Історії лідерок – категорія сайту

«Якщо ви знаходите правильних людей, у них вже є власна мотивація і вони здатні будувати великі проєкти», – говорить ексочільниця CDTO Campus Галина Пустова. Одним зі знакових моментів в її кар'єрі стало усвідомлення того, що вона може і хоче працювати на державу. Галина розповіла про свій професійний шлях від юристки до лідерки державних і бізнесових команд, про поєднання системності та комунікації зі здатністю мислити ширше за межі інструкцій, і чому лідерство сьогодні будується не тільки на професійній експертизі. Галина Пустова – екскерівниця CDTO Campus, співзасновниця розробницької компанії hidden hint та e-commerce-продукту Catomize, експертка з управління та GR. «Юридична база, розуміння бізнесу й комунікацій привели мене до керівних ролей» Я почала працювати ще на першому курсі університету за своєю першою спеціальністю – юридичною. Це була велика міжнародна компанія, де я займалась аудитом, документацією та корпоративним правом. Саме завдяки цій роботі я зрозуміла, що не буду юристкою, хоча і пропрацювала в цій галузі близько 4 років. Наступним кроком стала посада юрисконсульта у «Зовнішторгвидаві України», який із часом трансформувався у ProZorro – це був один із перших досвідів роботи в державному секторі. Після здобуття другої освіти в Краківському економічному університеті та повернення з Польщі я більше сфокусувалась на проєктах, пов’язаних із запуском бізнесів. Поступово це стало моєю основною спеціалізацією. До того ж я навчилась перекладати з мови бізнесу на мову креативу – у цьому допомогла освіта рекламного стратега, яку я здобула під час роботи в медіа. Вона ж стала в пригоді, коли після початку повномасштабного вторгнення я складала брифи для креативних команд, які працювали з державними проєктами. Один з таких соціальних проєктів, який ми створили разом з відомою креативною агенцією, виграв європейське Effie. Зараз можу сказати, що саме це поєднання скілів – юридична база, розуміння бізнесу й комунікацій – привели мене до керівних ролей. Цікавим досвідом була робота в Апараті міністра Кабінету міністрів України. Коли мене запросили в команду до Дмитра Дубілета, я навіть не знала, на яку посаду погодилась. Ми просто обговорили завдання і зрозуміли, що маємо однакові погляди. Уже потім виявилось, що це роль керівника апарату секретаріату. І тут теж допоміг юридичний бекграунд, тому що багато роботи було пов’язано саме з нормативкою. За той час ми змінили багато маленьких речей – прибрали трудові книжки, перейшли на paperless в обміні інформацією між ВР і Кабміном. Специфіка Апарата міністра Кабінету міністрів України в тому, що в ньому є 19 департаментів, які відображають діяльність усіх міністерств. Тому й завдання стосувались різних сфер і напрямів – енергетики, космічної агенції, соціальної галузі. Робочий день міг тривати 17 годин, проте такий режим навчає через занурення, і ви починаєте збирати команду таких самих активних людей, які прагнуть змін. Згодом я почала працювати з «Нафтогазом». Уявіть: ви маєте бізнес-цілі, які блокуються законодавчими нормами. Як-от списання старого обладнання, тримати на балансі яке немає жодного сенсу, але це питання регулюють держоргани. І це тільки один приклад. Мені було цікаво знаходити причини, чому зупинялися процеси, і лагодити це. Цей досвід показав, що я можу знаходити креативні рішення. Фото: Галина Пустова Після початку повномасштабного вторгнення я заснувала фонд – зараз це офіційний фонд ВРУ – у межах якого запускались проєкти з посольствами, бізнесами, держпредставниками. А вже за кілька місяців повернулась до роботи в «Нафтогазі» й почала займатись бізнес-девелопментом. Тоді, зокрема, дуже важливим проєктом було об’єднання нафтопровідних систем України й Польщі. Приблизно в цей самий період я вирішила здійснити давню мрію – вступити до бізнес-школи. Я подала документи одразу в 4 заклади, всюди пройшла, але обрала Oxford Saïd Business School. А ще за півроку паралельно почала розвивати власний бізнес – розробницьку компанію, що спеціалізується на e-commerce-рішеннях. І саме в цей період, маючи вже доволі велике навантаження, я вирішила взяти ще один проєкт – операційна директорка CDTO Campus Марія Войтко