запитуйте щось конкретне: «Як твій настрій?» «Як минув день?». Скажіть людині, що ви думаєте про неї й хочете підтримати. І що для вас важливо бути поряд. Не розпитуйте про травмуючі події, а підтримуйте актуальну розмову.
5. Якщо все ж ставите запитання, то будьте обережні й готові приймати та витримувати будь-які емоції (злість, сльози, страх).

Програма реабілітації «Незламна мама» спеціально розроблена фахівцями з психології та посттравматичних розладів для жінок та дітей, які постраждали від війни. Це 3-тижневий офлайн-табір, де з учасниками проєкту працюють психологи.

Потім жінки можуть продовжити роботу з психологом в онлайн-форматі, у проєкті «Незламна мама. Жити далі». Допомогти українкам відродитися, щоб відродити країну, можна тут.