Як українки стають рушійною силою економіки – що показав мій 3-річний досвід роботи з підприємицями

У 2022 році, коли ми запускали чергову Премію «Створено жінками», я не була впевнена чи будуть заявки взагалі. Війна, евакуації, невизначеність – здавалося, що бізнес відійшов на другий план. Але заявки надходили, і їхня суть сильно змінилася.

«За три роки роботи з українками-підприємицями я побачила їхню неймовірну адаптивність, стійкість, готовність брати на себе відповідальність». Фото: Мод Жозеф

Тепер перед нами були історії про медичну реабілітацію для поранених, психологічну підтримку переселенців, дистанційну освіту для дітей із прифронтових територій. Бізнес став відповіддю на конкретну потребу, яку створила або посилила війна.

За три роки я побачила, як жіноче підприємництво в Україні пройшло шлях від виживання до стратегічного впливу.

Від «хочу реалізуватися» до «хочу змінити ситуацію»

У 2025 році понад 60% нових ФОП в Україні відкрили жінки. Це свідчення того, що жінки стали ключовими фігурами в економічній стійкості країни. Вони не тільки створюють бізнеси, а й забезпечують безперервність діяльності, робочі місця, соціальні зв’язки – часто в екстремальних умовах. За останні п’ять років кількість жінок-ФОП зросла на 22,5%. І ця тенденція лише посилюється, попри війну. Або, радше, саме через неї.

Я бачу цю динаміку не лише в цифрах, а й у характері заявок на Премію. Якщо раніше більшість проєктів були локальними, невеликими, зосередженими на сімейному бізнесі, то зараз жінки приходять із чітким баченням на три-п’ять років, обґрунтованими бізнес-планами, визначеними показниками впливу.

Вони більше не обмежуються створенням бізнесу – вони розв’язують проблеми.

Раніше жінки часто йшли в бізнес, щоб реалізувати професійні амбіції, знайти баланс між сім’єю та роботою, мати фінансову незалежність. Це все ще важливо, але з’явився новий драйвер – соціальний вплив.

Я бачу компанії, які створюють робочі місця для внутрішньо переміщених осіб. Виробництва, які працюють за екологічними стандартами на локальному рівні. Освітні проєкти для дітей з інвалідністю. Платформи для підтримки ветеранів. Усі вони мають бізнес-модель, але прибуток іде на благо конкретної справи.

Три сфери, де найактивніше з’являються жіночі стартапи

За моїми спостереженнями, найбільша концентрація жіночих бізнес-ініціатив зараз у трьох напрямах.

Перший – охорона здоров’я, добробут, реабілітація. Це логічно: війна створила величезний запит на медичні послуги, психологічну підтримку, фізичну реабілітацію. Жінки відкривають центри відновлення для поранених, запускають телемедичні платформи, створюють продукти для ментального здоров’я. Багато хто працює з вразливими групами, надає послуги безплатно або за символічну плату.

Другий напрям – освіта, навчання, сімейні послуги. Тут особливо помітний ріст проєктів, пов’язаних із дистанційним навчанням, підготовкою дітей до школи, розвитком soft skills. Багато жінок самі пройшли через релокацію з дітьми, зіткнулися з викликами адаптації. Тому і створили бізнеси, які допомагають іншим родинам справлятися з подібними ситуаціями.

Третя сфера – цифрові технології, e-commerce, технічні послуги. Це найбільш несподіваний для мене тренд. Ще кілька років тому tech-напрям був переважно чоловічим, але зараз жінки все активніше йдуть у digital. Тому що технології дають гнучкість, стійкість, доступ до міжнародних ринків. Можна працювати звідки завгодно, масштабувати бізнес без прив’язки до локації, виходити на європейських клієнтів.

Я бачу, як жінки, які раніше не мали відношення до tech, освоюють нові інструменти, запускають онлайн-платформи, автоматизують процеси. Технології стали сильним інструментом для досягнення бізнес-цілей.

Що змінилося в підході до бізнесу

Ще одна важлива зміна – професіоналізація. Якість заявок на Премію за останні три роки зросла в рази. Раніше багато проєктів були «на ентузіазмі» – люди йшли в бізнес з ідеєю, але без чіткого розуміння, як її реалізувати. Зараз жінки приходять підготовленими.