запросила мене очолити його. «Мій суперскіл – збирати людей із потрібними компетенціями» CDTO Campus вже два роки, він досяг класних результатів, ми зібрали чудову команду, залучили викладачів – з Оксфорда також, запустили низку ініціатив. Це був величезний челендж – побудувати те чого не існувало ніде у світі. Наші два роки – 30 навчальних програм, більш як 1,3 тис. випускників, міжнародні та українські лектори. Сама команда CDTO Campus порівняно невелика – це 15 фахівців безпосередньо в Core Team і близько 50 тих, хто постійно залучений у роботу з проєктами, але в орбіті – тисячі людей. З-поміж них лектори, працівники міністерства, представники бізнесів, міжнародні партнери та студенти. Тільки заявок на навчання ми отримали й опрацювали більш як 4 тис. Робота в CDTO Campus була проєктною, але я залишаюсь членкинею його Advisory Board. Фото: Галина Пустова Загалом у роботі на цій позиції мені допоміг досвід попереднього переходу з бізнесу в державний сектор, адже ми заохочували людей робити те ж саме. І в пригоді став мій суперскіл – збирати людей із потрібними компетенціями. Але загалом можу сказати, що певного скілсету для того, щоби стати СЕО, немає. Звісно, такі позиції обіймають люди із сильним бекграундом – він може бути маркетинговим, фінансовим, рідше – юридичним. Тобто вони не вміють усього, але це зазвичай особистості, які готові працювати. І так само з особистостей, що прагнуть змін, формуються хороші команди. Зазвичай це ті, кому не потрібний перелік, що робити. Я дуже заохочую прагнення до розвитку і виступаю за те, щоб обговорювати й разом із людиною шукати точки, у яких їй цікаво зростати. «Саме люди створюють інноваційні проєкти» Фото: Галина Пустова У роботі з командами я дотримуюсь кількох правил. Максимальна прозорість. Я завжди намагаюсь пояснити, куди ми рухаємось. Навіть якщо людина має порівняно невелику функцію, мені потрібно, щоб вона була здатна повністю взяти її на себе й розуміла, навіщо вона це робить. До прикладу, CDTO Campus ми організовували спільні дзвінки, на який були присутніми всі – від сммників до академічних директорів. Завдяки цьому всі знали, хто, що і для чого робить. Мені завжди можна сказати «ні» й «ти пропонуєш фігню». Я намагаюсь добирати людей так, щоб їм можна було повністю довіряти, щоб вони ставились до роботи з максимальною відповідальністю. Я намагаюсь будувати все в діалозі. Звісно, людей непросто привчити до того, що вони можуть відкрито не погоджуватися з керівниками, але відкритість важлива, якщо ми всі працюємо на один результат. Саме люди створюють інноваційні проєкти. А оскільки у світі навіть подібного до CDTO Campus не існувало, ми всі зростали разом із проєктом, адже мусили вигадувати щось абсолютно нове. У процесі створення важко уникнути помилок, але це нормально, як і те, щоб визнавати їх. Тому в таких проєктах важливе відчуття ownership. Тобто тут потрібна не велика ієрархічна структура, а спільнота людей, у якій кожен горить своїми завданнями. І я намагаюсь давати людям свободу. Звісно, якщо вони новенькі в команді, то це відбувається крок за кроком. Наприклад, зараз я набираю людей у свій бізнес. Йдеться не про технічних фахівців – цією частиною займається мій бізнес-партнер. Але сейлзам, комунікаційній команді я на першому ж кроці чітко пояснюю бачення проєкту, куди він рухається. Ми домовляємось, як діяти, я дивлюсь, наскільки людина відповідальна, і в процесі взаємодії поступово передаю їй усе більше суб’єктності. Є малознайомі для мене сфери – у таких випадках я залучаю зовнішніх консультантів, прислухаюсь до їхньої експертизи. Але у своїй команді я заохочую до зростання. Ви даєте людині одне завдання – вона чудово справляється. Пробуєте щось ще, потім ще. Якщо ви знаходите правильних людей, у них вже є власна мотивація і вони здатні будувати великі проєкти. Колись я почула таку річ: неможливо змусити людину працювати. Вона або вмотивована щось робити, або ні. Ви можете поділитися баченням і розповісти, що хоче створити. А далі вже люди обирають, йти за вами чи ні. І в будь-якій справі, на мій погляд, потрібний такий метч. Усього іншого можна навчитись – закінчити курси, розібратись і вже потім застосовувати нові знання в роботі. Усе це