Рубріки: Історії

«Коли власники житла чули, що ми з України, припиняли розмову». Про життя на Канарах під час війни

Анна Балюк з донькою

Два дні до повномасштабної війни. Анна Балюк, контент-маркетинг-менеджерка HYS Enterprise, разом з чоловіком і донькою летять з Одеси до Туреччини. Планують повернутися за пару тижнів, але залишаються за кордоном вже майже рік.

Влітку Анна з сім’єю переїхала до Іспанії, на Тенерифе. Редакції MC.today вона розповіла про життя на острові, де все відкладають на завтра. І пояснила, чому там дуже добре жити, якщо не хворіти.

«Де ти мріяв жити у дитинстві? На Тенерифе!»

Ранок 24 лютого був жахливим. Напередодні війни в компанії створили emergency teamкоманда аварійного реагування, яка відповідає за допомогу в релокації. Вони організували для співробітників евакуаційні автобуси на захід України, допомагали з пошуком житла. Про початок війни я дізналася якраз завдяки скоординованим діям компанії: щойно відкрила скайп на початку робочого дня, побачила в чаті безліч повідомлень від emergency team.

Ми вирішили залишитись у турецькій Аланії, де винаймали двокімнатну квартиру. Вона коштувала $500 на місяць. У цю суму входив доступ до спа, дитячих басейнів та ігрової кімнати. Поруч були магазини з якісною та недорогою їжею – завжди фрукти, морепродукти. Плюс комфортний клімат.

Але в Туреччині українцям дозволено легально знаходитись тільки 90 днів на пів року. Можна оформити ВНП, але це платно і жодного «поблажливого» ставлення до українців немає. У травні в нас завершувалися 90 днів, і ми почали думати, що робити далі. Навесні туди приїхало дуже багато росіян, й це підштовхнуло нас до переїзду в іншу країну.

Знайомий австрієць допоміг знайти житло у Відні. Але в Австрії нам не сподобалося. Можливо, через район, де ми жили. Це був квартал, де мешкають переважно араби, індуси, палестинці, сирійські біженці. Ми з чоловіком говоримо німецькою, але там нам ні з ким було спілкуватись. Та й менталітети дуже різні.

Онлайн-курс "Архітектура високих навантажень" від robot_dreams.
Досвід та інсайти від інженера, який 12 років створює програмне забезпечення для Google.
Програма курсу і реєстрація

За два місяці ми замислилися про повернення до Туреччини. Але за літо ціни на житло там виросли вдвічі – однокімнатна квартира вже коштувала $900. Ідей, куди рухатись далі, у нас не було.

Я спитала в чоловіка: «Де ти мріяв жити у дитинстві?». Він сказав: «На Тенерифе!» Втрачати нам було нічого й ми взяли квитки на острів.

Покроково: як ми робили документи для життя в Іспанії

Острів Тенерифе належить Іспанії. Його площа трохи більша за 2 тис. кв. км, а населення близько 900 тис. людей. 1 січня виповнилось пів року, як ми тут.

Острів Тенерифе

Поки ми оформили тільки картку NIE (Número de Identificación de Extranjero) – це ідентифікаційний код іноземця. З ним ви можете легально жити в Іспанії рік, відкривати рахунки в банку та навіть купувати нерухомість.

Українцям NIE видають за спрощеною процедурою: коли ви звертаєтесь за тимчасовим захистом, автоматично отримуєте і NIE – це фактично один папірець. Відбувається це так:

  • Після приїзду ми зайшли на сайт поліції, щоб взяти «сіту» – час, коли треба прийти у відділ. У нашому містечку такі документи не роблять, тож зустріч нам призначили у столиці Тенерифе – Санта-Крусі.
  • З документів із собою потрібні тільки закордонні паспорти та свідоцтво про народження дитини.
  • Далі ми заповнили анкету – допомогла українська перекладачка, вони є у більшості відділків.
  • Нас сфотографували, взяли відбитки пальців і хвилин за 15 видали NIE з тимчасовим захистом.

Після отримання NIE треба прописатися. Це потрібно для оформлення безплатної медичної страховки. Вона покриває профільних спеціалістів, але потрібно отримати направлення в сімейного лікаря. Приватна страховка коштує 75 євро на місяць і покриває також стоматолога. Аналізи, МРТ та інші дослідження можна безплатно зробити за страховкою лише після пів року щомісячної сплати.

Коли чули, що ми з України, припиняли розмову

Усюди бананові плантації

Квартиру в містечку Пуерта-де-Сантьяго, де ми зараз живемо, я знайшла через Instagram – побачила рекламу у блогерки. Дізналась у неї контакти рієлтора – це була жінка з України. Власники квартири – іспанці, які живуть на материку.

Ми уклали з ними договір про оренду – за ним ціна на квартиру фіксована, у нас це 700 євро на місяць. Платимо помісячно, але багато власників вимагають відразу оплату на рік уперед.

Іспанці дуже серйозно ставляться до договорів оренди, адже у країні розповсюджена проблема «окупасів». Це люди, які в прямому сенсі слова окупують ваше житло – перестають платити за квартиру, але продовжують там жити.

