На які загрози влада закриває очі: російська мова в медіа та слід в Telegram — Ярослав Юрчишин

Українські медіа пережили кардинальну трансформацію з початком повномасштабної війни. З появою телемарафону влада поділила їх на дружні та не зовсім дружні, але увагу суспільства перебрали на себе Telegram-канали. Відтак російський слід опинився глибше, вербуючи наших дітей.  Що відбувається в медіапросторі, чи означає російська мова сайтів зрадою держави і де межа між контролем з боку влади і свободою слова. Про це все в ексклюзивному інтерв’ю для МС Today розповів нардеп, голова комітету ВРУ з питань свободи слова Ярослав Юрчишин.

[social_blue social=“telegram”]

Ви пропонували віддати 500 млн грн з телемарафону на підтримку постраждалих медіа. Чи вдалось перенаправити ці кошти?  Як інакше держава підтримує медіа, які постраждали?

Це, на жаль, не відбувається. Профільний бюджетний комітет відхилив мою пропозицію взяти кошти зі статті Єдиного марафону, орієнтовно пів мільярда гривень, і створити спеціальний фонд для постраждалих або зруйнованих медіа. Відповідно, до Кабінету міністрів на підготовку остаточної версії бюджету пропозиція не пішла. Зважаючи, що Кабмін вже подав рамки фінансування Єдиного марафону без урахування Фонду для постраждалих медіа, шансів не багато.

Чи відбувається зараз підтримка постраждалих медіа – ні, не відбувається. Держава крім Нацради з питань телебачення та радіомовлення не уявляє скільки медіа постраждали. Нацрада фіксує тільки ті медіа, які подають заявки про зміну ліцензій та сітки мовлення через певні обставини. Фіксацію постраждалих медіа переважно ведуть громадські організації, такі як Інститут масової інформації, Детектор медіа та інші.

Минулого року Міністерство культури запровадило невеликий грантовий конкурс на підтримку прифронтових друкованих медіа. Це було повʼязано з тим, що на багатьох територіях це чи не єдине верифіковане джерело офіційної інформації з української сторони. Бо через блекаути та глушіння росіянами часто не працюють радіо, інтернет та телебачення. Крім того, політика “Нової Пошти” щодо комерціалізації своїх послуг, фактично знищила мережу дистрибуції та поширення друкованої преси. Тобто підтримка є незначна, точкова і явно не покриває всіх потреб зруйнованих медіа.

Наступного тижня (9–15 листопада – Ред.) будемо працювати спільно з ТСК щодо злочинів Росії проти українських медіа. Нещодавно ми відвідували прифронтові Харків, Одесу та Дніпро, заслухали багато запитів до держави, будемо комунікувати з профільною віце-прем’єркою Тетяною Бережною. Бо це неприпустимо, що вже п’ятий рік широкомасштабного вторгнення, 13 рік війни, а держава свідомо не помічає тої шкоди, яку наносить Росія українському медіапростору.

Тут ідеться про те, що ті кошти, які держава виділяє на інформаційну політику доцільно вкладати в постраждалі медіа, які зараз критично потребують підтримку. З метою, щоб у прифронтових і фронтових регіонах не утворювались інформаційні лагуни, щоб там не домінував російський наратив, оскільки українського медіа там немає.

Телемарафон “Єдині новини” критикують, але чому досі його визначають ефективним? Є ймовірність, що його закриють або переформатують? 

У 2022 і 2023 роках телемарафон себе виправдовував на всі сто. Була критична ситуація нестачі медійних потужностей і неможливості влади оперативно давати велику кількість пресконференцій та коментарів. Тоді централізація телевізійного провідного мовлення була досить доцільною.

Але, на жаль, з того часу  формат телемарафону не мінявся. По-перше, втрачаючи актуальність, по-друге – довіру. І зараз менше третини українців користуються телемарафоном, як джерелом інформації. Переважна більшість перейшла в соціальні мережі. Офіційна комунікація програла Телеграму.