Вони знають свою цільову аудиторію, розуміють unit-економіку, мають фінансову модель на кілька років, чітко формулюють показники впливу. Вони готові масштабувати бізнес, виходити на міжнародні ринки, залучати інвестиції.

Я бачу все більше проєктів, які із самого початку розраховані на франшизу, розвиток в інших регіонах та міжнародні партнерства. Жінки активніше беруть участь у європейських акселераторах, подають заявки на міжнародні гранти.

Війна прискорила інтернаціоналізацію українського жіночого бізнесу. Багато хто вже не сприймає Україну як єдиний ринок – вони одразу думають про Європу, про глобальні можливості.

Виклики залишаються

Попри всі позитивні зміни, бар’єри нікуди не зникли. І найбільший із них – доступ до фінансування.

Жінки все ще рідше отримують інвестиції, ніж чоловіки. Банки частіше відмовляють у кредитах. Венчурні фонди рідше інвестують у жіночі стартапи. Це глобальна проблема, але в умовах війни в Україні вона стає ще гострішою.

Другий виклик – подвійне навантаження. Жінки все ще несуть основну відповідальність за сім’ю, дітей, побут. Коли до цього додається ведення бізнесу в умовах постійного стресу, відключень електроенергії, безпекових ризиків – навантаження стає надмірним.

Я бачу, як багато талановитих підприємниць вигорають не тому, що їхній бізнес неуспішний, а тому, що вони фізично не встигають усе. І тут критично важлива підтримка – не лише фінансова, а і психологічна, менторська, мережева.

Третій виклик – брак довіри або легітимності. Попри зростання кількості жінок у бізнесі, стереотипи залишаються. Особливо в традиційно «чоловічих» галузях – будівництві, логістиці, технологіях. Жінкам доводиться доводити свою компетентність частіше та наполегливіше.

Що буде далі: мій прогноз на найближчі п’ять років

Я бачу кілька напрямів, у яких найближчими роками з’являться нові хвилі жіночого підприємництва.

Перший – відбудова та інфраструктура. Коли почнеться активна фаза відновлення країни, жінки будуть активно включатися в ці процеси. Не обов’язково як будівельниці, але як координаторки проєктів, менеджерки, постачальниці матеріалів та розробниці соціальної інфраструктури.

Другий – healthtech і medtech. Попит на медичні технології, телемедицину, реабілітаційні рішення буде лише зростати. І жінки, які вже зараз активні в цій сфері, створять основу для нових tech-рішень.

Третій – edtech. Освітні технології, онлайн-навчання, розвиток soft skills – це напрямки, де жінки традиційно сильні й де є величезний потенціал для масштабування.

Четвертий – зелений бізнес і циркулярна економіка. Сталість, екологічність, відповідальне споживання – це тренди, які резонують із цінностями багатьох жінок-підприємниць. Я бачу зростання проєктів, пов’язаних із перероблюванням, апсайклінгом і локальним виробництвом.

П’ятий – і це може здивувати – цивільна оборона та кібербезпека. Жінки все активніше йдуть у сфери, які раніше здавалися винятково чоловічими. Це про безпеку, захист даних, критичну інфраструктуру. І я впевнена, що цей тренд лише посилюватиметься.

Моя особиста порада тим, хто тільки думає про бізнес: не чекайте ідеальних умов. Їх не буде. Ні зараз, ні після війни.

Не обов’язково одразу реєструвати ТОВ, наймати команду, орендувати офіс. Почніть із мінімально життєздатного продукту, протестуйте ідею, зберіть перших клієнтів.

Оточіть себе людьми. Шукайте менторів, приєднуйтеся до професійних мереж, спілкуйтеся з тими, хто вже пройшов цей шлях. Премія «Створено жінками» та інші подібні ініціативи – це екосистема підтримки, де можна знайти однодумців, партнерів, наставників.

Просіть про допомогу. Грантові програми, акселератори, фонди підтримки – усі ці інструменти створені для того, щоб ними користуватися.

Вірте в цінність свого проєкту. Найкращі бізнеси народжуються саме тоді, коли здається, що умови найгірші.

За три роки роботи з українками-підприємицями я побачила їхню неймовірну адаптивність, стійкість, готовність брати на себе відповідальність. Вони не чекають, поки хтось розв’яже проблеми за них, а створюють рішення самі.

І саме тому я впевнена: майбутнє української економіки – за жінками, які не бояться починати навіть тоді, коли всі навколо кажуть, що це неможливо.