робиться поступово, і тут уже завдання лідера – задати правильний напрям. «Як лідерка я стала м’якшою» Фото: Галина Пустова Для сучасного сформованого лідера важливо поважати експертизу інших і нормально сприймати те, що ви не можете знати всього. Насамперед це навряд чи можливо. І в роботі, і в навчанні я спілкувалась із поважними і відомими людьми, які побудували величезні бізнеси, але й вони не знають усього. Це нормально. До того ж немає потреби знати все. Уявіть, що ви керуєте 5 тисячами працівників. Ви не повинні вміти в будь-який момент замінити будь-кого з них чи найняти самого себе 5 тис. разів – у цьому просто немає сенсу. Чому я кажу саме про сформованого лідера? Тому що ви можете бути менеджером, можете керувати людьми і знати, як це робити, але в той самий момент ви ще можете не бути лідером. Не відчувати власної ваги, експертизи і спокою в тому, чим ви займаєтесь. Якщо ви молодий менеджер, можливо, вихід можна знайти в такій собі браваді. До прикладу, я почала керувати в ранньому віці, деякі з колег були старшими, і свою думку доводилось доводити, відстоювати. Зараз як лідерка я стала м’якшою. Мені не треба нічого доводити – я намагаюсь усе вирішувати в діалозі й абсолютно спокійно ставлюсь до того, що чогось не знаю. Для цього ми й шукаємо людей які доповнюють нашу експертизу, можуть поглянути на ситуацію з іншого боку. Та і взагалі потрібно бути м’якішими. До прикладу, раніше я вважала моєю особистою відповідальністю те, що людина не хоче чогось робити, що їй не подобається завдання. Але річ може бути просто в тім, що коли я горю своїм проєктом, когось іншого він може й не надихати взагалі або на цьому конкретному життєвому етапі. І тут немає місця особистим образам – просто немає метчу. У такий момент нормально по-хорошому розійтися. Ви просто маєте бути чесними один з одним у тому, наскільки вам по дорозі, і в жодному разі не переходити на особистості. Особливо зараз, коли є мільйони причин для того, щоб у людини впала, до прикладу продуктивність. Цей спад, що б його не викликало – вигорання, втома, особисті проблеми, – ніяк не характеризує саму людину й не дає приводу оцінювати її чи навішувати ярлики. Зараз дуже важливо розуміти, що людину мотивує, що в неї можуть бути складнощі, що ніхто знає, що буде далі. Тут не можна просто сказати «все буде добре». Багато хто переживає горе, тому лідерство – це, думаю, про розуміння, про емпатію і про вміння тримати себе й підтримувати інших і розуміти їх. Це стало важливим складником бізнесу. Зараз не можна сказати, що просто ми тут усі по роботі і все. Не можна відгородитись від того, що в людей немає настрою, що їм важко, вони не виспались. Ми маємо бути просто людянішими й розуміти, що психологічно всім дуже важко. «Мені потрібно постійно продумувати наступні кроки» Я дуже обережно ставлюсь до святкування перемог і не можу довго насолоджуватися їхніми результатами (що, до речі неправильно), тому мені потрібно постійно продумувати наступні кроки. Але за останні 15 років точно можна відзначити серію перетворень гіпотез на те, що вже зроблено. Фото: Галина Пустова До прикладу, це вступ до бізнес-школи, коли прийшло підтвердження з Оксфорду. Або коли відзначають результати вашої роботи і ви отримуєте нагороду. І навіть коли ви переходите в «іншу лігу», тому що виросли над собою і вже можете це зробити. Напевно, мене надихає рухатись далі саме розуміння того, що якщо спрацювала ця гіпотеза, то спрацює і наступна. Нехай не кожна, але ви перевіряєте замість того, щоби боятися, що щось не вийде. На кожній моїй роботі був переломний момент. Один із найважливіших, напевно, це коли прийшло усвідомлення того, що я можу й хочу працювати на державу. Я спілкувалась із різними людьми, бачила, як по кілька разів впроваджувались і скасовувались реформи, шукала варіанти, домовлялась, мотивувала. Насправді дуже багато людей, які працюють у держсекторі, хочуть створювати класні речі. Але тут ви не можете, як у бізнесі, сказати «це класно» і все працюватиме, і не можете сказати «мої клієнти тільки малі й середні компанії». Бо ваша ЦА – це всі громадяни, ви маєте чути всі їхні запити і створювати для них. І коли починає вдаватись – це дуже тішить. Круті відчуття викликала