Одразу хочу наголосити, що моя критика телемарафону жодним чином не стосується тих журналістів, воєнкорів, ведучих, які роблять свою роботу якісно. Але, на жаль, змушені працювати в таких рамках, які визначила держава. Фінансування не вистачає і такі медіагрупи, як Starlight чи 1+1, фактично змушені дофінансовувати марафон. Вони втрачають своє позиціонування і свій бренд. Ми фактично вбиваємо бізнес-модель. При цьому канали в стані самоцензури, бо оскільки їм дають бюджетні кошти, то критикувати владу вони не будуть так гостро, як моментами потрібно було б.

У телемарафоні немає дискусійних форматів, досить часто інтерв’ю — це тепла ванна. І коли вся країна кипить від питання мобілізації, в інтерв’ю одному з каналів телемарафону президенту, в принципі, не ставлять про це питань. Ніби цього не існує.

Найлогічніше — і це нам в останньому звіті від 4 листопада 2026 року рекомендує Європейський Союз, — це поступово відмовлятися від формату єдиного марафону, повертатися до більш конкурентного та демократичного формату телевізійного мовлення. І, зрештою, почати відвойовувати позиції офіційного мовлення в дуже часто анонімних Telegram-каналах. Це можна зробити лише тоді, коли держава не буде поділяти медіа на, умовно кажучи, дружні в телемарафоні і недружні поза цим марафоном.

Бо коли влада, навіть найкраща, є монополістом хоча б в одній сфері медіа (в даному випадку — телебачення), то зловживання тут можливі. Ми це бачимо. Бо канали, які можуть гостро та актуально працювати, дещо стримують себе, бо отримують незначні державні кошти.

При тому ми дуже сильно відстаємо від росіян у фінансуванні когнітивного виміру війни. Тому такі ситуації на кшталт Петропавлівської Борщагівки періодично трапляються. Бо росіяни почуваються фактично як господарі в інформаційному полі України. Беруть будь-який наш розкол і доводять його до абсурду. Нам потрібні ефективні механізми, а не зручні для влади.

Десятки раніше телевізійних проектів з успіхом відновилися зараз в YouTube. Чи є це дзвіночком, що пора відновлювати телебачення таким, яким воно було раніше? 

Перехід у цифровий формат — це світова тенденція. І так звані традиційні медіа програють коротким форматам, які переважають. Але ми фактично самі знищуємо збалансовані білі медіа, які дотримуються стандартів. І надаємо перевагу тим, хто не регулюється і фактично має менший рівень відповідальності перед глядачами і державою. Коли маніпуляція або ж недостовірна інформація лунає десь на теренах інтернет-ресурсів та неверифікованих каналів, то притягнути до відповідальності навіть за діяльність в інтересах країни-агресора надзвичайно складно.

Навіть з погляду логіки повернення конкурентних переваг телебачення і форматів, які приваблюють глядача, не те що на часі, а вже перезріло. Дискусійні шоу на YouTube-каналах, подкасти блогерів часто мають покриття набагато більші, ніж офіційне сухе пояснення, яке банальне і не розходиться. Повністю погоджуюсь з тим, що потрібно випускати телеканали з в’язниці телемарафону, треба дати їм можливість по максимуму реалізовувати свою креативність, шукати нові підходи і повертатися до перевірених якісних форм. Дуже прикро, що на прифронтових територіях люди дивляться російські токшоу, бо там є зрозумілий і популярний для них формат. А українські такі токшоу треба шукати в інтернеті, бо на телебаченні їх немає.

Telegram є чи не найпоширенішим способом інформування українців. Були розмови про його закриття, бо там є російський слід. Як це зараз контролює держава? 

Складно. Держава розуміє популярність Telegram як однієї з найдешевших і найзручніших мереж з доступом до дуже широкого піратського контенту. Але влада боїться вживати жорстких заходів. В нас були приклади блокування “Однокласників ” і “ВКонтакте”, як мереж, які пов’язані з Росією. Telegram, який фактично створив засновник “ВКонтакте”, має величезну кількість прикладів зв’язків з Росією. Але це одна з найпопулярніших мереж, і політики залишаються політиками навіть у воєнний час, обираючи популярне рішення, а не правильне.