Законодавство в Іспанії повністю на боці орендарів – власник житла не має права виставити людей за двері. Незалежно від строку договору орендар має право жити у квартирі до п’яти років, аж поки сам не розірве контракт.

Коли ми шукали житло, декілька разів з нами відразу припиняли розмову, як дізнавались, що ми українці. В уявленні іспанців, якщо ви переселенці з маленькою дитиною, то стовідсотково «окупаси». Через проблему «окупасів» місцеві перестраховуються і вимагають банківську виписку з регулярним надходженням грошей.

Щодо цін – зараз вони виросли. Однокімнатна на півдні острова коштує від 1,5 тис. євро. На півночі можна знайти за й за 600 євро, але там холодніше. За світло й воду ми платимо від 60 до 120 євро на місяць залежно від того, скільки використали.

Природа острова. Фото героїні
Природа острова. Фото героїні
Природа острова. Фото героїні
Природа острова. Фото героїні
Природа острова. Фото героїні
Природа острова. Фото героїні
Природа острова. Фото героїні

На їжу, якщо не харчуватися в ресторанах, вистачить 500–600 євро. Філе курки, лосось, королівські креветки коштують тут по 10 євро за кілограм.

Жити на Тенерифе добре, якщо не хворіти

Нещодавно в місцевій поліклініці я побачила плакат, де величезними літерами написали: «Ми не розмовляємо англійською, німецькою та російською».

До цього англійської мені було достатньо, але в державних поліклініках принципово спілкуються тільки іспанською. Послуги перекладача коштують шалених грошей, але, якщо взяти фахівця з України, це буде близько 20 євро за годину. Для українців є безплатні гарячі лінії з перекладачами, але в поліклініці не дозволяють такими користуватися.

До лікаря можна взяти «сіту» (час, коли треба приїхати), але на місці може виявитися, що треба почекати в живій черзі. До профільних спеціалістів можна чекати «сіту» й по пів року.

У приватних поліклініках розмовляють англійською, але ціни там високі. Огляд дитини та аналіз крові коштує близько 200 євро.

Коли зовсім погано, звертаються до «ургенції» – це відділення невідкладної допомоги. Але вони є не в кожному місті на Тенерифе.

Дістатись туди потрібно самостійно – сама «ургенція» рідко приїжджає, тільки в найгірших випадках. Тож багато хто каже: «Жити на Тенерифе добре, якщо не хворіти».

В іспанців «завтра» – це стан душі

На Тенерифе комфортніше жити, маючи автомобіль. Його можна орендувати за 600 євро на місяць. Цікаво, що пальне тут дешевше, ніж на материку.

Що стосується соцдопомоги – ми її не оформлювали, адже маємо постійний дохід. Допомога надається щомісяця: 400 євро на одного дорослого і 50 – на дитину. Але якщо це повна сім’я з дитиною, то 750 євро на всіх.

Ще одна умова для отримання допомоги: треба стати на біржу праці та з часом погодитися на якусь роботу. Здебільшого пропонують сферу послуг: вакансії прибиральників, офіціантів. Для перших знання мови не вимагають, а другі повинні знати англійську, німецьку чи іспанську.

Іспанці на Тенерифе дуже розкуті. У них немає комплексів – жінки на пляжі засмагають топлес у будь-якому віці. Тут ніхто не «париться» щодо зовнішнього вигляду. А ще вони дуже безтурботні.

Їх життєву філософію називають «маньяна» – з іспанської це перекладається «завтра». Люди тут нікуди не поспішають і живуть у своє задоволення.

Але в цього є й інший бік. Тут багато закладів і магазинів, де працюють самі власники. І якщо ви бачите вивіску з розкладом, це не означає, що він дійсний. Власник може піти додому, коли йому заманеться – дарма, що є графік. Українцям це може здатись не безтурботністю, а необов’язковістю.

Нещодавні статті

Українцям на віддаленій роботі надсилатимуть повістки до ТЦК. Як це відбуватиметься

Кабінет міністрів змінив норму оповіщення працівників і вказав, як роботодавцям діяти щодо співробітників на дистанційці…

21/05/2024

Економічне бронювання від мобілізації: Гетманцев пояснив, хто отримає таку можливість

Учасники «клубу білого бізнесу» зможуть бронювати своїх співробітників від мобілізації. Голова Комітету ВР з питань…

21/05/2024

В Україні обмежили діяльність онлайн-казино до ухвалення нового закону

Кабінет Міністрів України 17 травня ухвалив постанову №566, за якою встановлено низку обмежень для роботи…

21/05/2024

Засновниця УБС Євгенія Аратовська розповіла, скільки українці готові платити за сортування сміття

Засновниця соціального стартапу «Україна без сміття», що має на меті зробити сортування нормою для українців,…

21/05/2024

Магія «Бріджертонів»: 20 серіалів, схожих на костюмовану драму від Netflix

Коли серіал «Бріджертони» за мотивами серії любовних романів американської письменниці Джулії Квінн несподівано очолив рейтинги…

21/05/2024

«У всьому має бути межа». Українців обурила реклама кол-центру психологічної допомоги

На вулицях України зʼявилися сітілайти з написами «Буде лише гірше», «З депресії не вийти», «Життя…

21/05/2024