робота після закінчення магістерської програми, коли вже було розуміння того, яким має бути лідер світового рівня. Далі – власний бізнес. Catomize від початку був сервісом, а в якийсь момент я зрозуміла, що з нього може вийти справді корисний нішевий продукт для e-commerce. І сьогодні він має позитивний фідбек від світових венчурних фондів. І кожного разу, коли ви щось робите попри деякі сумніви, отримуєте результат і реальний класний фідбек, то починаєте мислити ще амбітніше. «Велике значення має професійна зацікавленість» Фото: Галина Пустова Запорука успіху для мене – це залишатись професійною. Шукати нові знання і способи розв’язання проблем, перевіряти себе, дивитись, як це роблять інші, і запитувати поради. Дуже важливо не закриватись і не запевняти себе в тому, що ви щось робите не так – навпаки. Немає нічого поганого в тому, що ви попросите розказати, пояснити. Я багато разів так робила й отримувала корисні поради, інсайти. Люди люблять ділитися тим, що вони роблять. Наприклад, коли я працювала над власним продуктом, на початку він видавався не дуже привабливим, усе ж таки це доволі складна історія. Але я поговорила зі знайомим власником продуктової компанії, дізналась про його досвід, і крок за кроком вибудувала власний. Тобто велике значення має професійна зацікавленість. І також не останню роль у досягненні успіху відіграє емоційний інтелект. Ви маєте розуміти мотивацію, відчувати людей, які вас оточують, і розуміти, що дивні чи нелогічні – на вашу думку – дії можуть бути результатом не взаємодії з вами, а власного болю. І це своєю чергою не даватиме вам робити неправильні висновки про себе. Ви не можете бути абсолютно геніальним чи абсолютно поганим у чомусь. Ну і, звісно, досвід. Ви можете навчитись будь-чого, включно із професійним передбаченням. Воно базується не на надприродних здібностях, а на тому, що ви вже багато разів щось зробили й можете прорахувати свій наступний крок. Тут важливо пробувати, заглиблюватися, дивитися, слухати – і видавати вдалі рішення чи принаймні прагнути до цього. «Завжди можна знайти ресурс, щоб інвестувати в себе» Так склалося, що фінансовий складник завжди ніби наздоганяв ідеї, які мені хотілось втілити. Для мене набагато важливіша соціальна реалізація, це велика частина мого життя і я б однаково займалась тим, чим займаюсь, навіть якби не мала жодних фінансових обмежень. І сьогодні, на мій погляд, немає універсального фінансового рецепта. Багато чого залежить від доходів. Погодьтесь, якщо заробітки невисокі, то неможливо відкладати чи інвестувати, до прикладу, 50% коштів. Але завжди можна знайти ресурс, щоб інвестувати в себе. Я багато займаюсь спортом, намагаюсь підтримувати своє здоров’я, вкладаю в освіту. Oxford Executive MBA – це неймовірна інвестиція з погляду фінансів. Простими словами – я намагаюсь вкладати гроші в те, що відкриває нові можливості. Наприклад, подорожі. Тут йдеться не тільки про те, щоб побачити світ або насолодитися сонцем, а про сприйняття світу. Від моралі, культури й суспільних норм до бізнес-підходів – я завжди аналізую і оцінюю те, як люди діють, реагують у різних ситуаціях. Це допомагає усвідомити, що не завжди є тільки один правильний вибір чи шлях. І так само з фінансами. На мою думку, тут важливий баланс між можливостями й тим, що ви можете робити. До прикладу, в Україні один із показників успіху може вважатися купівля власного житла, тобто це щось вагоме, матеріальне. А в західних країнах люди з великими статками часто обирають простий спосіб життя, витрачають небагато й часто не мають вільних коштів, бо все реінвестують у бізнеси. Для мене особисто успіх – це більше про самовідчуття. А все інше вже підтягується. Фото: Галина Пустова «Історії лідерок» – це спецпроєкт MC: Money & Career про топменеджерок і засновниць українських бізнесів, фондів та фундацій, які формують цінності, задають тренди та створюють можливості для інших. Вони розповіли про власні кар’єрні трансформації та особливості своєї роботи, поділились інсайтами та правилами лідерства, досвідом побудови ефективних команд та створення атмосфери, у якій хочеться працювати і зростати. Усі матеріали, опубліковані в межах спецпроєкту, можна знайти за тегом «Історії лідерок».