Але нічого не робити ми не можемо. Через соціальні мережі, зокрема і Telegram, часто відбувається вербування наших дітей для здійснення терористичних актів. Коли правоохоронні органи звертаються до Telegram, то не отримують жодної інформації, хто стоїть за анонімним каналом. Зрозуміло, що слідчі дії покажуть, що це ФСБ, але механізму блокування фактично немає, як це наприклад в Тіk-Тоk.

У Франції стикнулися з подібною ситуацією. Величезна кількість поширення наркотиків, зброї і навіть торгівля людьми координувалися через Telegram. Тоді Франція змінила своє кримінальне законодавство і поклала відповідальність за сприяння вчиненню злочинів з великими тюремними термінами на власників соцмереж, які не діляться інформацією, посилаючись на анонімність. І Telegram після цього почав надавати інформацію французькій владі. Звісно, цьому передувала кримінальна справа проти Павла Дурова, його брата, яка зникла з публічного простору, але вона досі розслідується.

Чи могли б ми піти таким шляхом – однозначно так. Але могли б піти й іншим шляхом – зобов’язати канали-мільйонники реєструватися як онлайн-медіа. Така форма реєстрації існує, вона добровільна. І було б доцільно, щоб впливові канали показувати свою структуру власності. Бо це є бізнес, але найголовніше, що це влада, вплив. Ми буквально за аналізом текстів org.ua можемо побачити, наскільки канали-мільйонники вклалися в розкручування конфлікту на Петропавлівській Борщагівці і попередньо в події на Сихові у Львові.

Ми розуміємо, що це зброя. Щоб цією зброєю не володіли агенти чи завербовані країною-агресором українці, нам треба знати, хто за цим стоїть. Влада не готова блокувати Telegram, бо це популярна мережа. Давайте тоді йти шляхом деанонімізації найбільш впливових інформаційних ресурсів і адресно працювати.

І є ще питання неконкурентності. Telegram-канали без будь-яких перепон рекламують гральний бізнес, тютюн, алкоголь, що заборонено реальним медіа. Тобто офіційні медіа втрачають гроші на рекламі, а Telegram заробляє. При тому, на мій запит до податкової служби, скільки податків сплатив Telegram мені відповіли, що він не платить. Google платить, МЕТА платить, Only­Fans платить, Porn­hub платить, а Telegram — ні. Бо наша податкова не може верифікувати хто там з 8 чи 9 юридичних структур є офіційним представником Telegram. І не може верифікувати, чи взагалі він несе відповідальність в Україні. При тому Telegram сплачує податки в Росії, тим самим фінансуючи війну.

Тому до цього напрямку є величезна кількість питань. Законопроект лежить понад два роки. Проблема брати на себе відповідальність за непопулярні, але критично важливі під час війни рішення, існує в діючій президентській команді.

Ви сказали, що не користуєтесь Telegram. Тоді де порадите людям читати оперативну інформацію, коротку і головну на цей час? 

Я не читаю Telegram-канали. І це ілюзія, що актуальна інформація про прильоти, небезпеки і загрози є лише там. Є профільні служби, які мають свої дзеркала в What­sApp. Або окремі застосунки, не побудовані на мережі Telegram. Коли я виходив з Telegram, на той час всі державні служби вже мали свої канали в What­sApp і я ними користуюся. Тут я маю безпеку, що дезінформації в цьому месенджері буде набагато менше.

Щоб зрозуміти звідки летить, який дрон летить, скільки в мене часу аби спуститися в укриття, для цього є цілий перелік верифікованих додатків, які дають ту ж саму інформацію, але без емоційного забарвлення типу “жах, через п’ять хвилин буде 120 шахедів”. Можна читати той самий NEPTUN, DroneUA, те ж самі канали Протиповітряної оборони, Моніторинг в What­sApp.

Все дуже залежить від середовища. У мене друзі або з моєї політичної сили, або з скаутської організації “Пласт”, яка офіційно в правилах заборонила  використання Telegram. У школі моїх синів ухвалили рішення вийти з  Telegram, мають особисто розроблений застосунок. В моїй персоні ви бачите людину, яка не потребу Telegram і при цьому жива на п’ятий рік війни без суттєвих довготривалих виїздів з Києва.

