Чи потрібні нові притулки? В «Кормотех» назвали кращий спосіб допомогти тваринам-безхатькам

Юлія Фещенко

Редакторка новин MC.today

Керівниця напряму КСВ-проєктів у компанії Kormotech Ірина Лозова розповіла, чи є нині в Україні потреба в нових притулках для тварин, тобто чи варто відкривати такі заклади, та де вони беруть кошти на власне утримання.

Ірина Лозова з «Кормотех» пояснила, чому нині не варто відкривати нові притулки для тварин та як натомість можна допомагати їм ефективніше. Фото: Depositphotos, Facebook / Ірина Лозова

Участь бізнесів та небайдужих українців у розв’язанні проблеми безпритульних тварин в Україні Ірина обговорила в межах подкасту «Міністерство світла» співзасновниці MC.today Віри Ворон. Нагадуємо, підписатися на нього можна за цим посиланням.

Компанія «Кормотех» – це один із найбільших в Україні виробників кормів для домашніх улюбленців. У березні 2022 року тут запустили КСВкорпоративна соціальна відповідальність-проєкт Safe Pets of Ukraine, мета якого – підтримувати під час війни притулки, зооволонтерів та допомагати тваринам, які цього потребують. Йдеться не тільки про забезпечення закладів опіки кормами чи медикаментами, а й адопцію, сприяння в проведенні вакцинації та багато інших ініціатив.

За словами Ірини, нині притулки в Україні переповнені, також внаслідок війни – з-поміж підопічних багато травмованих тварин та таких, що втратили домівки. Проте вона вважає, що відкривати нові шелтери, які б могли приймати сотні підопічних, наразі не варто.

«Залишімо ті притулки, які є. Я за невеличкі адаптаційні центри, тобто я кажу про центри, наприклад, у яких 10-20 тварин і люди максимально налаштовують свою роботу для того, щоб вони швидше знаходили свдї домівки», – говорить Ірина.

Ідеальна для неї формула – це невеликі заклади з трьома-чотирма працівниками, які зможуть зосередитися саме на адопції.

«Умовно, навіть маючи центр адопції на 20 тварин, але прилаштовуючи, наприклад, 40 тварин на місяць, ми вже маємо більш як пів тисячі тварин на рік. І я не за збільшення розмірів, ну тобто розміри – це не завжди про те, що ми зможемо допомогти більшій кількості тварин, ні. Це антиутопія, тому що ти просто поринаєш в цю операційну історію, коли тобі треба знайти корм для сотні тварин, лікування, хтось побився, якісь люди приїхали. Тобто вже весь твій ресурс йде на розв’язання таких адміністративних питань, організаційних питань, і вже часу на адопцію немає», – пояснює вона.

Читайте також: «Конкуренти нас недооцінили». Як Kormotech перемогла мультинаціональних виробників – Вовк

Переваги центрів адопції

За словами Ірини, в Україні нині існують такі успішні проєкти, які позиціюють себе не як притулки, а як центри адопції чи реабілітації. За таких умов, коли кількість підопічних не надто велика, тваринам можна забезпечити хороший догляд та опікуватись не стільки утриманням, скільки пошуком нових домівок.

«На жаль, дуже мало організацій обирають цей напрям. Усі говорять про те, що дуже багато тварин треба рятувати, збудуймо притулок, але є і трошки інший варіант. Ми теж щось будуємо та орендуємо, але робимо акцент на те, що ми їх прилаштовуємо. І насправді коли ти себе орієнтуєш саме на прилаштування і ти розумієш, що це є порятунком, у тебе не болить серце через те, що ти не розростаєшся на тисячний притулок. Тому що в тебе тварини не живуть довго, вони живуть місяць-два і їдуть додому, ти на це місце береш нових тварин, ти працюєш із людьми, ти можеш проводити консультації. Для того, щоб ці тварини ніколи не повернулись до тебе в притулок», – говорить Ірина.

Із чого «живуть» притулки для тварин та які в них проблеми

Не секрет, що утримання притулків коштує великих грошей. В Україні шелтери – це здебільшого приватні установи чи громадські організації, благодійні фонди, що на 90% живуть завдяки краудфандингу та зборам. Тобто їм допомагають виживати та рятувати тварин небайдужі українці.

Проте щодня сподіватись на донейти та залежати від них – доволі важко, оскільки майже неможливо планувати щось наперед. Більшість коштів зазвичай йде на базові потреби – харчування, лікування, прибирання тощо. У дещо кращому становищі ті шелтери, які знайшли собі постійних партнерів, що їх підтримують, або мають власних фандрейзингових спеціалістів. Тому в «Кормотех» планують запустити навчальну програму для керівників притулків та волонтерів, яка допоможе їм інакше подивитись на цю галузь.

Читайте також: Ризикнули і виграли. Як Kormotech запустила перший завод вологих кормів – Ростислав Вовк

Крім фінансування, притулки стикаються із проблемою менеджменту, за словами Ірини. Вона пояснює, що робота в шелтері – це насамперед робота з людьми, а не із собаками чи котами. Це постійне спілкування з громадою, владою, працівниками, волонтерами, відвідувачами тощо. Оскільки багато часу потребують також операційні завдання й безпосередньо утримання тварин, навіть якщо очільник притулку хоче щось змінити, у нього немає на це часу. Тому в Safe Pets of Ukraine започаткували ініціативу, покликану навчити залуччти кошти, партнерів, волонтерів, прилаштовувати тварин тощо.

«Це має бути максимальний колообіг допомоги з кінцевим результатом – тварини їдуть додому», – розповіла Ірина.

• Також пропонуємо вам почитати, які три поради з виходу на міжнародний ринок дав СЕО «Кормотех» Ростислав Вовк.