Мультихобі замість вигорання: як знайти час на себе поза роботою

Колись поєднувати кілька занять одночасно могли собі дозволити лише знаменитості. Тепер дедалі більше людей працюють з 9 до 18, паралельно ведуть власний проєкт і ще й розповідають про це в соцмережах. Автор колонки Fast Com­pa­ny, консультант з менеджменту, переконаний: такі побічні справи не відволікають від роботи, а роблять людину кращим фахівцем. І пояснює, як він знайшов на них час і чому радить не зменшувати роботу, а збільшувати життя.

[social_blue social=“telegram”]

Головне

• Коли вся самооцінка тримається лише на роботі, будь-яка невдача там б’є по людині дуже боляче.
• Побічні проєкти допомагають відчути власну цінність незалежно від думки керівника.
• Захоплення поза роботою, за досвідом автора, зробили його продуктивнішим і креативнішим на основній посаді.
• Головний секрет — не намагатися встигнути все одночасно, а планувати й робити заготовки наперед.

Коли робота стає всім життям

На початку 2020 року автор працював консультантом у сфері комерційної нерухомості в Гонконгу й почувався невдахою. До того моменту він усе життя вимірював свою цінність успіхами в навчанні чи на роботі. І оскільки зазвичай усе вдавалося, почувався добре.

Але нова робота виявилася зовсім не такою, як вчили на магістерській програмі з нерухомості. Він вивчав фінансові моделі керівника, у вихідні розбирався в особливостях гонконзького ринку, та щойно з’являлося нове завдання, не знав, з чого почати.

Роздратування керівника, який постійно ставив під сумнів його роботу, лише погіршувало ситуацію. «Щоразу я хотів лише одного: щоб розмова скінчилася. Помовчати, дати йому сказати відповідь і рухатися далі», — згадує автор. Поступово він перестав висловлюватися на роботі й почав думати, що йому нічого запропонувати.

Читайте також: 5 пасток мислення, які тримають вас на поганій роботі

Колонка, яка все змінила

Під час пандемії, на тлі хвилі насильства проти азіатів, він написав колонку про синофобію, і її опублікувала CNN. Писав уночі, після роботи, але не відчував утоми. Навпаки, відчув приплив сил.

«Коли колонку опублікували, я знову відчув себе собою. Я зрозумів, що маю цінність поза тим, як працюю. Саме тоді я перестав визначати себе лише через роботу», — пише він.

Тоді ж він вирішив залишити нерухомість і знайти роботу, де більше пишуть. Але не на повну ставку журналістом: боявся, що дедлайни й залежність зарплати від текстів уб’ють його пристрасть. Тож обрав контент-маркетинг — достатньо письма, щоб розвивати цю навичку, і водночас стратегічне мислення, якого хотів навчитися.

Побічні проєкти як «смачний секрет»

Наступні шість років автор продовжував писати колонки й пробувати нові формати контенту. Багато з цього не приносило грошей, але він принципово знаходив на це час, бо такі справи робили його життя насиченішим.

«Мати такі проєкти поза роботою було як мати смачний секрет, через який будь-яка перешкода на роботі здавалася керованою чи принаймні не такою великою. CEO вважає, що новий допис для блогу поганий? Ну, мою останню колонку прочитали сотні тисяч людей», — пише він.

Ба більше, портфоліо, яке він збирав у вільний час, іноді допомагало переконати керівництво довіряти його редакторському чуттю. А самі побічні проєкти, за його словами, не відволікали, а навпаки, покращували роботу: він писав краще, мав більше енергії й нових ідей, бо не думав про роботу 24/7.

Схоже, ця модель стає дедалі популярнішою: паралельну роботу, за даними досліджень, мають 64% мілленіалів і 59% зумерів.

Читайте також: Чому успішний успіх не лікує душевних ран: пояснює психіатр

Як усе встигати

Тепер автор працює консультантом з менеджменту, а паралельно пише колонки, веде LinkedIn і новий відеопроєкт Just One Ques­tion. На запитання, як йому вдається все поєднувати, у нього кілька простих правил:

• не намагатися робити все одночасно. З понеділка по п’ятницю він повністю присутній на роботі, а побічних справ стає менше;
• використовувати «вікна» часу. Чернетку чи ідею для колонки можна написати в таксі дорогою в аеропорт, на тренуванні чи перед сном;
• працювати пакетами. Для LinkedIn він веде редакційний календар, пише кілька дописів за раз і планує публікації на місяць уперед;
• визнавати, що не завжди виходить. За останні три місяці через роботу він пропустив три дзвінки з людьми, з якими дуже хотів поговорити. Але здаватися не збирається.

Не зменшуйте роботу — збільшуйте життя

Автор визнає, що «встигнути все» в тому сенсі, як це розуміє суспільство, неможливо. Але можна спробувати зробити все, чого справді хочеш.

«Те, що ми робимо в житті, не розкладається акуратно по окремих коробках. Усе змішується й стає хаотичним. Іноді, як я вже казав, у нас не виходить. Але ми все одно пробуємо, бо життя, у якому ми робимо лише те, що мусимо, менше за те, яким воно могло б бути», — підсумовує він.

Якщо ж ви відчуваєте, що робота забирає всі сили й не залишає місця ні на що інше, можливо, варто чесно запитати себе, чи не час щось змінити. Іноді й звільнитися — не поразка.

Читайте також: Хронічний стрес через війну: неврологиня назвала 5 способів помітити виснаження і відновитися