Ми багато говорили про російську зброю в інтернеті. Мова — також зброя. Чому держава дозволяє російську мову в медіа в Україні?

Є два рівні. Перший – мова особистісного спілкування, держава не повинна сюди втручатися. Людина в сім’ї та своєму оточенні може говорити будь-якою мовою, якою вона захоче. А є мова публічного простору і вона поділяється на офіційні комунікації, і тут використовувати російську мову під час ді воєнного стану, як на мене, це сприяння агресору.

Банальний приклад – коли відбувається прямий бій, то достатньо легко визначити свій чи чужий за ознакою мови. З іншого боку знання мови на лінії фронту дуже допомагає, адже знання мови ворога може допомогти брати шпигунів, захистити себе. Але тут важливо розуміти, що умови фронту – це інша реальність.

Якщо брати саме російську мову в медіа, наприклад російську версію сайтів. Дехто захищає таку позицію тим, що це прочитають росіяни або ж є частина російськомовних громадян і це для них. Чи є в цьому сенс? 

По-перше, росіяни в житті не прочитають український сайт, бо Росія блокує українські сайти набагато ефективніше, ніж ми блокуємо російські. По-друге, росіяни, які зацікавлені прочитати наші сайти, прекрасно розуміють українську мову. Усі історії про те, що їх щелепа якось не так повернена і вони не можуть говорити українською руйнуються, коли їм необхідно врятувати своє життя. Вони переходять на ламану українську навіть її не знаючи.

Про сайти – в принципі, якщо держава прийме жорсткіше регулювання, що під час війни може бути, це може розглядатися як певна цензура і втручання в редакційну роботу. Тому, щоб не отримувати таких звинувачень держава не закриває чи не здійснює методи впливу на українські сайти, які використовують мову агресора в своїй комунікації. Тут покладаються на віру в те, що етично люди ухвалять рішення не використовувати російську.

Нам критично важливо сприяти розвитку державної мови. Напевно, краще йти не шляхом заборон, особливо де це не стосується державного простору. Зрештою, ми не маємо жодної українськомовної школи в Росії, ми не маємо жодного українськомовного видання в Росії, тому говорити про те, що Україна якимось чином притискає російськомовних українців не можна. До того ж, цей конструкт також вигаданий Радянським союзом – російськомовні українці. Є українці, які використовують російську мову.

Якщо згадати, то війна у нас почалася для захисту рускоговорящіх. Хоча українці, які в побуті користуються російською мовою, жодним чином не запрошували росіян їх від когось захищати і не відчували притиснення. Кількість російськомовних шкіл до повномасштабного вторгнення показує наскільки ця мова була захищена.

Ми в Україні максимально зацікавлені в розвитку державної мови. Наша функція – плекати наші ідентичність, однією з яких є унікальна українська мова. Ніхто крім нашої держави її не буде захищати, це суто наша з вами справа.

Зважаючи на все вищесказане, як ви оцінюєте свободу медіа в Україні від 1 до 10? 

Пошлюся на оцінку наших партнерів, міжнародної організації “Репортери без кордонів”, це десь 6–8. Залежно від загроз для свободи слова в Україні, багато показників залежать від безпекової ситуації. Найбільшою загрозою є російська агресія. Понад 100 журналістів було вбито з початку повномасштабної війни, сотні редакцій знищено або пошкоджено, “Приазовський робітник” (найвідоміша регіональна газета України, що видавалась в Маріуполі – Ред.) було викрадено, а це злочин проти інтелектуальної власності. І зараз, незважаючи на те, що колектив редакції виїхав і через інтернет поширює видання українською, росіяни зробили дзеркало.

І таких випадків дуже багато. Двадцятисемирічну Вікторію Рощину вбили в російській тюрмі лише за те, що вона хотіла дати інформацію нам про те, що відбувається в українському Бердянську, який окупований росіянами.

У нас є проблеми зі свободою слова. Але найбільші проблеми – це не телемарафон, не періодичні спроби представників влади тиснути на окремих журналістів-розслідувачів. Найбільшою загрозою для свободи українських медіа є Росія.